4. Розкрийте зміст концепції стійкого розвитку.
Сталий ро́звиток - загальна концепція стосовно необхідності встановлення балансу між задоволенням сучасних потреб людства і захистом інтересів майбутніх поколінь, включаючи їхню потребу в безпечному і здоровому довкіллі.[11]
Ряд теоретиків і прихильників сталого розвитку вважають його найперспективнішою ідеологією 21 століття і навіть усього третього тисячоліття, яка, з поглибленням наукової обґрунтованості, витіснить усі наявні світоглядні ідеології, як такі, що є фрагментарними, неспроможними забезпечити збалансований розвиток цивілізації.
Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їхні результати та вибрати найбільш оптимальний.[4]
Водночас з'явились дослідження американського вченого Н. Джорджеску-Рогена, який пов'язує розвиток економіки з природними обмеженнями та робить спроби поєднати термодинаміку з економікою довкілля. Дослідження Н. Джорджеску-Рогена проводились незалежно від К. Боулдинга, який у 1966 р. був визнаний за обґрунтування довкільних проблем принципу рівноваги речовини, а також від Г.Айреса і Л.Кохрсена, які використовували підхід балансу матеріалів та вхідних і вихідних системах.
Варто відзначити, що досягнення оптимального варіанта розвитку декларують ряд країн, у кожної країни свій шлях розвитку. В одних цей шлях «тільки починається, у інших вже розпочався, треті вже стали на шлях сталого економічного розвитку (США, Японія, країни Європейського Союзу)» [2]. Існує багато і таких країн, яким не до сталого розвитку і вони його не сприймають. На перше місце вони ставлять одну стратегічну мету — вижити. Саме такі країни провокують загрози, що поширюються до інших держав та їхніх регіонів. Досягти сталого розвитку регіонів надзвичайно важко, адже близьке сусідство з іншими державами формує загрозу екологічної небезпеки, а глобалізація, що стрімко набрала обертів, сприяє утворенню та загостренню економічних та соціальних небезпек, що зрештою торкаються регіонального розвитку.
Концепція сталого розвитку ґрунтується на п`яти головних принципах:
Людство дійсно може надати розвитку сталого і довготривалого характеру, для того щоб він відповідав потребам людей, що живуть зараз, не втрачаючи при цьому можливості майбутнім поколінням задовольняти свої потреби.
Обмеження, які існують в галузі експлуатації природних ресурсів, відносні. Вони пов'язані з сучасним рівнем техніки і соціальної організації, а також із здатністю біосфери до самовідновлення.
Необхідно задовольнити елементарні потреби всіх людей і всім надати можливість реалізувати свої надії на благополучніше життя. Без цього сталий і довготривалий розвиток просто неможливий. Одна з головних причин виникнення екологічних та інших катастроф — злидні, які стали у світі звичайним явищем.
Необхідно налагодити стан життя тих, хто користується надмірними засобами (грошовими і матеріальними), з екологічними можливостями планети, зокрема відносно використання енергії.
Розміри і темпи росту населення повинні бути погоджені з виробничим потенціалом глобальної екосистеми Землі, що змінюється.
Концепція сталого розвитку з'явилася в результаті об'єднання трьох основних точок зору: економічної, соціальної та екологічної. Посилення підзвітності політиків, міністерств і відомств перед суспільством в їх діяльності (у тому числі з питань збереження біорізноманіття) тісно пов'язане з розширенням в тому числі законодавчих можливостей відповідального і грамотного участі та обізнаності громадськості, добровольчих товариств у вирішенні відповідних питань. І те й інше - найважливіші умови, при яких можлива успішна діяльність по збереженню біорізноманіття.[2]
Витрати, які необхідні для збереження біорізноманіття, доходи і прибуток, які дає або дасть у майбутньому ця діяльність, доцільно більш справедливо розподіляти між різними країнами і між людьми всередині окремих країн. Цей принцип передбачає як високий рівень міжнародної співпраці, в межі - братерства і взаємодопомоги, так і грунтовну і вивірену законодавчу і наукову підтримку (у тому числі матем. Моделювання наслідків прийнятих рішень) для запобігання як відмов у допомозі і підтримки на всіх рівнях і по всіх питань, де це дійсно заслужено і необхідно, так і утриманства й інших можливих зловживань в інших випадках.[5]
Пріоритети в галузі збереження біорізноманіття розрізняються на різних рівнях. Місцеві переваги можуть не збігатися з загальнонародними або загальнолюдськими, однак облік і наскільки можливо правильна настройка місцевих інтересів на збереження біорізноманіття тут і зараз важлива і істотна, оскільки будь-які обмежувально-заборонні заходи, якщо вони суттєво суперечать місцевим господарським інтересам і звичаям населення, будуть так чи інакше обходитися і порушуватися.
Як частина ще більш масштабної діяльності по досягненню сталого розвитку людства збереження біорізноманіття вимагає основоположного зміни в підходах, складі і в практиці розвитку господарської діяльності у всьому світі.
Культурна різноманітність тісно пов'язане з різноманітністю природних. Уявлення людства про різноманітність природи, його значення і використанні грунтуються на культурному розмаїтті народів і навпаки, дії по збереженню біологічного різноманіття часто підсилюють культурну інтеграцію та підвищують її значущість.