12. Особливості вживання іменникових форм у ділових паперах.

Слід пам'ятати, що офіційно-діловий стиль вимагає:

1. Переваги віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, журі, зона, лабораторія, номенклатура, об'єктивність, прецедент та ін.

Слід уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заступати їх невтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструціями.

2. Написання іменників на означення статусу, фаху, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді: викладач хімії, касир заводу, лаборант відділу, учитель школи тощо.

Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка.

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукуп однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заступати іменниками у формі множини: студентство – студенти, професура – професори, дітвора – діти, птаство – птахи, пахощі – запахи та ін;

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, мешкання та національною приналежністю слід передавати за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення: друкарство – виготовлення друкарської продукції, поштарі – працівники пошти, городяни – мешканці міста тощо.

4. Уживати форму кличного відмінка лише у звертанні до осіб, називаючи: статус (знавцю, колеґо), посаду (директоре, голово), звання (професоре, академіку), професію (лаборанте, секретарю), родича (батьку, мати, сестро), ім'я (Ігорю, Миколо, Маріє, Наталю), ім'я по батькові (Іллічу, Євгеновичу, Іллівно, Євгенівно), прізвище (Сороко, Багалію, Бондаре).

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення. Іноді двозначність можлива у випадку родового та давального відмінків.

6. Указуючи час за роком, узгоджувати іменник із числівником, займенником чи прикметником не в місцевому відмінку із прийменником у (в), а в родовому відмінку без прийменника: першого року, того року тощо. Але: у четвер, у грудні, у липні (без слова місяці).

7. Нульового закінчення для іменників чоловічого роду ІІ відміни у знахідному відмінку однини: підписали акт, отримав лист, узяв олівець і под.

8. Уживати іменник, дотримуючи унормованих форм числа: придбали нові шкіряні меблі, зробили позначки різним чорнилом і под.

9. Пам'ятати, що:

– кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раза: продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

– в орудному відмінку множини іменників ІІ відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има: із п'ятьма колесами, повернулись із грошима;

– одиниці виміру мають рівнобіжну форму в родовому відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, ґавсів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів;

– однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників: перевезено ввесь урожай соняшнику. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: завчасно придбано комплекти спортивних костюмів;

– не можна відмінювати назви предметів як назви істот.

10. Бажано віддавати переваги не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальнюють зміст: допомагати – надати допомоги, змагатися – провести змагання, оглянути – здійснити огляд і под.

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припустимою є форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути й под.).

11. Іменник (додаток) після дієслів повідомляти, сповіщати ставити в знахідному відмінку, а не в давальному: повідомити студента, сповістити інженера тощо.

12. Уживання низки дієслів пов'язано з іменником, який має стояти в родовому, а не в знахідному чи давальному відмінку: зазнати біди, завдати шкоди, пильнувати чистоти, радіти з перемоги та ін.

Та це правило не слід застосовувати до іменників ІІ відміни чоловічого роду однини, які мають закінчення -у, -ю, оскільки воно збігається з давальним відмінком: запобігти вибухові, рейтинґові не слід довіряти й под.

Але якщо буде зв'язок присудка, висловленого заперечним дієсловом, і додатка – іменника (предмета чи об'єкта), об'єкт ставимо зазвичай у родовому відмінку: інструкція не ґарантує безпеки, ми не припинимо боротьби, не слід починати оранки й ін.

13. Іменники з дієсловами відмовлятися, ухилятися слід уживати в родовому відмінку із прийменником: ухилятися від навчання, відмовлятися від подорожі.

14. Прізвища, що походять від назв істот, предметів або явищ, слід уживати в поєднанні з ім'ям, назвою посади тощо: викликати водія Зайця, завершити дослід лаборантові Комарю.