Gospodarske_pravo_Ukr_Nesinova2011

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

точним написом або в іншій формі з дотриманням правил, встановлених для передачі боргової вимоги;

б) за ордерним коносаментом – вантажовідправнику або вантажоодержувачу залежно від того, складений коносамент «наказу відправника» або «наказу одержувача», а при наявності в коносаменті передаточного напису – особі, яка вказана останньою із безперервного ряду передаточнихнаписів,абопред’явникуконосаментузостаннімбланковим підписом;

в) за коносаментом на пред’явника – пред’явнику коносамента. Вантажоодержувач та перевізник мають право вимагати до вида-

чі вантажу огляду та (або) перевірки його кількості. Якщо при прийомі вантажу, який перевозиться за коносаментом, вантажоодержувач письмово не заявив перевізнику про недостачу або пошкодження вантажу, то вважається, що вантажоодержувач отримав вантаж згідно з умовами коносаменту, якщо інше не буде доведено. Якщо вантаж був оглянутий та перевірений вантажоодержувачем спільно з перевізником, одержувач може не робити вказаної заяви. У випадках, коли втрата, недостача чи пошкодження не могли бути виявлені при звичайному способі прийому вантажу, то заява перевізнику може бути зроблена вантажоодержувачем протягом трьох діб після прийому вантажу.

Відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється в момент його видачі вантажоодержувачу в пункті призначення.

Якщо вантажоодержувач не затребував вантаж, що прибув в установлений строк, або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом 30 днів після спливу строку його доставкивважаєтьсявтраченим,якщобільштривалийстрокневстановлений договором.

Вантаж, який не отриманий протягом місяця після повідомлення перевізником вантажоодержувача, вважається не витребуваним вантажоодержувачем та реалізується у встановленому законом порядку.

Зміни умов перевезення. Згідно зі ст. 309 ГК України вантажовідправник має право в порядку, встановленому транспортними кодексами або статутами, отримати назад зданий для перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаний в перевізному документі вантажовідправника вантаж (до його видачі адресату), розпорядитись вантажем у випадку неприйняття його вантажоодержувачем або у випадку неможливості видачі вантажу вантажоодержувачу.

Правила зміни умов перевезення деталізують транспортні кодекситастатути.Наприклад,згіднозп.43СтатутузалізниціУкраїни,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457

371

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

вантажовідправник має право змінити вказаного в накладній вантажоодержувача без зміни станції призначення. Заява про зміну вантажо­ одержувачаподаєтьсяначальникустанціївідправленняздодаткомвантажної квитанції. У випадку неможливості надання цієї квитанції, відправник надає копію письмового чи телеграфного повідомлення на адресу першого вантажоодержувача про таку зміну. Залізниця виконує розпорядження вантажовідправника тільки в тому випадку, якщо вантаж не виданий вантажоодержувачу. Залізниця може за заявою вантажовідправника, вантажоодержувача змінити станцію призначення вантажу, який прийнятий для перевезення з оплатою витрат за договірним тарифом. В усіх випадках зміни вантажоодержувача чи станції призначення підприємство, організація чи громадяни, за заявою яких здійснена така зміна, несуть відповідальність перед попереднім вантажоодержувачем за наслідки такої зміни та зобов’язані відрегулювати розрахунки між вантажовідправниками, попередніми адресатами та фактичними вантажоодержувачами.

У випадках переривання чи припинення перевезення вантажів через незалежні від перевізника обставини, він (перевізник) зобов’язаний повідомити вантажовідправника та отримати від нього відповідне розпорядження щодо вантажу.

25.4. Відповідальність за порушення умов договору перевезення

Перевізник несе відповідальність у разі прострочення доставки вантажу, а також за втрату, недостачу, пошкодження вантажу.

Одним з обов’язків перевізника є своєчасна доставка вантажу, при винному порушенні якого він несе відповідальність.

Перевізник зобов’язаний доставити вантаж у пункт призначення в строк, передбачений транспортними кодексами, статутами або правилами. Якщо строк доставки вантажів у вказаному порядку не встановлений, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 ГК України).

У разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов’язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортнимикодексами(статутами)(ст.923ЦивільногокодексуУкраїни).Згіднозп.116СтатутузалізницьУкраїнипередбаченіштрафизанесвоєчасну доставку вантажів у розмірі:

–10% провізної плати – у разі прострочення на 2 доби;

–20% провізної плати – у разі прострочення на 3 доби;

–30% провізної плати – у разі прострочення на 4 і більше діб.

372

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

Вказаний штраф не сплачується, якщо вантаж не був вивезений зі станції протягом доби після отримання повідомлення про прибуття вантажу.

Перевізникзвільняєтьсявідвідповідальностізапростроченнявдоставці вантажів, якщо прострочення сталося не з його вини. Наприклад, залізницяненесевідповідальністьзапорушеннястроківдоставки,якщо вона трапилась внаслідок стихійного лиха чи з інших, незалежних від залізниці, обставин. Ст. 94 Повітряного кодексу вказує, що перевізник звільняєтьсявідвідповідальності,якщопростроченнясталосявнаслідок несприятливих метеорологічних умов.

Також перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажоодержувачу, якщо не доведе, що втрата, недостача, пошкодження чи знищення вантажу сталосявнаслідокобставин,якіперевізникнемігпопередититаусунення яких від нього не залежало, тобто з незалежних від нього причин.

Такими обставинами можуть бути:

–вина вантажовідправника чи вантажоодержувача;

–особливі природні властивості вантажу, який перевозиться;

–недоліки тари чи упакування, які не могли бути виявлені по зовнішньому вигляду при прийомі вантажу до перевезення;

–застосування тари, яка не відповідає властивостям вантажу чи встановленим стандартам, при відсутності слідів пошкодження тари в дорозі;

–здача вантажу до перевезення без позначення в накладній його особливих властивостей, які потребують особливих умов та заходів безпеки для збереження вантажу при перевезенні чи збереженні. Наявність однієї із вказаних обставин доводить перевізник.

Господарський кодекс встановлює розмір вартості вантажу, який відшкодовує перевізник:

–у випадку втрати або недостачі вантажу – в розмірі вартості вантажу, який втрачений чи якого не вистачає;

–увипадкупошкодженнявантажу–врозмірісуми,наякузменши- лась його вартість;

–у випадку втрати вантажу, який пред’явлений до перевезення

зоголошенням його вартості – у розмірі оголошеної вартості, якщо не буде доведено, що вона нижче дійсної вартості вантажу.

Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилась настільки, що вантаж не може бути використаний за прямим призначенням, вантажоотримувач має право відмовитись від нього та вимагати відшкодування за його втрату. Якщо вантаж, за втрату чи недостачу якого перевізник заплатив відшкодування, буде через деякий час знайде-

373

Розділ 3. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання

ний, вантажоотримувач (вантажовідправник) має право вимагати видати йому вантаж, повернувши ті кошти, які він отримав за його втрату чи недостачу.

Виплата штрафу за доставку вантажу з прострочкою не звільняє перевізника від відповідальності за втрату, недостачу чи пошкодження вантажу, які сталися внаслідок прострочки.

25.5. Порядок вирішення спорів щодо перевезень

Ст.315ГКУкраїни,якарегулюєпорядоквирішенняспорівщодоперевезень, а саме ч. 1, встановлює претензійний порядок врегулювання спорів. До пред’явлення позову перевізнику повинна бути пред’явлена претензія. У випадку недотримання цього порядку позови відповідних осіб до перевізника не підлягають розгляду в судовому порядку. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців, а претензії щодо виплати штрафів та премій – протягом сорока п’яти днів. Перевізник зобов’язаний розглянути заявлену претензію та повідомити заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а стосовно претензій щодо перевезень, які здійснюються перевізниками різних ви- дівтранспортузаоднимдокументом,–протягомшестимісяців,претен- зії щодо виплати штрафів чи премій – протягом сорока п’яти днів.

Спеціальні нормативно-правові акти, які регулюють перевезення на окремих видах транспорту, визначають початок перебігу претензійних строків, а також особу, яка має право пред’являти претензію до перевізника та порядок їх пред’явлення.

Так, наприклад, право на пред’явлення претензій та позовів до залізничного перевізника згідно зі Статутом залізниці України, а саме ст. 130, має право:

–у випадках втрати вантажу – вантажовідправник (за умови пред’явлення вантажної квитанції та документів, які підтверджують кількість та вартість вантажу), а також вантажоодержувач (за умови пред’явленнявантажноїквитанціїзпозначкоюстанціїпроте,щовантаж не прибув, а також при наявності документів, які свідчать про кількість та вартість вантажу);

–у випадках недостачі чи пошкодження вантажу – вантажоодержувач (за умови надання накладної, комерційного акта та документа, який підтверджує кількість та вартість вантажу);

–у випадках прострочення при доставці вантажу – вантажоодержувач (за умови надання накладної).

Якщо претензія відхилена або відповідь на неї не була отримана в строки, вказані вище, заявник має право звернутися до суду протягом

374

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

шестимісяцівзмоментуотриманнявідповідічизакінченнястроку,який встановлений для відповіді.

25.6. Договір транспортного експедирування

Відносини транспортної експедиції врегульовані ст. 316 ГК України, гл. 65 ЦК України, ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 1.07.2004 р.

Відповідно до цих нормативно-правових актів за договором транспортногоекспедируванняоднасторона(експедитор)зобов’язуєтьсяза плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати чи організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Предмет договору транспортного експедирування – це виконання або організація виконання послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» встановлюються такі види транспортно-експедиторських послуг:

–забезпечення оптимального транспортного обслуговування, а також організація перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до умов договорів (контрактів), які укладені відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС»;

–фрахтування національних, іноземних суден, залучення інших видів транспорту забезпечення їх подачі в порти, на залізничні станції, склади, термінали або інші об’єкти для своєчасного відправлення вантажів;

–здійснення робіт, пов’язаних з прийманням, накопиченням, подрібненням, доробкою, сортуванням, складуванням, зберіганням, перевезенням вантажів;

–ведення обліку надходження та відправлення вантажів з портів, залізничних станцій, складів, терміналів або інших об’єктів;

–організація охорони вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання;

–організація експертизи вантажів;

–здійснення оформлення товарно-транспортної документації та її розсилання за належністю;

–наданнявустановленомузакономпорядкуучасникамтранспорт­ но-експедиторськоїдіяльностізаявкинавідправленнявантажівтанаря-

ди на відвантаження;

375

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

–здійснення страхування вантажів та своєї відповідальності;

–забезпечення підготовки та додаткового обладнання транспортних засобів і вантажів згідно з вимогами нормативно-правових актів щодо діяльності відповідного виду транспорту;

–здійснення розрахунків з портами, транспортними організаціями за перевезення, перевалку, зберігання вантажів;

–оформлення документів та організація робіт відповідно до митних, карантинних та санітарних вимог;

–наданняіншихдопоміжнихтасупутніхперевезеннямтранспортноекспедиторських послуг, які передбачені договором транспортного експедирування і не суперечать законодавству.

Договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі,єконсенсуальнимтаоплатним.Платоюекспедиторувважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

Сторонами договору транспортного експедирування є експедитор та клієнт. Експедитором є суб’єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг. Клієнтом є споживач послуг експедитора (фізична або юридична особа), доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Основний обов’язок експедитора – відправлення вантажів залізничним, водним чи іншим видом транспорту або отримання вантажу, що прибув на адресу клієнта. При цьому він оформлює товарнотранспортні документи, які разом з вантажем пред’являються до перевезення. Крім цього експедитор може прийняти на себе виконання дій, пов’язаних з відправленням чи отриманням вантажу (упакування, маркування, завантаження).

Основним обов’язком клієнта є надання експедитору вантажів, які підлягають відправці, прийняття вантажів, що прибули на його адресу, а також виплата обумовленої оплати та інших витрат. Крім цього клієнт повинен надати експедитору документи та іншу інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення. Експедитор повинен повідомити клієнта про виявлені недоліки отриманої інформації, а у випадках її неповноти – вимагати у клієнта необхідну додаткову інформацію. У разі ненадання клієнтом документів та необхідної інформації експедитормаєправовідкластивиконаннясвоїобов’язківдонаданнядокументів та інформації в повному обсязі.

Відповідальність сторін за договором експедирування визначається нормами Господарського кодексу, нормами транспортних кодек-

376

Тема 25. Правове регулювання перевезення вантажів

сів та статутів, а також договором. Обов’язковою умовою настання відповідальності є вина сторони в порушенні умов договору. Залежно від характеру порушення відповідальність наступає у вигляді неустойки (штрафу, пені) та відшкодування спричинених збитків. У кожному конкретномувипадкувидсанкції, їїрозмір, нормативно-правовийакт,який визначає відповідальність, залежить від фактичних обставин за договором та характеру порушеного зобов’язання.

Зовнішньоекономічнідоговоритранспортногоекспедируванняповинні відповідати вимогам законодавства про зовнішньоекономічну діяльність.

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, а саме: авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, накладна СМГС, коносамент, накладна ЦІМ, вантажна відомість.

Питання для самостійного вивчення

1.Випадки, коли перевізник не повинен доводити свою вину.

2.Особливості документального оформлення перевезення вантажу залізницею.

3.Вимоги до вантажу для перевезення автомобільним транспор-

том.

4.Наслідки неприйняття вантажу у місці його призначення.

5.Порядок реалізації вантажу, не витребуваного вантажоодержу-

вачем.

6.Права та обов’язки вантажоодержувача за договором переве-

зення.

Тести для поточного контролю

25.1.Господарський кодекс України регулює перевезення:

– багажу;

– пасажирів;

– вантажів.

25.2.Суб’єктами відносин перевезення вантажів є:

–постачальник та перевізник;

–перевізник та вантажовідправник;

–коносамент та покупець;

–перевізник, вантажовідправник та вантажоодержувач;

–продукція виробничо-технічного призначення.

377

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

25.3.Для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється строк:

25.4.Сторони договору перевезення вантажу:

– вантажовідправник і перевізник;

– перевізник і вантажоодержувач;

– вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач.

25.5.Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори:

–навігаційний – на залізничному і морському транспорті;

–річний – на внутрішньому флоті;

–довгостроковий – на автомобільному транспорті;

–спеціальний – на повітряному транспорті.

25.6. До пред’явленняперевізникові позову, що випливає здогово-

ру перевезення вантажу обов’язковим є ...

–переговори між сторонами договору;

–пред’явлення претензії;

–пред’явлення вимоги виплати штрафу;

–пред’явлення вимоги відшкодування збитків.

25.7.Відповідьнапретензіюперевізникзобов’язанийнадатипро-

25.8. Предмет транспортного експедирування не може включати:

– перевірку кількості та стану вантажу;

– укладання договору перевезення експедитором від свого імені;

–укладаннядоговоруперевезенняекспедиторомвідіменіклієнта;

– здійснення перевезення вантажу;

– зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення.

25.9. Строк подання претензії щодо сплати штрафів і премій у

378

Тема 26. Правове регулювання відносин у капітальному будівництві

Тема 26. Правове регулювання відносин

укапітальному будівництві

26.1.Підрядні відносини у капітальному будівництві.

26.2.Сторонидоговорупідрядунакапітальнебудівництво:замовник, генеральний підрядник та субпідрядник.

26.3.Розрахунки за договором підряду на капітальне будівництво.

26.4.Відповідальність за порушення договору підряду на капітальне будівництво.

26.5.Умови укладання та виконання договору підряду на капітальне будівництво.

26.6.Договірпідрядунапроведеннядосліднихтапроектнихробіт.

26.1.Підрядні відносини у капітальному будівництві

Капітальне будівництво – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів (тендерів) у будівництві, консервації, розконсервації об’єктів, утримання дирекції підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об’єктів).

Види капітального будівництва:

–новебудівництво–цебудівництвоосновнихабодопоміжнихбу- дівель і споруд або їх комплексів із заданими техніко-економічними показниками та призначенням, які споруджуються за єдиним проектом в першу та наступні черги на визначених для цього об’єктах нових майданчиках або майданчиках, звільнених від існуючих будівель;

–розширення діючих підприємств – будівництво нових і розши-

рення існуючих окремих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення на території діючих підприємств з метою

створення додаткових або нових виробничих потужностей;

– реконструкція діючих підприємств – переобладнання діючих цехів та об’єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення без розширення існуючих будівель і споруд основного призначення та без збільшення чисельності працівників з одночасним поліпшенням умов їх праці та охорони навколишнього природного середовища, здійснюване з метою вдосконалення виробництва та підвищення його техніко-економічного рівня, збільшення виробничих потужностей, зміни номенклатури продукції та поліпшення її якості;

379

Розділ 3. Особливості правового регулювання

вокремих галузях господарювання

–технічне переоснащення діючих підприємств – це комплекс за-

ходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації та зміни застарілого і фізично зношеного устаткування на нове більш продуктивне.

Будівництво об’єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних майданчиків, роботи з оснащення приміщень, роботи із завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження, розробки, які виконуються суб’єктами господарювання для інших суб’єктів або за їх замовленням, здійснюються на основі підряду.

Видами договору підряду, які опосередковують підрядні відносини в капітальному будівництві є:

–договір підряду на капітальне будівництво;

–договір субпідряду;

–договір підряду на виконання проектних та дослідних робіт;

–договір підряду на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва.

Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не встановлено Господарськимкодексом.Загальніправовінорми,якірегулюютьвідносини підряду містяться в гл. 61 Цивільного кодексу. Джерела спеціального правовогорегулюваннязалежатьвідвидудоговорупідряду.

Згідно зі ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник, у свою чергу, зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду можеукладатисянавиготовлення,обробку,переробку,ремонтречіабо на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний отримати спеціальний дозвіл.

Предметом договору підряду є результат роботи підрядника.

Договір підряду є двостороннім.

Сторонами договору підряду можуть бути юридичні і фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємницької діяльності. Особливості передбачені лише щодо договорів підряду на виконання окремих робіт і обумовленні їх специфікою. Так, наприклад, за договором побутового підряду замовником може бути лише фізична особа, а підрядником – юридична або фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності (ст. 865 ЦК України).

Договір підряду є консенсуальним, тобто вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди з усіх істотних умов.

380