Мета­фора - образний вислів, у якому ознаки одного предмета чи дії перено­сяться на інший на підставі подібності між ними .

Наприклад, у вислові — палали півонії червоним полум'ям — ідеться, звичайно, не про те, що квіти горіли справжнім вогнем, а про те, що червоні півонії здавалися палаючими. Адже півонії, що пишно розцвіли червоними квітками, кольором своїм нагадують червоний во­гонь. Ось оця ознака вогню — колір — переноситься на квіти: сказано, що вони палали. Тут не порівняння — півонії були, немов червоний во­гонь,— а саме заміна однієї дії іншою: замість червоно цвіли вжито образний вислів — палали червоним полум'ям.

Складний троп, інакомовлення, розкриття суті одного явища через подібне ("синя одежа моря" – М.Коцюбинський. Тут синій колір морської води зіставляється з хвилями).

Різновиди перенесень:

1. колір(наприклад, білий сніг - білий світ) Перше значення - пряме - білий сніг. Друге - переносне, метафоричне - білий світ.

2. розмір (наприклад, грудка землі - грудка суму)

3. форма(рука хлопчика - рука долі)

4. функція(палець людини - палець станка (деталь станка)

5. місцезнаходження( дно моря - дно життя)

6. форма і функція( хвіст ящірки - хвіст літака)

7. емоційне враження(чорна земля - чорна душа)

Метафора найчастіше виражається в дії, наприклад, кіт посміхався у вуса.

За стилістичним забарвленням серед метафор розріз­няють:

• стерті метафори, які втратили свою образність:ніжка стола, ручка дверей, вушко голки, чутки ходять, день про­йшов;

• образні загальномовні метафори:час біжить, дні ле­тять, гроші тануть, холодний прийом, тепла атмосфера;

• образні індивідуально-авторські метафори:Кипить у нас в артеріях сучасність (Ліна Костенко);Поезія згу­била камертон (Ліна Костенко).

Особливим вилом метафори є персоніфікація, або уособлення, коли властивості людей або інших живих істот переносяться на неживі пред­мети. Наприклад: сонце весело сміялося з неба, земля дихала на повні груди, заклопотано шепотів про щось зелений гай. І сміятися, В дихати, й шепотіти можуть люди, живі істоти. Вживання цих метафор робить розповідь письменника зримішою, емоційнішою.

Без метафори не обходиться майже жоден вірш. Відшукайте мета­фори в поемі А. Малишка «Прометей», поясніть, яке значення мають вони для розкриття ідейного змісту твору. Прочитайте оповідання Па­наса Мирного «Морозенко», простежте, як і з якою метою використано в ньому персоніфікації у створенні образу Морозенка та інших міфічних істот.

Ω Слід пам'ятати, що якщо в тестових завданнях ЗНО треба визначити який троп найяскравіше виражений в рядку, то слід обрати уособлення, якщо в прикладі діє предмет, неістота, і метафору, якщо істота, за тієї умови, якщо і уособлення і метафора присутні у варіантах відповіді. Якщо присутнє щось одне, або метфора, або уособлення, то вибирати те, що є.

Дуже близько до метафори стоїть алегорія, яку деякі дослідники вважають видом метафори.

Алегорія — це відтворення в образах тварин, предметів, явиш природи ТОЩО людських характерів, стосунків між людьми. Яскравим прикладом алегорії є байка. У ній розповідається про звірів, явища при­роди тощо, а ми розуміємо під цими образами людей, людські харак­тери, стосунки між людьми.

Алегоричний характер мають такі поезії, як «Каменярі» І. Франка, «Досвітні огні» Лесі Українки. Читачеві зрозуміло, що, змальовуючи вперту й важку працю каменярів, поет говорить про борців-революціонерів, які виступають проти царату. Так само й досвітні огні в однойменному вірші Лесі Українки символізують початок революцій­ного робітничого руху, перші революційні виступи. Це алегоричні образи.

Алегоричний характер мають деякі народні прислів'я та приказки, загадки, порівняння тощо: доки сонце зійде, роса очі виїсть; хитрий, як лисиця; дурний, як осел; хіба ревуть воли, як ясла повні?; пустили лисицю в курник; доручили ведмедеві пасіку стерегти; чорненький со­бака дім стереже тощо.

У літературі часто зустрічаються назви творів, що мають алегорич­ний характер. Роман А. Головка «Бур'ян», повість М. Коцюбинського «Fala morgana*, вірш Лесі Українки «Досвітні огні».

Близьким до метафори тропом є метонімія.

Метонімією нази­вається заміна назви одного предмета, явища чи дії іншим на підставі зв'язку між ними. Наприклад: а з першого вересня ожила школа: зашуміли класи, сповнилися сміхом і тупотом коридори. Зрозуміло, що зашуміли не класи, а учні в класах, вони ж сміялися й бігали в кори­дорах. Коли ми говоримо: «Я вчора читав Гончара», то маємо на увазі книгу, написану цим письменником, і так нас усі й розуміють. Це теж метонімія. Схожості, подібності (як це характерно для метафори, мето­німії) між Гончаром і його книгами немає — є інший зв'язок — книга написана Гончаром. Метоніміями є такі вислови, як з'їсти повну таріл­ку (звичайно ж, не тарілку, а страву, що в неї насипана), подати рушники — тобто вийти заміж тощо.

Типи перенесень:

1. заміна матеріалу на виріб(чеське скло - про скляні вироби з Чехії)

2. заміна твору на автора( "читати Шевченка" замість "читати твори Шевченка")

3. заміна вмісту на предмет( з'їсти тарілку)

4. заміна мешканців на країни, міста, вулиці(гомоніла Україна)

5. заміна дії на знаряддя(перо письменника)

6. заміна предмета його атрибутами (рожеві щічки озирнулася) та інші.