РОЗДІЛ 2. РИНОК ІННОВАЦІЙ

2.1. Оцінювання пропозиції та попиту на інновації

Ринкова економіка характеризується такими фундаментальними основами, як економічна свобода підприємця, пріоритети приватної власності на капітал і результати виробництва, конкуренція, бюджетне обмеження, передбачуваність економічної політики влади. Інновації завжди орієнтовані на умови ринку, на конкретну потребу споживачів, на їх інноваційний попит. Відповідно до інноваційного попиту повинна формуватися інноваційна пропозиція, взаємодія яких формує інноваційний ринок, конкуренцію, а нововведення підвищує рівень конкурентоспроможності виробництв. Тому підприємці постійно зацікавлені у відновленні виробництва, створенні продукції, що суттєво перевищує за своїми споживчими якостями чинні аналоги і може стати базою для подальшої її модифікації.

Сучасна ринкова економіка немислима без однієї з найважливіших її складових – ринку інновацій.

Як ринку загалом, так і ринку інновацій зокрема властиві основні його категорії: суб'єкти, об'єкти та ринкові сили.

•Суб'єкти інноваційного ринку – це творці і споживачі інноваційних продуктів, якими є фізичні та юридичні особи сфери виробництва товарів і надання послуг, підприємства та бізнесмени, державні і регіональні органи управління та регулювання.

•Об'єкти інноваційного ринку – це творча праця, нові технічні засоби, методи, форми організації виробництва, технології, види продукції, інформація, що є предметом купівлі-продажу.

Ринок новацій, як і ринок загалом, функціонує завдяки тим силам,

які незалежно від волі і свідомості людини спричиняють рух праці, капіталу, грошей, товарів, у тому числі новацій.

Ринкові сили – об’єктивні і суб'єктивні чинники, які спонукають людей творити, поліпшувати, виробляти, обмінювати результати своєї діяльності задля вирішення власних економічних, політичних, виробничих інтересів чи соціальних потреб.

Сучасні товарні ринки все більше наповнюються новими зразками техніки, технологій, видів продукції, які помітно відзначаються вищою якістю, багатофункціональністю, гнучкістю у процесі переобладнання виробництва від своїх аналогів. Ця тенденція швидко поширюється на різні регіони світу, а впровадження інноваційних товарів у сферу виробництва та послуг швидко змінює загальногосподарську кон'юнктуру, структуру економіки, інвестиційну активність у галузях, розвиток науково-технічного прогресу в цих галузях, потреби покупців під впливом науково-технічного прогресу, рівні цін і показники кредитної та валютно-фінансової сфер.

52

Здебільшого пропозицію товару ініціює продавець, який знає потреби покупців. Притому пропозиція охоплює такі основні реквізити: опис товару, кількість товару, терміни постачання першої партії, ціну одиниці товару, умови платежу, термін дії, назву фірми, яка робить пропозицію, її адресу, дату відправки, підписи, печатки.

Звісно, що головними параметрами інноваційного товару, який пропонують на ринку, є конкретний інноваційний виріб q і його ціна ц. Сукупність конкретних інноваційних виробів ∑q і їхня ціна ц характеризуватимуть на ринку окремий сегмент інноваційної пропозиції: ∑qц=Qц. Як права, так і ліва частина рівності характеризують сукупну вартість створених новаційних товарів, робіт і послуг за певний період.

Інноваційна пропозиція – представлена на ринку сукупність вироблених нових технічних засобів, технологій, видів продукції, форм і методів організації праці й виробництва товарів та послуг і готовність їх продати за встановленою на ринку ціною.

Інноваційну пропозицію формують науково-дослідні організації на основі інноваційного попиту. Інноваційна пропозиція відображає натурально-вартісну форму новаційного продукту Оц, де Q – натуральний новаційний товар, ц ціна одиниці новаційного товару, а інноваційний попит грошову форму vГм де Гм – грошова маса на придбання новаційних товарів, v коефіцієнт оборотності грошової маси. Інноваційні попит і пропозиція є взаємозумовленими явищами: зростання пропозиції спричинює зростання попиту і навпаки:

Qц = ∑n Qijцij

1

де і – показник конкретного виробника (машинобудування, сільське господарство і т. д.);

j – показник конкретної новації (технологія, устаткування і т. д.). Співпраця виробників і споживачів новацій є одним з найважливіших

факторів стимулювання інноваційної діяльності. Кожен з учасників цієї співпраці хоче вирішити свої інтереси. Наприклад, інтереси науководослідних установ будуть виражатися залежністю між кількістю новаційних товарів і послуг Q та рівнем цін ц. Ця залежність виявиться на ринку:

Подане рівняння відображає пряму залежність ціни від кількості грошової маси та її оборотності і обернену – від кількості новаційних товарів. Це не означає, що мала кількість вітчизняних новаційних товарів буде над-

53

мірно впливати на зростання їх ціни. Річ у тому, що виробники, тобто споживачі новацій, шукатимуть новаційні товари на іноземних ринках, обходячи їх дефіцит на вітчизняному. Зрештою, така ситуація є в Україні, коли більшість підприємств закуповують технології та устаткування за кордоном. Особливо це стосується розвитку малих і середніх підприємств.

Кожне з них проводить власні маркетингові дослідження на своїх ринках, вивчають своїх конкурентів і конкурентне та інноваційне середовище загалом. Результатом цих досліджень є інформація про потреби і попит ринку на їхню продукцію, що є вихідною базою уже їхніх потреб та попиту на технології і технічні рішення для виробництва основної продукції. Цими діями досягаються важливого акту на ринку новацій: комерційного освоєння інновації та її рентабельної реалізації:

тобто реалізації новаційних товарів за ціною ц:

За таких умов ціна одиниці продукції забезпечить науково-дослідним організаціям та виробникам товарної продукції відшкодування собівартості с і отримання валового прибутку вп: ц = с + вп.

Звичайно, що це досягається у тих випадках, коли дослідження і розробки із самого початку орієнтовані на виробництво тих новаційних товарів, які забезпечують виробництво споживчих товарів для населення і виробничих підприємств. Цьому повинні також сприяти реальне збільшення інноваційних капіталовкладень, уніфікація окремих стадій науково-виробничого циклу, заздалегідь визначена відповідність інновації вимогам виробництва і потребам покупців. Тісна співпраця науководослідних установ з підприємствами забезпечує високий коефіцієнт впровадження новаційних розробок у виробництво.

В Україні сформувався і гальмує розвиток економіки за інноваційним типом ряд проблем інноваційної пропозиції:

по-перше, відносно глибокі фундаментальні дослідження створюють нові знання здебільшого для знань чи виконання певних планів;

по-друге, сформовані на основі нових знань новації не мають належного попиту для впровадження у сфері виробничої діяльності;

по-третє, дуже низький показник створених інновацій на основі реальних технічних та технологічних потреб виробників, особливо у сфері малого і середнього підприємництва;

54

по-четверте, надто тривала в часі процедура надання інновації товарної форми, яку можна вільно купити в потрібний виробникові момент.

Вумовах ринку інновація є товаром, і її рух повинен відповідати принципам руху товару на ринку від продавця до покупця. Вважають, що інновація стає товаром, коли усвідомлена реальна можливість її комерціалізації, проведена її експертиза, визначені сфери її застосування, тобто впровадження у виробництво, знайдено реального покупця.

Виробники товарів і послуг найбільш зацікавлені у впровадженні нових технічних засобів та технологій, оскільки вони дають можливість створити покращенні зразки їхньої продукції, запровадити нові види продукції і послуг та утримуватися на ринку серед конкурентів. Вони і формують попит на науково-технічну продукцію, що є основою його вивчення і визначення напрямків діяльності організацій, що займаються НДДКР.

Інноваційний попит – представлена на ринку потреба виробників

у нових технічних засобах, технологіях, формах та методах організації праці і виробництва товарів, надання послуг і готовність їх придбати за встановленою ринком ціною.

Задовольняють інноваційний попит організації, які спеціалізуються на науково-дослідних і дослідно-конструкторських роботах. Вони вивчають попит на новації виробників за такими напрямами:

по-перше, аналізують потреби у створених і реалізованих нововведеннях чи нових послугах;

по-друге, аналізують попит на нововведення і пов’язані з ними послуги та впливи на них різних факторів;

по-третє, аналізують впливи реалізованого попиту на результати діяльності підприємств;

по-четверте, визначають можливості максимального збуту і обґрунтування у бізнес-плані збуту з урахуванням вирішення попередніх трьох напрямів та виробничих можливостей фірми.

Для фірм-виробників новацій важливо знати обсяги попиту на нова-

ції, за їх структурою, тобто для конкретної галузі – і та конкретної новації

– j. В результаті отримаємо рівняння інноваційного попиту Г як сумарну величину попиту конкретних виробників на конкретні новації:

де Г – грошова маса, яка забезпечує оборот новацій на ринку; v – коефіцієнт оборотності грошової маси;

і – показник конкретного виробника (машинобудування, сільське господарство і т. д.);

55

j – показник конкретної новації (технологія, устаткування і т. д.). Реалізація інноваційного попиту значною мірою залежить від адек-

ватності інноваційної пропозиції у кожному конкретному випадку. Це означає, що сумарній величині інноваційного попиту повинна

відповідати сумарна величина інноваційної пропозиції :

Таку відповідність можна здійснити двома способами:

–по-перше, за допомогою побудови кривих життєвого циклу новацій на основі даних про обсяги тривалості її збуту на ринку; притому крива життєвого циклу новацій залежатиме від її змісту: революційного чи еволюційного; революційний зміст описує крива життєвого циклу новацій, яка збігається із загальною хвилею піднесення в економіці; еволюційний зміст описує крива життєвого циклу новацій, яка величиною і тривалістю є менша за загальноекономічне піднесення;

– по-друге, фірма-виробник новації здійснює порівняльний аналіз параметрів чинної і створеної новаційної продукції за технікоекономічними показниками, зокрема: з'ясовує наявність у конструктивній розробці створеної новації порівняно з чинною принципово нових підходів; з'ясовує кількість нових деталей, вузлів у виробі чи операцій у технології; вираховує додаткову суму витрат на заміну виробу і її частку у витратах на нову продукцію.

Такий підхід дає можливість, з одного боку, конкретизувати структуру сумарної величини інноваційного попиту, з іншого – визначити напрями оптимізації щодо попиту сумарної величини інноваційної пропозиції

Попит vГнij виражає кількість альтернативних можливостей придбання новаційної продукції Qijцij за різних цін ц і рівних інших умов. Його можна подати декількома способами:

аналітичним:

Ця рівність виражає реалізований попит VГнij на новаційну продукцію Qij за ціною цij. Аналогічний метод дозволяє проаналізувати сформований попит на новаційну продукцію і зробити певні прогнози на майбутнє.

табличним (табл. 2.1):

56

Дані табл. 2.1 умовні, але сформовані таким чином, що відображають близьку до реальної тенденцію на ринку новацій: зростання ціни на новаційну продукцію зменшує кількість її реалізації.

графічним (рис. 2.1):

Рис. 2.1. Крива попиту на новаційну продукцію в конкретний момент

Отже, за допомогою статистичної таблиці можна робити більш детальний аналіз конкретного попиту на конкретну новаційну продукцію. Таблиця дозволяє групувати новаційну продукцію за різними цінами, навіть якщо ціни різні за значеннями. Тоді можна використовувати метод групування цін за допомогою інтервального ряду.

Графіки теж варто використовувати для поглиблення аналізу попиту. Якщо використовувати графіки для окремих видів новаційної продукції, можна виявити напрями зміни попиту на кожен з них і здійснювати прогнози на перспективу.

57

Як бачимо, у першому і другому випадках на зміну цих явищ має вплив рівень і динаміка ціни. Саме ціна є чинником платоспроможності (неплатоспроможності) споживача-покупця, способу його поведінки, ухвалення рішення стосовно купівлі новації чи споживчого товару:

.

Рівняння відображає взаємозв'язок між рівнем і динамікою ціни та рівнем і динамікою грошових доходів, пропонованих новацій та споживчих товарів. Зростання грошових доходів за незмінної ціни збільшує кількість придбаних новацій і споживчих товарів, зростання ціни за незмінних грошових доходів зменшує кількість придбаних новацій і споживчих товарів. Це рівняння дає можливість з'ясувати багато інших факторів поведінки продавців і покупців на ринку новацій і споживчих товарів. Усі вони зводяться стосовно продавця до збільшення ціни на новацію чи товар, стосовно покупця – до зменшення ціни на новацію чи товар. Узгоджена ціна між ними є компромісом як на створення новації чи товару, так і на їх купівлю. Однак, крім ціни, попит на новацію чи товар буде визначатися низкою інших факторів, зокрема пов'язаних із національними, економічними, технічними і ринковими особливостями господарського механізму країни. Тому фактори, що впливають на інноваційний попит можна звести у декілька груп.

Фактори формування попиту на новації. Попит на новації зумовле-

ний впливом низки чинників. Їх можна звести в декілька груп: національні, економічні, технічні, ринкові.

Національні фактори. Ці фактори визначають розвиток галузей і виробництв у країні, продукція яких може виходити на світові ринки. До таких чинників належать:

рівень професійно-кваліфікованої підготовки фахівців, використання підприємством-виробником технологічних новацій чи нової споживчої продукції;

рівень адаптації галузі (фірми) до діяльності на міжнародних ринках, ширина освоєння зарубіжних ринків, кількість видів новаційної продукції на зарубіжних ринках тощо;

рівень економічної і фінансової, інвестиційної і соціальної стабільності в країні, що зумовлюється насамперед рівнем інфляції;

рівень політичної стабільності в країні, який має певні особливості щодо попиту на новації.

Економічні. Ці фактори визначають активність чи пасивність попиту на інновації через співвідношення затрат на створення новацій і нових товарів та прибутки фірм-виробників і доходів споживачів. Сюди

58

входить і думка авторитетного покупця щодо запропонованої новації. Ця група охоплює такі фактори:

рівень новизни створюваного технічного засобу та продукту і рівень затрат на їх створення;

рівень авторитетності думки авторитетного покупця щодо новації;

рівень пільг і їх правового забезпечення на створення нових технікотехнологічних систем та видів продукції;

екологічний стан країни та її регіонів, окремих галузей і виробництв;

рівень ефективності використання новаційної техніки і технологій;

рівень доходів споживачів.

-Технічні фактори. Система цих факторів визначається технікотехнологічними особливостями новацій. Технічні новації впливають на зростання попиту, якщо вони поліпшують економічні і соціальні показники виробництва. Ця група охоплює такі фактори:

-відповідність техніко-технологічних новацій галузевим стандартам;

-стан гарантійного і сервісного обслуговування;

-рівень техніки та технологій підприємства-виробника як новацій, так і споживчої продукції;

-швидкість освоєння нової продукції.

-Ринкові фактори. Ця група факторів є особлива, оскільки вона визначає узгоджену поведінку як продавця, так і покупця. На ринку проявляють себе процеси виробництва і споживання товарів, які склалися у сфері виробництва товарів та надання послуг, рішень затрат виробництва, розподілу доходів тощо. Цю групу становлять фактори:

встановлення ціни на нову продукцію;

ефект моди;

якість новації і споживчої продукції;

вибір сегмента ринку;

стан реклами;

співвідношення старої і нової продукції на ринку.

Треба зазначити, що подана класифікація факторів, що визначають

попит на інноваційну продукцію, має статичну характеристику. Процес виробництва новацій і споживчих товарів підпорядкований динамічній характеристиці попиту. Тому в кожній групі факторів формування попиту на новації є такі, які мають різний ступінь впливу на розвиток самого попиту. Здебільшого стан розвитку попиту виражає стадію життєвого циклу новації чи споживчої продукції:

–попит потенційний, тобто такий, що лише виникає на стадії розробки і підготовки новації до виходу на ринки; його поширення сприяє комунікаційно-рекламна робота фірми-творця;

–попит, який формується, тобто такий, що встановлюється на етапі виходу новації чи споживчої продукції на ринок;

59

–попит, який розвивається, тобто такий, що складається на етапі утвердження новації і споживчої продукції на ринку;

–попит, який сформувався, тобто такий, що є на стадії зрілості новації

і споживчої продукції на ринку.

Названі стадії динаміки попиту не мають чітких меж початку і завершення. їх визначають інтуїтивно через кон'юнктуру ринку, економічні показники виробництва тощо.

-Оцінка поведінки споживачів на ринку новацій. Використання ефективних засобів впливу на споживачів новацій з метою формувати і стимулювати їхній попит на конкретні види товарів передбачає попередній аналіз поведінки споживачів на ринку і факторів, що впливають на неї. Орієнтовна система факторів подана на рис. 2.2.

Попит

Рис. 2.2. Схема взаємодії факторів у формуванні попиту споживачів на ринку новацій

Оцінка відчуття споживачами впливу стимулювальних заходів дає можливість з'ясувати їхню дієвість та скоригувати їхній вплив задля формування бажаного іміджу продукту.

Оцінка сприйняття забезпечує виявлення комунікативної ефективності стимулювальних заходів, наприклад реклами, тобто визначення, чи потрапляє вона до реального споживача.

Оцінка стимулів дає змогу встановити, як вони враховуються і чи враховуються в конструкції, дизайні, упакуванні виробу.

Оцінка мотивів передбачена для виявлення внутрішніх спонукань поведінки споживачів.

Оцінка цільових орієнтацій сприяє доопрацюванню стимулювальних звернень, наприклад реклами, де можна навести виробничі, економічні та інші вигоди, які отримає споживач під час використання продукту.

60