7. Жанрові модифікації у журналістиці та індивідуально-творчий підхід до жанру

Жанр – це велика група текстів, які наділені спільними ознаками, це певним чином окреслений зміст, що відшукав відповідну, найбільш зручну для свого втілення форму.

Бахтін сказав: «Жанр живе сьогоденням, має початок, пам’ятає своє минуле і представляє творчість».

Критеріями для визначення жанру майбутнього твору є:

1. Об’єкт відображення – конкретний життєвий матеріал, що лягає в основу твору

2. Призначення того чи іншого виступу

3. Масштаб охоплення дійсності, масштаб узагальнення

4. Особливості літературно-стилістичних засобів

Успіх журналіста залежить від того, наскільки свідомо він вживає жанрові закони. Але чітких меж між жанрами не існує, сьогодні матеріали одного жанру можуть включати елементи іншого. Тому, на зміну поняттю жанр приходить поняття текст.

Основи зображальної журналістики

1. Жанрова система фотожурналістики

Кордон між родами і жанрами іноді буває провести дуже важко, вона носить сугубо формальний, «класифікаторський» характер. Фотожурналістика – це синтез словесної і візуальної творчості. Жанри журналістики багато в чому мають витоки в жанрах літератури, так же, як жанри фотожурналістики в жанрах фото- і зображального мистецтва.

Живопис

• монументальни

• - станковий (картина, пейзаж, портрет, натюрморт, етюд)

Графічне мистецтво (рисунок, плакат, карикатура, книжкова ілюстрація, промислова і оформлювальна графіка)

Фотожурналістика при своєму зародженні використала не лише її принципи, але й жанри. У фотожурналістиці існують пейзажі, портрети, натюрморти, замальовки.

Але якщо говорити про жанрову і родову сутність фотожурналістики, то вона, звичайно, дитина журналістики і підрозділяється на інформаційні, аналітичні і художньо-публіцистичні жанри. До них слід додати жанри прикладного мистецтва – колаж, монтаж, композиція, фотоілюстрація, фотоінсталяція.

За Коганом сучасна фотографія включає 8 напрямків

• документально-хронікальний

• - політико-публіцистичний

• Науково-дослідний

• Інтимно-комунікативний (еротичний портрет, етюд, фото життя зненацька)

• Меморіальний

• Рекламний

• Оформлення

• Художньо-експозиційний

Г. Чудаков

1. Інформаційно-публіцистичні жанри

Фотоінформація (фото замітка) – в основі лежить один факт, повідомлення про який повинне лише показати глядачу, де, коли і з якими наслідками вона трапилася («Знамя победі над Рейхстагом В. Темина).

• некоментована

• коментована

• Розгорнута – в основі серія знімків (основний і фотокоментарі)

Фоторепортаж – освітлює багатоскладову подію; серія знімків, які можуть бути розміщені у послідовному чи хаотичні події, об’єднані однією темою (альбоми фото аварії на ЧАЕС)

Фотокореспонденція – не відображає напряму розвиток події, а розкриває взаємозв’язок між декількома фактами і подіями (фотоінтервю, фотозвіт, фотоаналіз). У ній текстовий та візуальний ряд працюють у нерозривній єдності. Для поєднання знімків використовує протиставлення, певну деталь, зв'язок.

• оперативна – відгук на певне явище

• оглядова – зведення знімків різного походження

Фотоілюстрація – подає зоровий образ на момент здійснення вербальної комунікативної дії.

+

Фотообвинувачення

+

Аналітичні – всебічне дослідження фактів, їх причин, узагальнення, суб’єктивність.

• фотокореспонденція

• фейлетон аналітичного виду

• фотокоментар

• фотоогляд

2. Художньо-публіцистичні (фотонарис, фотосерія, фотоплакат)

Фотозамальовка – народжується із поєднання емоцій і строгої документальності (М. Дмитрієв: побут бурлаків, подорожніх, селян)

• ліричні

• пейзажні

• інформаційно-пізнавальні

Фотонарис

• портретний – увага до людини

• проблемний – до проблеми

• подорожній.

Фотопортрет – образ реальної людини, мета – передати не лише зовнішність, але й внутрішній світ. Людину зображують у певній життєвій ситуації.

• груповий та індивідуальний

• на повний зріс, поколінний, поясний, погрудний, головний

• у профіль, анфас, троакар (3/4)

• На природі та у приміщенні, вдома чи на виробництві

• Під час руху та у спокої.

Під час зйомки головного портрета фотоапарат тримають на рівні очей, поясного – на рівні підборідд, поколінного – на ріні грудей, на весь ріст – на рівні поясу.

Фотомонтаж, фотоплакат, фотоколлаж – поєднання в одному кадрі декількох сюжетів (фотомонтаж – поєднання 2 фото, фотоплакат і фотоколлаж – поєднані з малюнками, написами, цим досягається сатиричний ефект).

+

Березін

3. Інтимно-комунікативні

4. декоративно-прикладні

2. Основні етапи підготовки фоторепортажу

Завдання фоторепортажу наочно, динамічно, оперативно показати сутність події, особисте ставлення до неї, щоб у читача виникло враження присутності.

Фотокореспондент має гарантовано створити серію фотографій високої технічної якості, зміст яких відповідає цілям конкретного видання. Із цих фото буде відібрано декілька, що найповніше відповідають задуму.

Основна вимога до кореспондент – охоплення усіх подій і явищ, що потрапляють у сферу інтересів видання, висока оперативність та якість робіт.

1. Максимум інформації про місце, час, мету

2. Максимум місця на шпальті, срок подачі

№. Ідея.

Планування зйомки

- уточнити час і місце

- врахувати освітлення, аби взяти необхідну фототехніку

- спец ефекти, точки зйомки, ракурси

Знімок не можна розтягувати більше, ніж у два рази, в окремих випадках можна скористатися фотошопом.

3. Основні закони побудови фотокомпозиції

Композиція – поєднання окремих елементів твору в єдине художнє ціле, в якому в конкретній зображувальній формі найяскравіше розкрито зміст.

Зоровий центр – частина знімка, що своєю яскравою формою, рисунком, контрастом, розміром притягує погляд.

Смисловий центр – частина сюжету, що виражає основну ідею, головний зміст знімка.

Вдале фото – зоровий і смисловий центр співпадають.

Решта частин знімка має підкорятися смисловому центру, відтіняти його. В такийй спосіб акцентується головне і визначається сюжетний зміст.

Принципи виділення зорового центру:

• контраст

• масштаб

• світле-темне

• різке-розпливчате

• симетрія-асиметрія

• статика-динаміка

• напрям світлового потоку

• лінія

Слід уникати різких горизонтальних і вертикальних ліній – це спричиняє розкол кадру.

• світло-тінь

• тон, колір, контур (з віддаленням контур розмивається, при віддаленні розмір зменшується)

Підготовка знімку – це організація матеріалу на певній площині, створення чіткої конструкції.

• відбір

• Документальність

• 3вимірний простір передається двохвимірним.

Поради до композиційного рішення кадру:

1. Основний об’єкт знаходиться на перетині другорядних. Деякі другорядні «ведуть» погляд у напрямку центрального об’єкта

2. 2. Цен6тральний об’єкт або його частина повинен контрастувати за кольором чи фоном.

Моменти пошуку точки зйомки:

• Віддаленість об’єкта зйомки

• Висота фотоапарата

Якщо фото розміщене у центрі – втрачається глибина простору. Крупність плану визначається відстанню до об’єкта.

Розрізняємо три плани

• передній

• середній

• задній.

Також говорять про:

• загальні – віддалена точка, значні простори, об’єкт зйомки в цілому (пейзажі, масові зібрання)

• середні – конкретна людина і певний момент дії та фон (людина і контекст)

• крупні – людина, через її зовнішність показати внутрішній світ. Крупний план вимагає вміння показати життя через позу. Важливе значення – емоційна виразність жесту – руки повністю і погляд.

• Над крупні – типова характерна деталь, фрагмент, за яким можна судити про загальне.

Висота точки зйомки

1. Нормальна – на рівні очей

2. Нижня – або монументальність або гумор

3. Верхня – приниження предметів, фігури чітко виділяються на горизонтальній поверхні. Дозволяє робити психологічну оцінку ситуації. Виразний показ широкого просторуі висвітлення фігур на ньому.

4. Специфіка самостійної та партнерської роботи фоторепортера

Одночасно зняти якісний фоторепортаж і підготувати статтю неможливо.

Універсальне завдання фоторепортера

1. Зняти і підготувати фото

2. Формувати і підтримувати позитивний імідж видання

Складники власного стилю:

1. Уміння творчо вирішувати завдання

2. Оригінальність фотографічного бачення аж до свідомого порушення правил композиції

3. Розуміння цілей і завдань конкретного видання.

5. Способи використання світла при фотозйомці

Ефект освітлення – комплексне використання технічного, зображального і композиційного завдань освітлення.

Зображення – це здатність світла зображати зображати об’єкти, передавати колір.

Композиція – це взаємодія елементів фотографії між собою

Види освітлення і методи освітлення об’єкта

Освітлені поверхні не однаково віддзеркалюють світло. Це залежить від фактури і кольору предмета, кута падіння світла, напряму відбиття. Через віддзеркалення різної кількості світла предмети матимуть різну яскравість.

! Повністю білий – сонце, повністю чорний – чорний оксамит.

Елементи світлотіні

• на глянцевих і полірованих об’єктах утворюються відблиски

• на ділянках, на які не падало світло, утворюються тіні

• частково освітлені ділянки – півтіні

Освітлені об’єкти кидають на оточуючі предмети падаючі тіні. На тіньових ділянках утворюються рефлекси – місця освітлені слабким світлом від близького розташування предметів.

Напрямки світла

1. Фронтальне освітлення – робить предмет пласким, погано передає простір

2. Бокове – створює багато варіантів, утворює власні і падаючі тіні, при вживанні одного джерела світла бажано використовувати рефлектори (дзеркала, крейдовий папір, білий шовк)

3. Передньо-бокове – яскраво освітлено великі частини об’єкта

4. Задньо-бокове – переважають тіні

5. Заднє – контури та світловий ореол

Закономірності умов освітлення

1. Спрямоване світло

2. Заповнюючи світло - просвітлення тіней

3. Заднє.

Періоди природного освітлення

1. Ефектне освітлення – висота Сонця 0-25 градусів над горизонтом, не достатньо сприятливе для зйомки, мало світла, високі контрасти у світловому і кольоровому відношенні.

2. Ранок і вечір – найсприятливіші – висока освітленість, невисока контрастність, сталість спектрового складу

3. Зеніт – вище 60 градусів – різниця освітлення горизонтальних та вертикальних поверхонь.

Найкращі умови – сонячне світло і часткова хмарність.

Основи радіожурналістики

1. Специфічні зображально-виражальні засоби

У силу своєї природи радіо тяжіє до образного сприйняття слухачем. У зв’язку з цим з’явилося визначення поняття звуковий образ. Це сукупність звукових елементів (мовлення, музики і шумів), що створюють у слухача через асоціації уявлення про матеріальний об’єкт, життєве явище, характер людини. Цьому підпорядковані і виражальні засоби радіомовлення.

Виражальні засоби радіомовлення складають дві групи:

1. Формоутворюючі – їх природа непідвласна суб’єктивному впливу журналіста

6. мова

7. музика

8. шуми

2. Технічні, стилеутворюючі

– монтаж

9. голосовий грим

10. звукова мізансцена

11. технічні засоби звукоутворення (ревербація і т. д.)

Мова

1. слова повинні чітко і правдиво змальовувати подію

2. необхідно знайти відповідну інтонацію, знайти відповідні логічні та експресивні акценти

3. чимало матеріалів на радіо будуються діалогічно

4. звертання до аудиторії, риторичні питання, інтонація, наближена до розмовної

Музика і шуми

• довгий час їх розглядали як допоміжні засоби до слова, дію просто ілюстрували музикою, також музика і шуми провокують емоції і передача втрачає об’єктивність.

• Музика, наприклад перед новинами, може бути еквівалентна повідомленню типу а зараз ви почуєте останні новини. Метроном у часи Ленінградської блокади.

• Функція позначення часу і місця дії

• Позначення переміщення дії у часі та просторі

• Вираження емоціонального характеру події, що описується

• Вираження психологічного стану учасників події чи самого журналіста

Реверберація – журналіст з допомогою спеціального пульту надає своєму голосу ефект відлуння. Цей прийом використовують для активізування уваги на чомусь.

Прийом Буратіно – підкреслює іронічне ставлення журналіста

Звукова мізансцена – мікрофон у центрі події, одна людина ближче до мікрофону – перший звуковий план

Голосовий грим - допомагає знайти відповідний тон для передачі атмосфери.

Монтаж – масове застосування почалося з введенням звукозапису, перші застосування – радіохроніки Другої світової війни, запис спектаклів «Анна Карєніна», «Горе от ума». Монтаж дає змогу стискати або розтягувати час.

12. акустичний монтаж – дозволяє поєднати на плівці окремі з0вукові фрагменти радіоповідомлення в цілісну картину

13. паралельний монтаж – поєднання подій, що різняться у часі і просторі в залежності від бажання автора

14. послідовний монтаж – побудова самостійної монтажної фрази з окремих епізодів за допомогою асоціацій. «Метод зіткнення» - зіткнення різнохарактерних елементів

15. акустичний колаж – різноманітні шуми, на основі яких виникають асоціації.

2. Основні функції радіомовлення

Знання функцій радіомовлення необхідне для чіткої побудови сітки радіомовлення, при виборі формату станції, при формуванні структури і змісту програм і передач.

Численні функції радіомовлення доцільно згрупувати наступним чином

І. Інформаційні

• інформаційна функція – радіо розповсюджує інформацію швидше за інші ЗМІ. Усі інші передачі розміщуються в інтервалах між випусками новин. До дисфункційних явищ у програмах радіо відносять ідеологізованість інформації, поява заборонених тем, цензури і само цензури, неналежне надходження інформації з провінцій.

• Рекламна

ІІ. Функції, що забезпечують соціальне управління суспільством

• Інтегративна – виявлення загальних для аудиторії цінностей, обговорення шляхів вирішення загальних проблем, протидія небезпечним для суспільства тенденціям

• Вираження і формування суспільної думки – в останній час зросла кількість дискурсивних програм.. Часто використовується режим включеного діалогу з аудиторією.

• Спілкування – формування зразків спілкування через вибір співбесідників, рівень обговорення проблем. Але іноді журналісти обирають лексику кримінальних груп, сленг

• Виховна – пропагування певних зразків поведінки, виховання патріотизму.

• Агітаційно-пропагандистська – перед радіомовленням постають задачі політичного, господарського або культурного спрямування, благодійні акції.

• Організаторська

ІІІ. Культурно-просвітницькі

• Естетична – етика найкращих зразків журналістики, радіо транслює зразки музики, театру, літератури

• Просвітницька – спрямована на пізнавальні інтереси аудиторії

• Рекреативна – музика, ігри, конкурси.