30. Простір та час як форми існування матерії.

Всі речі, які нас оточують мають певні розміри, протяжність та переміщуються один по відношенні до іншого, або ж разом із Землею. Простір та час є загальними формами буття всіх матеріальних систем та процесів у світі не існує об’єкта, який би перебував поза простором, або часом. Простір та час існують об’єктивно, тобто незалежно від людської свідомості.

Простір-це форма буття матерії, яка виражає її протяжність, структурність та співіснування у різних матеріальних системах. Час- це форма буття матерії, яка характеризує тривалість існування всіх об’єктів та послідовність зміни станів( минуле ,теперішнє, майбутнє).

Загальні властивості простору та часу: 1)протяжність тіл у просторі та в часі, 2) нерозривний зв'язок з матерією, 3)безкінечність простору та часу.

31. Матеріальна єдність світу

У світі нічого не існує щоб не було станом існування матерії форми її руху, або ж продуктом історичного розвитку. Все це говорить про матеріальну єдність світу. Усвідомлення матеріальної єдності світу стало результатом розвитку світової думки.

Спочатку люди вважали, що Земля є в центрі Всесвіту, але з часом завдяки науці стало зрозуміло що наша планета є лише частиною Всесвіту. Закони які були відкриті на Землі проявляють свою сутність і в Космосі. Все це ще раз підтверджує теорію матеріальності світу. Єдність матеріальності світу пояснюється також рисами як: рух, простір та час. Матеріальність світу також доказується випробуванням основними законами природи.

32. Свідомість як функція людського мозку

Над таємницею людської свідомості люди почали задумуватись ще з давніх часів. Вони шукали відповідь на те як нежива матерія на певному етапі її розвитку породжує живу, а та в свою чергу свідомість. В роз’ясненні свідомості існувало багато різних точок зору, у тому числі і ідеалістичні. Ідеалісти вважали що свідомість – це є душа людини, яка під час сну блукає по світу і бачення нею виникає у сновидіннях. Існувала і інша точка зору – матеріалістична, згідно якої свідомість – це є функція людського мозку, яка полягає у цілеспрямованому відображенні дійсності. Сучасна філософія виходить з того, що свідомість є властивістю високоорганізованої форми матерії – людського мозку. Людський мозок сформувався в процесі трудової діяльності. Він являє собою найтонший нервовий апарат, який складається із величезних кількостей нервових клітин (близько 15 млрд клітин). Кожна із цих клітин перебуває в тісному взаємозв’язку з іншими. Людський мозок маючи надзвичайно складну будову виконує такі функції: 1. Функція відображення, 2. Функція регуляції поведінки, 3. Функція аналізу та синтезу.

33. Свідомість як найвища форма відображення об’єктивного світу

Діалектика пояснює свідомість як функцію головного мозку і виступає проти тих вчених які вважають, що людський мозок виконує такі ж функції як і інші органи людського організму. Свідомість є суб’єктивним образом об’єктивного світу. Свідомість включає в себе 2 елементи: 1. Свідоме – те що залежить від людини та регулюється її поведінкою, 2. Підсвідоме – нерегульоване людиною. Вивченням підсвідомості займався австрійський психоаналітик Зигмунд Фрейд. Він відносив до підсвідомого: *людські емоції, *сновидіння, *сексуальну організацію людини. Відображення як форма вияву людського мозку проявляється через наявність психіки. Найпростішим фактом свідомості є відчуття, через які здійснюється зв'язок людини з оточуючим світом. Найвищою формою чуттєвого відображення є уявлене – це образне знання про об’єкти які сприймались нами у минулому. Найвищою формою уявлення є уява – створення нових образів (Аватар).