1.2. Рецепція творчості к. Ішігуро в сучасній російській та українській критиці й літературознавстві

Творчість К. Ішігуро у сучасному вітчизняному та російському літературознавстві досліджена незначною мірою. Було написано декілька статей, захищено літературознавчу дисертацію, частково присвячену творчості К. Ішігуро (Сидорова О. Г. Британский постколониальный роман последней трети XX века в контексте литературы Великобритании, 2005 р.) та лінгвістичну (Медведкина К. А. Прагматические особенности диалога в художественном тексте : на материале романа К. Ишигуро "The Remains of the Day", 2008)

У дисертації Сидорової О. Г. [33] романи К. Ішігуро розглянуто в контексті британської постколоніальної літератури. Дисертантка виявляє зв’язок творчості письменника з пошуком нової моделі національної ідентичності. К. Ішігуро у роботі представлений як автор з гібридною ідентичністю. Дисертація являє собою комплексне дослідження, в межах якого поєднуються елементи історико-теоретичного, соціологічного, культурно-історичного, компаративного, біографічного методів, а також соціолінгвістичного аналізу. Творчість К. Ісігуро розглядається в контексті англійської літератури ХІХ – ХХ століть, що відносяться до колоніального і постколоніального періоду. Це, насамперед, окремі аспекти творчості Ш. Бронте, Ф. Е. Стіл, А. Хенти, Р. Кіплінга, Дж. Оруелла, Е. М. Форстера, а також романи П. Скотта, Дж. Р. Фарреллі, Т. Мо. Окремо проаналізовано творчість шотландських авторів М. Спарк, І. Ренкін, Дж. Келман і А. Грей.

Творчості К. Ішігуро присвячено низку статей російських літературознавців: Бєлової Е. Н. [7] Сідорової О. Г. [31;32], Лобанова І. Г. [23]; та вітчизняних дослідників: Усенко О. П. [34], Ніколаєнко І. В. [27].

Бєлова Е. Н. у статті «Проблема долі та знедоленості в творчості К. Ішігуро та І. Макьюена: розуміння та спокута» [7] відзначає, що важливою категорією для творчості письменника є категорія пам’яті. В кожному романі письменника події сучасності тісно переплітаються з подіями минулого. Провідна мета героїв К. Ішігуро за Е. Бєловою – виправлення помилок минулого. Дослідниця виділяє причинно-наслідковий зв’язок двох часових пластів у романах, що знаходить найбільше відображення у перших двох, «японських» романах письменника. Вона вказує на схожість побудови перших романів, їх циклічний час, проте відзначає також відмінність – «Художник хиткого світу» має більшу часово-просторову разголуженість. «Вплив минулого на людину у Ісігуро порівнянно з кармічним: це чітка, часом циклічна, незмінна залежність, яка починається ще до початку фабульнї дії роману (в останньому романі «Не відпускай мене» (Never Let Me Go, 2005) – задовго до народження всіх героїв)» [7:178] – зазначає літературознавець

Російська дослідниця Сідорова О. Г. [31] аналізуючи роман К. Ішігуро «Залишки дня» відзначає, що англійськість у романі отримує подвійну конотацію, що пояснюється подвійним світосприйняттям письменника, баченням водночас зсередини та ззовні. Науковець вказує на стриманий стиль оповіді, який притаманний всім романам письменника та аналізує роман в контексті постколоніальних досліджень.

Іншу точку зору на творчість письменника висловлює російський дослідник І. Г. Лобанов [23]. Він умовно поділяє творчість К. Ішігуро на два етапи: ранній (реалістичний) та пізній (деконструктивний). Дослідник звертає увагу на прояв рис модернізму в творчості письменника. Він зазначає, що романна спадщина письменника відноситься до «помірного постмодернізму», а отже, письменник не ставить свою творчість в опозицію до модерної культури, що характерно для сучасної британської літератури в цілому. Як зазначає російська дослідниця О. Джумайло, сучасна англійська література виявляє «стомленість від ігрових концепцій» [16]. Науковець виділяє такі модерністські категорії в творчості К. Ішігуро як: концепції цілісного характеру, сюжетності, автора-спостерігача, використання прийомів експліцитного оповідача, невласне-прямої мови, прийом відсторонення автора від літературної дійсності, фрагментарне викладення подій.

Міфопоетичний рівень у творах письменника виявляє українська дослідниця Усенко О. П. [34] Вона досліджує міфологему дома в романах письменника. Науковець вказує на відмінність трактовки міфологеми дому в межах європейської та японської традиції. Якщо в європейській традиції міфологема дому пов’язана з образом Матері, у романах К. Ішігуро захисниками дому є чоловіки. Також дослідниця зазначає сакралізацію дома –в будинках героїв часто наявна замкнена кімната, не призначена для повсякденного використання. Приклад такої кімнати – «кімната для прийомів» батька Оно, яку наділено якостями святилища. Усенко О. П. виділено такий аспект міфологеми дому, як дім-пам’ять, що надалі простежується в наступних романах письменника «Коли ми були сиротами» та «Не відпускай мене». У романі «Художник хиткого світу» будинки, в яких мешкав головний герой, є відображенням його власного життєвого шляху. Також симптоматичною рисою є те, що будинок як «свій» простір існує лише у спогадах героїв. Науковець підсумовує, що міфологема дому виражає не тільки матеріальну, але й духовну константу життя.

Уваги заслуговує стаття Ніколаєнко І. В. «Пам’ять та її роль у романах Кадзуо Ішігуро» [27], в якій автор розглядає особливості функціонування категорії пам’яті в романній творчості письменника. Науковець зазначає, що зусилля кожного оповідача направлені на те, щоб суспільний і колективний досвід зміг підкорити або спотворити особисту пам’ять. Конфлікт між колективною й особистою пам’яттю є фундаментальним в творчості К. Ішігуро. В романах письменника превалює тенденція, що особиста пам’ять здатна допомогти нам повернути минулий (особистий?) досвід, який суспільна історія може ігнорувати або не брати до уваги. І. Ніколаєнко доходить висновку, що оповідачі К. Ішігуро шукають можливості знову опинитися у минулому, проте вони також намагаються контролювати свої спогади.

Отже, розглянувши роботи російській та українській критиків та літературознавців щодо дослідження творчості К. Ішігуро, можна зробити висновок, що російське та вітчизняне літературознавство тільки починає займатися дослідженням творчості К. Ішігуро. на даному етапі досліджено лише деякі аспекти творчої спадщини письменника, такі, як категорія пам’яті, міфологема дому, виявлення модерних та постколоніальних рис у романній творчості письменника.