Синекдоха (від грецького - співвіднесення) - різновид метонімії, який виражається у:

1. заміні однини на множину і навпаки;

1. заміні родового на видове і навпаки;

2. інколи синекдохою називають вживання замість назви цілого предмета його частини.

Наприклад, перенесення за кількісною ознакою (однина - множина) "бережи копійку" замість "бережи гроші", "сто разів уже казав" замість "кілька разів".

Перенесення з цілого на частину: Картата хустина спинилася і здивовано озирнулася.

Слов’янський воїн урятував світ від фашистської чуми. Тут, звичайно, говориться не про одного воїна, а про всю армію. Загін прибув у складі ста двадцяти багнетів. Замість слова бійців ужито слово багнетів, яке вказує на озброєння бійців.

Близько до синекдохи стоять такі тропи, як гіпербола та літота, які також ґрунтуються на кількісному перенесенні ознаки чи міри власти­вості.

Гіпербола — це художнє перебільшення. Та й виріс хлопець аж до неба — говорять у народі про високу людину. Микита Кожум'яка розриває руками сім волових шкір. Котигорошок носить булаву дев'я­носта пудів. Козак Байда, провисівши на гаку кілька днів, знаходить сили вбити турецького царя з його родиною. У пролозі до роману «Правда і кривда» М. Стельмаха змальовується такий бій, коли в по­вітрі снаряди зустрічалися із снарядами, кулі з кулями — так густо було їх у повітрі. У відомій поезії Т. Шевченка Дніпро горами хвилі підійма.

Це все художнє перебільшення, гіпербола, яка допомагає читачеві глибше уявити силу, розміри чи інші якості якогось предмета чи події. Гіпербола часто зустрічається в казках, народних думах та піснях. Від­шукайте приклади гіперболи в історичних думах, які вивчаються в се­редній школі, та поясніть, з якою метою вони вжиті.

Літота — художнє применшення, коли якості чи розміри пред­мета порівняно із справжніми подаються як надзвичайно маленькі. Про людину, яка принишкла, поводить себе надто спокійно, непомітно, гово­рять, що вона тихше води, нижче трави; з'ївши крихту хліба; дитя було маленьке — як мишенятко; до сусіднього села близько — двічі палицею кинути — усе це вислови, побудовані на літоті.

І гіпербола, й літота, виділяючи й підкреслюючи певну рису чи властивість предмета, сприяють глибшому розкриттю задуму письмен­ника. Вони сприймаються не в прямому розумінні, тут на перший план виступає переносне значення. Ці засоби надають мові найчастіше уро­чистого або комічного звучання.

Порівняно з іншими тропами гіпербола й літота в художній літе­ратурі вживаються помітно рідше.

До тропів належить й іронія — тонка, прихована насмішка, коли слова вживаються в протилежному значенні. Так, бажаючи гостріше висміяти панів-кріпосників, Т. Шевченко пише, що пан щедрий та роз­кошний, отечество так любить, так за ним бідкує... А далі розкриває суть отієї «щедрості» та «любові». «Гак із його, сердешного, кров, як воду, точить!» Іншого пана Шевченко називає тихим, богобоязливим і пока­зує, яким той насправді є жорстоким та лютим.

Іронія часто вживається і в розмовній мові, коли, наприклад, про поганого учня говорять: це справді «відмінник» — за один день три двійки одержав.

Іронія, залежно від контексту, може мати найрізноманітніші від­тінки — від дружнього жарту до злої, уїдливої насмішки, яка нази­вається сарказмом.

Так, гнівно засуджуючи самодержавство, яке люто пригноблювало всі волелюбні народи, Т. Шевченко з гіркою, пшикни іронії-ю, тобто із сарказмом, пише про царя:

Отам-то милостивії ми Ненаголовану і голу Застукали сердешну волю

Та її цькуємо...

Тут В іронічному ключі вжито казенну форму звернення від першої особи множини, лютою тирана названо милостивим. Сила постового гніву надає іронії саркастичного звучання.

Треба ще сказати, що поділ тропів на види має до певної міри умов­ний характер. Деякі з них за своїми ознаками стоять на межі між од­ним та другим або й декількома тропами. Наприклад, у вислові — усміхнене сонце — є риси епітету й персоніфікації. Такі епітети нази­ваються персоніфікованими епітетами. Вислів — був той козак сильним, як лев — являє собою порівняння, але має також і ознаки гіперболи. Алегорія стоїть дуже близько до метафори. Майже всі тропи можуть мати іронічне забарвлення.