3.Філософія просвітництва 18ст.

Філософія 18ст. ввійшла в історію як визначальний чинник епохи просвітництва. Особливістю цієї епохи було те що тут набуває широкого поширення ідеї рівності, братерства та свободи. Одним із перших просвітників був Шарл Монтескє. Він робив спробу пояснити винекнення та розвиток суспільства як природно-зумовлений процес. Крапка. Він вважав що людина є частиною природи і тому повинна підкорятися її законам. І також він вважав що людська психіка формується під впливом трудової діяльності. Ще одним представником епохи просвітництва був Франсуа Вольтер. Його праці: Філософські листи, Роздуми про людину, Філософські історії. Головним завданням філософії на думку Вольтера була критика релігійних переконань. Він вважав що християнство – це є форма обману для більшості бідних людей. По своїх філософських поглядах Вольтер схилявся до емпюризму. Важливе місце в його діяльності займає мораль. Він також виступав а правдиве висвітлення історії людства.

4.Просвітницькі погляди Жан-Жака Руссо.

Важливе місце в просвітницькій діяльності відіграла діяльність такого філософа як Жан-Жак Руссо. Його праці: Міркування про мистецтво та науки, Юлія або нова Елуіза, Про суспільний договір. Центральною проблемою у творчості Руссо була проблема нерівності та шляхи її подолання. Основою суспільного життя Руссо вважав матеріальні потреби, а духовні – їх наслідком. Він також вважав що культура та мистецтво належать панівним класам. До основних причин він нерівності він відносив: 1.Майнова нерівність, 2.Нерівність повязана з зникненням держави, 3. Перетворення законної влади в деспотичну. Таким чином Руссо намагався обгрунтувати та юридично впровадити право народу на бунт проти деспотії.

Тема № 5:Німецька класична філософія

1. Німецька класична філософі, як цілісне соціальне утворення.

2. Філософські погляди Імануїла Канте.

3. Розвиток ідеалістичних уявлень в поглядах Йоганна Фіхте.

4. Створення системи об’єктивного ідеалізму Г. Гегеля.

5. Філософські погляди Людвіга Фейєрбаха.

1. Німецька класична філософі, як цілісне соціальне утворення.

Німецька класична філософія була важливим етапом в розвитку світової філософії. Вона була представлена сукупністю філософських поглядів Німеччини майже за 100р. її існування. До представників цієї філософії слід віднести: І. Кант, Фіхте, Шилінг, Гегель, Фейєрбах. Кожний із цих філософів був настільки оригінальним, що виникає питання про існування нім. класичної філософії, як цілісного утворення.

Німецьку класичну філософію (НКФ) характеризують такі спільні риси її представників:

1. Всіх представників НКФ об’єднувало розуміння ролі філософії в історії людства.

2. Представник НКФ надали цій науці форми науки, що має свої ідеї, поняття та категорії.

3. Була розроблена цілісна діалектична концепція розвитку.

4. НКФ виробила загальні принципи підходу до проблем історичного розвитку.

5. Значна увага була повернена на розвиток гуманістичних цінностей.

2. Філософські погляди Імануїла Канте.

Засновником НКФ являється І. Кант. В його діяльності визначають 2 основних періоди:

1. До критичний період;

2. Критичний період.

На протязі 1-го періоду Кант займався вивченням природничих наук.

На протязі 2-го періоду він вивчав походження пізнавальної діяльності.

На протязі 2-го періоду він створив такі праці: «Критика чистого розуму», «Критика практичного розуму», «Критика судження мислення.

Всі ці роботи були присвячені моральності та дослідженню. Кант ставив перед філософією завдання дати відповідь на такі питання: «Що я можу знати?», «Що я маю робити?», «Чого я можу сподіватись?». Кант говорив про існування речей самих в собі і вважав вивчення цього необхідно людині зрозуміти ці явища.

Кант виділяє 2 види знань: -Досвідні знання, -Незалежні від досвіду

Останні, на його думку, закладені в людині з моменту її народження. Він говорить про існування 2-х світів:

• Світ із людського досвіду

• Світ ще не досліджений і знаходиться поза межами людської свідомості.

Таким чином філософська діяльність Канта була підпорядкована вивченню людського пізнання.

3. Розвиток ідеалістичних уявлень в поглядах Йоганна Фіхте.

Слідчою особистістю в НКФ був Йоганн Фіхте. Він створив суб’єктивне ідеалістичне вчення. Згідно цього вчення оточуючий світ складається з 2-х частин:

• Абсолютне «Я» (це самосвідомість всього людства)

• Індивідуальне «Я» (це самосвідомість окремо взятої людини).

На думку Фіхте людина - це образ усього людства, а людство – це образ окремих людей. Людська воля та розум неподільні. На більш пізньому етапі своєї діяльності Фіхте займається вивченням свободи та необхідності.

4. Створення системи об’єктивного ідеалізму Г. Гегеля.

Філософське вчення Гегеля в найбільшій мірі було пристосоване до вивчення системи об’єктивного ідеалізму. Згідно його вчення в онові світу є абсолютна ідея або ж світовий дух. Ця система є творцем природи та людського суспільства. На думку Гегеля, природа не розвивається в часі, а проявляє лише свою різноманітність в просторі. Гегелю належить відкриття основних законів та категорій діалектики. Філософська система Гегеля вважається протилежністю до матеріального вчення світу.

5. Філософські погляди Людвіга Фейєрбаха.

Останнім етапом в розвитку НКФ була філософія Людвіга Фейєрбаха. Ця філософія називається антропологічною, тому що в її основі було вивчення проблем людини. Фейєрбах ставив такі важливі для кожної людини питання: «Що таке щастя? Життя? Кохання? Смерть? Надія?».

Вихідним пунктом цих досліджень була цілісна реальна людина. Фейєрбах вважав, що релігійні погляди - це перекручене відбиття сутності людини і шлях до подолання релігійних уявлень він вбачав в Просвітництві. Людвіг Фейєрбах виступав за розвиток колективіських відносин між людьми.

Тема №6: Філософія 19-20ст.

1. Суть та виникнення марксизької філософії.

2. Особливості філософських поглядів засновників марксизму.

3. Подальший розвиток марксизму в діяльності Леніна.

4. Подальший розвиток марксизму в 20ст.

1. Суть та виникнення марксизької філософії.

Слідуючи етапом після класичної німецької філософії був марксизький етап. Цей етап характеризується розвитком економіко-філософських поглядів німецьких філософів середини 19ст. Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Їх вчення отримало назву – марксизму. Марксизм включає в себе 3 елементи:

• Марксизька філософія

• Політична економія

• Теорія наукового комунізму

Це була спроба дати цілісне розуміння місця та ролі людини в історії людства. Батьківщиною марксизму вважається Німеччина в 40рр. 19 ст. Поява марксизму була спричинена такими умовами:

• В кінці 18ст. розпочався промисловий переворот в Англії.

• В цей час формується 2 протилежних класи (пролетаріат і буржуазія).

• Зростає економічне невдоволення існуючим ладом.

Велику роль у формуванні марксизму відіграв розвиток природничих наук:

• Німецький вчений Майєр відкриває закон збереження та перетворення енергії.

• У 40-і рр.. німецькі біологи Шван та Шлейден відкривають клітинну теорію живої речовини.

• Англійський дослідник Дарвін робить висновок про еволюційний розвиток живої природи.

Великий вплив на формування марксизму відіграли також філософські вчення Гегеля та Фейєрбаха.

2. Особливості філософських поглядів засновників марксизму.

Крім загальних закономірностей розвитку природи та суспільства засновники марксизму велике значення надавали співвідношенню людини та світу. Енгельс висунув ідею про відношення мислення здобуття, яке переросло в основне питання філософії. Пізніше Маркс та Енгельс класифікують філософські школи по 2-м напрямках: - матеріалізму; - ідеалізму. З часом історія розвитку філософія розглядається з точки зору боротьби прихильників цих двох напрямів. З часом матеріалізм отримує таку форму, як діалектичний матеріалізм, що пояснювалось природничих наук.

3. Подальший розвиток марксизму в діяльності Леніна.

Продовжувачем марксизького вчення в Росії в кінці 19 ст. стає Володимир Ульянов Ленін. Ідеї марксизму дістали в його працях подальший розвиток. Причини зародження марксизму:

1. Бурхливий розвиток капіталізму в Росії в кінці 19 ст.

2. Духовно-політичні процеси.

3. Розвиток науки, який змінив картину світу.

Значне місце в Ленінській філософії посідало питання теорії пізнання. Це теорія пояснювалась, як процес відображення та відтворення у свідомості людини об’єктів світу.

Значне місце в процесі розвитку з марксизму займали питання пізнання.

Ленін, використовуючи вчення Маркса, вбачав вирішальну роль робітничого класу для здійснення класової боротьби. Важливе місце відводилось теорією соціалістичної революції. Було зроблено висновок про те, що капіталізм в Росії досяг такого рівня, що необхідна була заміна існуючого ладу на більш прогресивний соціалістичний. Великий вплив на формування марксизму в Росії відіграли економічні праці, як європейських так і російських вчених. Нового змісту в ленінських працях набуло питання про державу. Вона розглядалась, як апарат насилля для суспільства і тому вважав Ленін – держава повинна з часом відмерти.

4. Подальший розвиток марксизму в 20ст.

Ідею марксизму знайшли своє осмислення і подальший розвиток в роботах сучасників Леніна – Бауера, Бухаріна, Луначарського, Люксембург, Троцького.

Післяреволюційний період лише частина російської інтелігенції підтримувала ідеї марксизму і інша частина, яка не підтримувала, була вислана за межі Росії або знищена.

Після смерті Леніна в 1924 році його вчення було канонізоване і з часом змінене на соціалізм. Лише після розпаду Радянського Союзу, коли розпочинається процес ідеологічної відлиги, знову з’являється філософські погляди неканонізованих філософів.

Тема №7: Філософська думка на Україні

1. Філософські погляди стародавніх слов’ян.

2. Філософія періоду укр.. відродження.

3. Філософія в Києво- Могилянській академії.

4. Філософські погляди Г.С. Сковороди.

1. Філософські погляди стародавніх слов’ян.

Духовна творчість у стародавніх слов’ян розпочинається з 3-4 ст. Про це було відображено у «Велесовій книзі». Особливістю тогочасного світогляду була наявність аполітизму (багатобожжя). Своїх Богів слов’яни створювали по образу свого життя. До них слід віднести: Ярило, Перун, Даждьбог та ін.. Ще однією особливістю їх життя була соціальна рівність. Перші знайомства слов’ян із християнськими ідеями були пов’язані із ім’ям князя Аскольда. Повністю християнізація Русі відбулась в 988 р. завдяки князю Володимиру Великому. Християнство в його православній формі було запозичено з Візантії. Звідти ж були запозичені знання по медицині та освіті. Інформація про життя та побут слов’ян періоду Київської Русі відомо нам з таких джерел: «Слово о полку Ігоревім», «Слово про про закон і благодать», «Повість минулих літ», «Руська правда».

2. Філософія періоду укр.. відродження.

Розвиток укр..культури 15-16 ст. свідчив про ті якісні зміни, які відбувались в духовному житті України. Соціальне життя України в цей період знаходилось під подвійним гнітом, як з боку Польщі так і Росії, але незважаючи на це в Україні в цей час створювалось книгодрукування. Засновником цієї справи в 1573 році у Львові стає Іван Федоров. Першими книгами, які були видані стали: «Апостол», «Слов’яно-руська азбука» та Біблія». Книгодрукування отримує своє поширення серед укр.монастирів – Печерський та Почаївський монастирі. На той час в зах.Україні стає відомим ім’я Касіяна Саковича, який вперше запропонував ідею входження людського духу в рай через чистець. В зв’язку з тим, що на той час широкого поширення на зах.землях набуває католицьке віровчення і для того, щоб його призупинити і дати можливість поширюватись православ’ю, укр..шляхтичі Вишинський, Могила та Мазепа починають відкривати укр..школи, де навчання проводилось укр..мовою і викладались основи православ’я.

3. Філософія в Києво- Могилянській академії.

Початок інтенсивного формування світоглядних вчень припадає на 2 половину 16-го- початок 17 ст. В цей час великого поширення набувають Лаврські та Монастирські. В цей же час розпочинає свою діяльність Києво-Могилянська академія. Вона на той час стає центром світоглядних вчень по Слов’янському сході. В 1631 р. заможний шляхтич Петро Могила відкриває Лаврську школу, яка через рік об’єднавшись з монастирською перетворились у Київський колегіум, а вже пізніше в академію. На свої кошти П.Могила купує підручники і посилає за кордон навчатись викладачів. Відомими на той час викладачами стають Гізель, Прокопович, Щербицький, Коненський. Особливістю академії було те, що саме тут філософія викладалась поза релігією. Петро Могила прожив всього 50 років і найбільш продуктивними роками його життя була 14 останніх відданих діяльності академії.

4. Філософські погляди Г.С. Сковороди.

Засновником укр..класичної філософії вважається випускник КМА І.С.Сковорода (1722-1794). Він народився в Полтавській губернії, де отримавши початкову освіту на протязі 10 років з перервами навчався в КМА. Після закінчення цієї роботи і до самої смерті він вважався мандрівним філософом, писав філософські праці і дарував їх своїм друзям. Основні філософські погляди Сковороди:

1. Будучи людиною набожною він вважав, що пізнання світу – це є богопізнання.

2. У своїх працях він критикував людські недоліки такі, як жадібність, пихатість та неуцтво.

3. У своїх працях він використовував звичайні, прості, зрозумілі людям слова. Він прожив 72 роки і на його могилі зробили напис: «Світло виманив та не спіймав».