2.Чому необхідно зберігати біологічну різноманітність на землі?
Біорізноманіття (біологічне різноманіття) - різноманітність життя у всіх її проявах. Також під біорізноманіттям розуміють різноманітність на трьох рівнях організації: генетична різноманітність (різноманітність генів і їх варіантів - алелей), видове різноманіття (різноманітність видів в екосистемах) і, нарешті, екосистемного різноманіття, тобто різноманітність самих екосистем.[8]
Основні наукові концепції біорізноманіття були сформульовані лише в середині ХХ століття, що безпосередньо пов'язано з розвитком кількісних методів у біології. Коли облік довгострокових господарських інтересів утруднений або попросту неможливий, слід застосовувати етичний принцип: «Усі живі істоти в своєму роді неповторні і чимось важливі для біосфери в цілому і людства, як його частинки».[7]
Робота по збереженню біорізноманіття в рамках всього людства не може бути обмежена охороною лише декількох особливо багатих видами екосистем (таких, наприклад, як тропічні ліси або коралові рифи).
У фокусі цієї діяльності повинні бути не тільки охоронювані природні території (наприклад, заповідники, місцеперебування тих чи інших рідкісних видів та ін), але і місцевості, де люди живуть і працюють.
В якості першочергових напрямків зазначеної діяльності доцільно прийняття розумних заходів по збереженню і обгрунтованого обліку біологічного різноманіття всередині самого людства, як біологічного виду, і окремих населяють його народів. Зрівняльні, «середньостатистичні» підходи до людини (коли є можливість і громадська обгрунтованість обліку біорізноманіття окремої людини) призводять до величезного і невиправданого господарському, моральному та екологічному збитку [16]. Хворі, бідні й малограмотні (внаслідок подібних підходів) громадяни просто не мають сил і наснаги замислюватися про довготривалі екологічні наслідки.
Збільшення фінансування діяльності щодо збереження біорізноманіття саме по собі не забариться темпів зникнення видів, біотопів та ландшафтів. Необхідна особлива політика держав і ціла сукупність перетворень (в законодавстві, структурі природоохоронної діяльності і т. д.), які створять умови, при яких збільшення витрат на збереження біорізноманіття дійсно буде успішним (на заданому часовому періоді).
Збереження біорізноманіття - це збереження природних дарів, які важливі як на місцевому рівні, так і з точки зору країни і всього людства. Однак господарська вигідність збереження біорізноманіття помітно проявляється лише при обліку його довготривалих наслідків і на рівні великої країни, материка, усієї земної кулі та інтересів їх населення за тривалий період, тому для запобігання шкоди біорізно -маніттю з сьогохвилинних і вузькокорисливих спонукань необхідно застосування відповідних як обмежувальних (для порушників ), так і підтримуючих (для свідомих) законодавчих, господарських та просвітницьких заходів. Інакше кажучи, грамотні, своєчасні й доречні зусилля по збереженню біорізноманіття повинні бути вигідні в моральному і матеріальному відношенні і на всіх рівнях суспільства (від окремої людини, установи до міністерства і країни в цілому), а інші зусилля - менш або зовсім не вигідні.[9]
Збереження біорізноманіття в майбутньому може бути стійким лише в тому випадку, якщо обізнаність та відповідальність суспільства (на всіх його рівнях), переконаність у необхідності дій в цьому напрямку будуть постійно зростати.Очень важно, чтобы политики и чиновники имели как необходимые сведения, на основе которой они могли бы делать обоснованный выбор и предпринимать соответствующие действия, так и законодательную ответственность за непринятие (или несвоевременное принятие) соответствующих решений (и, конечно, премии, награды и иное общественное признание — за своевременные и грамотные решения).
Посилення підзвітності політиків, міністерств і відомств перед суспільством в їх діяльності (у тому числі з питань збереження біорізноманіття) тісно пов'язане з розширенням в тому числі законодавчих можливостей відповідального і грамотного участі та обізнаності громадськості, добровольчих товариств у вирішенні відповідних питань. І те й інше - найважливіші умови, при яких можлива успішна діяльність по збереженню біорізноманіття.
Витрати, які необхідні для збереження біорізноманіття, доходи і прибуток, які дає або дасть у майбутньому ця діяльність, доцільно більш справедливо розподіляти між різними країнами і між людьми всередині окремих країн. Цей принцип передбачає як високий рівень міжнародної співпраці, в межі - братерства і взаємодопомоги, так і грунтовну і вивірену законодавчу і наукову підтримку (у тому числі матем. Моделювання наслідків прийнятих рішень) для запобігання як відмов у допомозі і під- тримки на всіх рівнях і по всіх питань, де це дійсно заслужено і необхідно, так і утриманства й інших можливих зловживань в інших випадках.[11]
Пріоритети в галузі збереження біорізноманіття розрізняються на різних рівнях. Місцеві переваги можуть не збігатися з загальнонародними або загальнолюдськими, однак облік і наскільки можливо правильна настройка місцевих інтересів на збереження біорізноманіття тут і зараз важлива і істотна, оскільки будь-які обмежувально-заборонні заходи, якщо вони суттєво суперечать місцевим господарським інтересам і звичаям населення, будуть так чи інакше обходитися і порушуватися.
Як частина ще більш масштабної діяльності по досягненню сталого розвитку людства збереження біорізноманіття вимагає основоположного зміни в підходах, складі і в практиці розвитку господарської діяльності у всьому світі.
Культурна різноманітність тісно пов'язане з різноманітністю природних. Уявлення людства про різноманітність природи, його значення і використанні грунтуються на культурному розмаїтті народів і навпаки, дії по збереженню біологічного різноманіття часто підсилюють культурну інтеграцію та підвищують її значущість.