89. Чим можна пояснити масовий характер репресій?

Відновлення радянської влади в України супроводжувалося посиленням репресивного тиску на населення. До явища масових репресій можна віднести розкуркулення, депортації цілих етнічних груп і гоніння за підозрілими особами, «саботажниками», масові ув'язнення і розстріли «ворогів народу». Кампанія репресій проводилися проти соціальних груп, які вважалися або були звинувачені у діяльності з прихованими політичними мотивами чи протистояли радянській владі і політиці Комуністичної партії та також для утвердження влади Сталіна. Сталін казав, що репресії є необхідним елементом кожного наступу.

Суд над «шахтинцями» став однією з частин плану Сталіна. Сталінський режим використав процес проти «шахтинців» для розгортання масової кампанії переслідування «буржуазних» фахівців за «шкідництво» та придушення будь-якого опору авантюристичним темпам індустріалізації країни. Це був пролог боротьби зі «шкідниками» у всьому Радянському Союзі. У 1928 р. були викриті аналогічні «шкідницькі» організації у «Південь сталь», на Дніпробуді тощо. Об’єктом для репресій виступила стара технічна інтелігенція.

Ліквідація куркульства як класу почалася під час проведення колективізації. Головним ворогом планів Сталіна був клас заможного селянства, тому він хотів ізолювати найзаможніших хазяїв від маси бідних селян. Тих, хто чинив найупертіший опір, розстрілювали або масово вивозили в табори примусової праці на Північ чи до Сибіру. Сотні тисяч селян разом із сім'ями виганяли з домівок, саджали у товарні потяги й вивозили за тисячі кілометрів на Північ, де їх скидали середарктичної пустелі, нерідко без їжі та притулку.

Ще одним найстрашнішим етапом репресій був Голодомор (1932–1933). Він був навмисно організований радянською владою та був розрахований на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян. Під час Голодомору було введено таке поняття як «Закон про п’ять колосків», який передбачав захід судової репресії за розкрадання колгоспного і кооперативного майна: розстріл із конфіскацією всього майна і з заміною за пом'якшуючих обставин позбавленням свободи на термін не нижче 10 років з конфіскацією всього майна. У радянського керівництва було дві головних мети під час Голодомору: по-перше, загнати селян у колгоспи і збільшити обсяги хлібозаготівель, по-друге, зламати класовий і національний рух опору, який на хвилях українізації набував обертів.

Не менш трагічною сторінкою історії України стало знищення радянською владою цілого покоління української інтелігенції, що увійшло в історію під назвою розстріляне відродження. Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року, коли «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки були розстріляні понад 100 представників української інтелігенції.

Масовий характер репресій був основою для створення сприятливих умов «радянізації», експлуатації демографічного та природного потенціалів, насильне залучення населення до радянської системи господарювання, руйнація національних структур самозахисту, духовним осередком яких була Українська греко-католицька церква, максимальне звуження соціальної бази збройного опору, очолюваного ОУН—УПА та остаточне утвердження на місцях органів радянської влади.Масові репресії призвели до фізичного винищення найбільш активної та інтелектуальної частини нації, понівечили долю багатьох людей, пов'язаних родинними узами з репресованими, сприяли моральному розтлінню тих, кого терор не торкнувся.