36.Соціальні методи менеджменту

Соціальні методи менеджменту:

а)підвищення соціальної активності працівників (встановлення певних зразків поведінки);

б)підтримка соціальної спадкоємності (конкурси майстерності, присвоєння кваліфікації відмінників);

в) соціальне нормування (встановлення норм відносин між працівниками);

г) моральне стимулювання.

Соціальні методи управління:

- соціальне прогнозування — використовується для створення інформаційної бази і розрахунку планів соціального розвитку та застосування методів соціального впливу в конкретному колективі (параметрами соціального прогнозу можуть бути вікові та статеві зміни у колективі, зміни кваліфікаційного рівня працівників тощо);

- соціальне планування як метод соц.управління реалізується у складанні плану соціального розвитку організації (соціальні плани передбачають створення умов праці, забезпечення відпочинку, організацію побуту, медобслуговування, охорону праці тощо). Розділи плану соціального розвитку: удосконалення соціальної структури; удосконалення умов праці, охорони і зміцнення здоров'я працівників; підвищення трудової та громадської активності працівників.

37.Сутність понять «керівництво» та «лідерство»

Керівництво — вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їх трансформацію в управлінське рішення шляхом використання комунікацій.

Керівництво — процес впливу на підлеглих, який є способом змусити їх працювати на досягнення єдиної мети.

Керівництво (в бізнесі) - це здатність заставити весь колектив прагнути до виконання завдань, які стоять перед організацією.

Лідерство — здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб і груп працівників з метою зосередження їх дій на досягненні цілей організації.

Лідерство — процес, за допомогою якого одна і та ж особа впливає на членів групи.

Завдання керівника: оптимальний підбір персоналу, створення чіткої організаційної структури управління підприємства, визначення заг. напрямку діяльності організації, координування роботи, боротьба із непродуктивними витратами часу, спрямування зусиль колективу на оволодіння методиками інтенсивної роботи, поліпшення якості праці.

Моделі лідерства:

1. “Один із нас”: спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи.

2. “Кращий із нас”: лідер — приклад для усієї групи як людина і як професіонал.

3. “Втілення чеснот”: лідер — носій загальнолюдських норм моралі.

4. “Виправдання наших очікувань”: люди сподіваються на сталість поведінкових дій лідера незалежно від мінливої ситуації.

Якості сучасного лідера:

-чесність — повна ясність із приводу дотримання норм моралі;

-інтелект — швидкість, гнучкість розуму, стійка увага, вміння володіти мовою, допитливість;

-здатність розуміти людей — уміння застосувати поведінку співрозмовника, здатність бачити в людині особистість;

-стійкість погляду — адекватна реакція на ситуацію, контроль над емоціями, сталість дій;

- впевненість у собі — прагнення брати на себе відповідальність;

-скромність у побуті — відсутність спрямованості до розкоші, схильність до самообслуговування;

-ерудованість — широта і глибина пізнання в різних галузях науки і техніки.

Напрямки лідерства у сфері управління: організація і координація діяльності працівників (постановка цілей, координація зусиль, окреслення рез-тів, виконання ролі ведучого); мотивація діяльності підлеглих(надихає на цілеспрямовану поведінку, задовольняє індивідуальні і групові потреби...); забезпечення представництва групи (представництво інтересів групи за її межами, підтримка рівноваги між внутрішніми і зовнішніми потребам групи, визначення перспектив розвитку групи).