1.Загальна характеристика Філософії стародавнього світу

Хронологічний процес зародження філософії науки в різних країнах відбувався неодночасно. Спочатку філософія зароджується в країнах Соду (Індія і Китай), а потім в Європі (Греція і Рим). Філософія як наука започатковується з постановки питань про цілісність та першооснову світу. В різних країнах були різні думки з цього приводу, зокрема в Єгипті та Вавилоні за першооснову брали елементи води.

Обставини які спонукали виникнення філософії у стародавньому світі є наступні:

1. Філософія зароджується в рабовласницьких суспільствах в процесі розвитку там демократичних відносин.

2. Філософія виникає поза релігією

3. Філософська наука виникає про сприянні розвитку, торгівельних відносин.

2.Розвиток філософії в Стародавній Греції

Філософська думками античності набуває широкого розвитку серед мислителів стародавньої Греції, це була космоцентрична філософія, яка була орієнтована на космос, як найвищу цінність.

Особливістю філософії було існування філософських шкіл.

1. Мілетська школа її представники Фалес, Анаксишандр, Анаксимен які за першооснову брали елементи води, повітря, апейрон. Пізніше до них приєднався Гепліт Ефестій, який за першооснову брав вогонь.

2. Піфагорська її засновником стає старогрецький мислитель і математик Піфагор. За першооснову він брав числа і числові відношення.

3. Елеатська школа її засновником був Парамід на його думку в першооснові світу є потойбічні і недоступні для сприйняття людиною чутливі сутності.

Були також такі відомі філософи:

Платон (5-4 ст. до н.е.) який вважається засновником ідеалізму і який вважав існує з ідеї, він також доводить ідею про бесмертність душі.

Арістотель (3 ст.до н.е.) він обєднав усі вчення античного світу і виразив їх у творах «Метафізика», «Фізика», «Органон» та «Політика». Арістотель критикує Платона говорячи про те що суть не в ідеях речей, а в самих речах. Арістотелю також належать відкриття основних категорій філософії (матерія, рух, простір, час).

3.Зародження філософської думки в Стародавній Індії

Зародження філософської думки в Індії відноситься до ІІІ-ІІ тис. до н.е.. зміст філософських вчень віднайшли своє відображення у таких формах історико-літературних памяток:

1. Веди – це перші староіндійські памятки

2. Брахмани – це пояснення до Вед.

3. Упанішади – це завершальний етап Вед.

Особливості староіндійської філософії було те що в цей період відбувся перехід від міфологічного мислення до філософського. Як і в Греції і в Індії були свої філософські школи: 1. Школа Йога – представники виступали за розуміння питання про співвідношення душі та тіла і самозаглиблення у свій внутрішній світ. 2. Школа Санкхя – представники стверджували що світ створений від 2 начал: матеріальної першооснови та духу. 3. Школа Мімакса – її представники вважали що Бог бере участь у створенні потостороннього світу. 4. Школа Чарвака Локаята – представники вважали що світ творено з 4 стихій і що змістом людського життя є отримання щастя.

4.Особливості розвитку філософського мислення в Стародавнього Китаю.

Особливістю старокитайської філософії було те, що вона є філософією патріархального типу, вона була орієнтована на вивчення проблем людини та її життя. Засновником старокитайського світу вважається Конфуцій на основі якого виникає конфуціанство. В основі цього вчення був принцип гуманізму, який означає особливе ставлення людей один до одного, повага до старших за віком та соц. становищем. Продовжувачем вчення Конфуція був Лао Цзи він створив таке вчення як даосизм в основі якого був принцип гармонійного розвитку речей та явищ.