- •11. Загальні вимоги до укладання та оформлення документів.
- •12. Особливості вживання іменникових форм у ділових паперах.
- •13. Прикметник у ділових паперах.
- •14. Особливості вживання дієслівних форм у ділових паперах.
- •15.Числівників у ділових паперах
- •17.Терміни і канцеляризми в професійному спілкуванні. Нормування,кодифікація й стандартизація термінів.
- •18.Особливості вживання та перекладу дієприкметників та дієприкметникових зворотів у науковому стилі.
- •19.Особливості усного й писемного професійного спілкування. Культура писемного ділового мовлення. Етикет професійного спілкування. Професійна комунікативна компетенція.
- •20.Види,типи і форми професійного спілкування
- •21.Телефонна розмова як різновид усного ділового спілкування.
- •22. Публічний виступ. Внутрішня структура та композиція виступу.Найголовніші вимоги до мови оратора. Мовні засоби переконування.
- •23. Публічні виступи (заява, доповідь, промова, лекція, бесіда).
- •24. Мовленнєвий етикет як феномен і виразник кожного народу
- •25. Суржик. Зайві слова у діловому мовленні.
- •26. Культура усного ділового мовлення. Усне спілкування як інструмент професійної діяльності. Монологи. Діалоги. Полілоги.
- •27. Іншомовні слова у діловій українській мові.
- •28. Колективні форми(нарада, дискусія) фахового спілкування.
- •29. Різновиди наукових робіт, їх призначення, структура, вимоги до змісту, особливості оформлення(план, тези, конспект, анотація, реферат, курсова, бакалаврська, та дипломна роботи)
26. Культура усного ділового мовлення. Усне спілкування як інструмент професійної діяльності. Монологи. Діалоги. Полілоги.
Офіційно-діловий стиль (ОДС), окрім писемної форми, реалізується також і в усній (ділові наради, публічні виступи, телефонне спілкування та ін.). Усне ділове спілкування передбачає всілякі способи взаємодії між співрозмовниками за допомогою вербальних (словесних) і невербальних (поза, жести, міміка, одяг, знаки, символи) засобів.
Кінцевий позитивний результат спілкування залежить не стільки від мотивів, якими керується людина, скільки від уміння їх сформулювати й викласти. Кожний із наведених вище видів передбачає дотримання відповідних етичних норм і правил спілкування. Людина може по-різному ставитися до свого співрозмовника, але етикет у поєднанні з почуттям власної гідності та самоповаги не дозволяє їй відкрито висловлювати негативні оцінки чи іншим чином виявляти негативне ставлення. Різні прояви мовленнєвого етикету супроводжують більшість ситуацій між персонального, як і будь-якого іншого спілкування. Незалежно від змісту розмови мовці послуговуються висловлюваннями, що включають певні етикетні знаки. Вони й складають тематичні об'єднання різних за структурою мовних одиниць .(слів, словосполучень, речень) на ознаку привітання, подяки, вибачення, побажання, прощання тощо. Кожне тематичне об'єднання є частиною доволі розгалуженої системи засобів виражеиня мовного етикету.
Вибір тієї чи іншої одиниці формул увічливості залежить від: ситуації; професії; соціального статусу; статі; освіти; віку.
За умов умілого володіння та врахування цих складових мовець має більше можливостей досягти поставленої мети. Важко не погодитися із соціолого-психологами, які запевняють, що успіх бізнесу на 85% залежить від уміння спілкуватися, Науковцями розроблені основні постулати безконфліктного спілкування:
— постулат семантичного зв'язку (наявність загальної теми);
— новизна інформації у викладі точок зору
— уникання зайвої деталізації;
— постулат детермінізму (знання причинно-наслідкових відношень, явищ, подій);
— постулат тотожності (наявність спільної вихідної точки зору для обох співрозмовників);
— обізнаність із минулим;
— прогнозування майбутнього; — істинність у словах і діях, словах і реаліях.
Дотримуючись цих постулатів ділового спілкування та норм літературної мови, співрозмовники завжди дійдуть згоди й порозуміються.
Діалогічне мовлення - це процес мовленнєвої взаємодії двох або більше» учасників спілкування. Тому в межах мовленнєвого акту кожен з учасників по черзі виступає як слухач і як мовець.
Монолог — це безпосередньо спрямований до співрозмовника чи аудиторії організований вид усного мовлення, який передбачає висловлювання однієї особи.
Полілог – форма мовлення, яка характеризується зміною висловлювань декількох мовців і безпосереднім зв'язком висловлювань з ситуацією. Полілог часто набуває форми групового спілкування (бесіда, збори, дискусія, гра тощо). У полілозі відбувається накопичення інформації, що вноситься окремими його учасниками. Для полілогу характерні тематичні перескакування, складна взаємодія реплік, розрив діалогічних єдностей та ін.