38.Підходи до керівництва

1.Підхід з позиції особистих якостей: базується на використанні якостей та особистісних характеристик “ефективних” керівників. Структура особистісних якостей керівника повинна певною мірою відповідати особистим якостям, діяльністю та завданням його підлеглих.

2.Підхід з позиції поведінки: в основі — усвідомлення, що ефективність керівництва залежить не від особистих характеристик, а від манери поведінки керівника з підлеглими (тобто від стилю керівництва).

3.Ситуаційний підхід: базується на з'ясуванні того, які стилі поведінки та особисті якості керівника найповніше відповідають конкретним ситуаціям. До ситуаційних факторів належать:потреби та особисті якості підлеглих, структурованість завдання, вимоги і вплив на середовище, інформація, якою володіє керівник тощо.

39.Стилі керівництва. Індивідуальні стилі керівництва

Стиль керівництва — сукупність способів, прийомів і механізмів владного і лідерського впливу на підлеглих з метою забезпечення виконання ними завдань для досягнення цілей організації.

Стилі керівництва:

- авторитарний (автократичний): одній особі належить необмежена влада;

- демократичний: високий рівень децентралізації повноважень, вільне прийняття рішень і виконання завдань, рівноправна участь в управлінні організації усіх членів трудового колективу;

- комбінований: базується на поєднанні авторитарного і демократичного стилів;

- анархічне управління: відмова від активного впливу на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, невтручання.

Індивідуальні стилі керівництва

1. Невтручання: низький рівень турботи про виробництво і людей. Керівник домагається мінімальних результатів, яких достатньо тільки для того, щоб зберегти посаду.

2. Тепла компанія: високий рівень турботи про людей. Прагнення до встановлення дружніх відносин, приємної атмосфери. При цьому керівника не дуже цікавить, чи будуть досягнуті конкретні і стабільні результати.

3. Завдання: увага керівника повністю зосереджена на виробництві. Людському фактору або взагалі не приділяється увага, або її приділяється мало.

4. Золота середина: керівник прагне поєднати орієнтацію як на інтереси людини, так і на виконання завдання.

5. Команда: керівник прагне поєднати як інтереси до успіху виробництва, так і увагу до потреб людей.

40.Сутність влади та впливу. Повноваження менеджера (немає у конспекті!!!)

Влада - це можливість впливати на поведінку інших людей. Будь-яка влада заснована на впливі.

Влада — інструмент соціального управління, що здійснює цілеспрямований вплив на людську поведінку, призводить до змін або припинення людських стосунків та взаємозв'язків між складовими соціоекономічної системи.

Вплив — це будь-яка поведінка однієї людини, яка вносить зміни у поведінку, стосунки іншої людини.

Менеджер — керівник, який керує власне організацією, якимось конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей та ін.

Одна з головних відмінностей між керівником і менеджером відноситься до джерел їхньої влади, а відповідно рівня підпорядкування співробітників.

Завдання керівника (конспект): оптимальний підбір персоналу, створення чіткої організаційної структури управління підприємства, визначення заг. напрямку діяльності організації, координування роботи, боротьба із непродуктивними витратами часу, спрямування зусиль колективу на оволодіння методиками інтенсивної роботи, поліпшення якості праці.

41.Форми влади і впливу (немає у конспекті!!!)

1. Влада, яка базується на засадах примусу — це вплив через страх.

2. Влада, яка базується на засадах винагороди — використовує бажання підлеглих отримати винагороду в обмін на виконану роботу.

3. Законна влада — базується на традиціях, які здатні задовольнити потребу виконавця в захищеності й приналежності. Функцiонування органiзацiї повнiстю залежить вiд здатностi пiдлеглих за традицiєю визнавати авторитет законної влади.

4. Еталонна влада — полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, які охоче наслідуються підлеглими, які прагнуть бути такими ж, як і лідер.

5. Влада експерта — у своїй основi має вплив через “розумну”вiру. Виконавець свiдомо й логiчно приймає на вiру цiннiсть знань експерта (керiвника).

6. Вплив через залучення працiвникiв до управлiння — здiйснюється шляхом спрямування їхнiх зусиль на здiйснення потрiбної мети. Мова йде про участь у підготовці та прийнятті важливих господарських і соціальних рішень, участь у власності, участь у розподілі прибутків та ін. Це заохочує працiвникiв мати владу, можливiсть самовираження, а також проявляти компетентнiсть, бажання до успiху.