Психометричні вимоги до психодіагностичного інструментарію.

Надійність як один із основних критеріїв забезпечує незалежність результатів тестів від дії випадкових факторів. Результат вимірювання безпосередньо залежить від стабільності вимірюваної ознаки. Якщо ознака лабільна (змінювана), наприклад настрій, то результат вимірювання її не може бути настільки ж точним, як результат вимірювання стабільної ознаки, наприклад знання орфографії. Надійність - характеристика методики, що відображає точність психодіагностичних вимірів, а також стійкість результатів тесту до дії сторонніх факторів. У широкому розумінні вона засвідчує, наскільки виявлені у досліджуваного ознаки за тестовими результатами є відображенням дійсних ознак вимірюваних властивостей і наскільки на тестові результати впливають випадкові фактори. У вузькому (методичному) розумінні надійність є мірою узгодженості результатів тесту, отриманих під час першого і повторного застосування, в одних і тих самих досліджуваних у різний час за допомогою різних, але однакових за характером, наборів тестових завдань або за інших змін умов дослідження.

Ступінь надійності вимірювання визначають за допомогою коефіцієнта надійності ( коефіцієнта реліабільності) - кореляційного коефіцієнта, що показує відповідність результатів вимірювань, зроблених за однакових умов однією особою (тобто,у який спосіб відтворені результати вимірювання).

Надійність характеризує точність вимірювання, констатує, наскільки правильні дані тестування. Якщо на етапі перевірки якості тесту досліджувані одержують оцінки, які відрізняються від попередніх, це свідчить про ненадійність тесту. Недостатню надійність тестів можуть спричинити:

- несприйняття умов тестування (зміни поведінки досліджуваних, наявність додаткових перешкод, присутність сторонніх осіб, незадовільні освітленість приміщення, температура повітря тощо);

- недосконалість тесту (нечіткість інструкцій, принципова різнорідність завдань, можливість суб'єктивізму при інтерпретації виконань тощо);

- внутрішні стани досліджуваних (утома, роздратування, апатія, нервозність та ін.) та їхнє ставлення до тестування;

- інформаційно-соціальні обставини (різна динаміка у встановленні контакту з особою, яка проводить тестування);

- досвід роботи з цим тестом, ставлення до тестування загалом.

Валідність – відповідність психодіагностичного інструменту психічній якості,що вимірюється, тобто здатність тесту вимірювати саме ті характеристики, які необхідно вимірювати.

Вірогідність (достовірність).

Стандартизованість.

Лекція 2

Тема 1.3. Психодіагностичні методи та методики.

План

1. Загальна характеристика основних методів психодіагностики.

2. Класифікація психодіагностичних методик. Поняття про технологію контент-аналізу; метод спостереження в діагностичній роботі практичного психолога закладу освіти; метод експертних оцінок; проективний метод (методики класу «малюнкові проби» (на прикладі методик «Неіснуюча тварина» та «Дім, дерево, людина»)

Література

1. Психодіагностика: навч. посіб. / І.М.Галян, - К.: Академвидав, 2009. – 464с.

2. Психодіагностика: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За аг.ред. М.С.Корольчука. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2007. – 400 с.

3. Робочая книга практического психолога / В.Шапарь, А.Тимченко, В.Швыдченко. – М.:АСТ; Харьков: Торсинг, 2005. – 672 с.

4. Шевандрин Н.И. Основы психологической диагностики: Учеб. для студ.высш.учеб.заведений: В 3 ч. – М.: Гуманит.изд. центр ВЛАДОС, 2003. – Ч.1. – 288 с.

5. Моргун В.Ф., Тітов І.Г. Основи психологічної діагностики. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2009. – 464 с.

6. Скребець В.О. Основи психодіагностики: Навчальний посібник. – 4 вид. – К.: Видавничий дім «Слово», 2007. – 192 с.

Зміст лекції

1. Загальна характеристика основних методів психодіагностики.

Характеристика типів методів психо­діагностики в контексті багатовимірної концепції особистості.

1. Під час дослідження орієнтації у просторово-часовій орієнтації особистості піддослідного виділяється дві можливі часові трансспективи - власне піддослідного і дослідника. Залеж­но від погляду дослідника на певний віковий період у житті під­дослідного можуть використовуватися біографічний метод (орієн­тація на ретроспективу, минуле), метод зрізів (орієнтація на актуальну локалізацію у просторі і часі, "тут і тепер") та лонгітюдний, або пролонгований, метод (орієнтація на перспективу, майбутнє).

2. За особливостями потребо-вольового ставлення під­дослідного до психодіагностики, методи дослідження особистості розподіляються на три групи - прямі методики (за адекватної мотивації піддослідного на умови дослідження, прозора і роль піддослідного, і мета обстеження), непрямі, або проективні (де справжня мета дослідження приховується), та природні (коли людина не підозрює про свою участь у дослідженні та його мету).

3) Залежно від змістовної спрямованості та щільності взаємодії дослідника й піддослідного розрізняються методи експе­рименту (з найбільш щільною й контрольованою дослідником взаємодією), спостереження, опитування (бесіда, інтерв'ю, ан­кетування) та інтроспекції (самоспостереження).

4) Щодо рівня взаємодії може бути виділений навчальний,констатувальний і розвивальний методи. Перший і третій часто поєднують під назвою метод формувального експерименту, що вимагає принаймні двохетапної психодіагностики (до і після формувальних ВПЛИВІВ).

5) Залежно від переважаючої форми діяльності піддослідного можна виділити праксично-інструментальні, перцетивно-демонстраційні, вербальні (словесні) методи та – дослідження розумових дій (від розв'язання задач вголос до нейропсихологічного обстеження).