Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача

У разі задоволення відводу слідчого, прокурора у кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування або інший прокурор - керівником органу прокуратури.

У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.

У разі задоволення відводу захисника, представника слідчий суддя, суд роз’яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника, представника та надає йому для цього під час досудового розслідування не менше двадцяти чотирьох годин, а під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин. Якщо підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні, коли залучення захисника є обов’язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд самостійно залучають захисника в порядку, передбаченому статтею 49цього Кодексу.

5. Забезпечення безпеки учасникам кримінального провадження.

Питання практичного застосування заходів забезпечення безпеки суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, знайшли своє вирішення у Законі України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» Законі України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» і Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18 червня 1999 року № 10 «Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві».

Забезпечення безпеки учасників кримінального провадження — це діяльність відповідних державних органів із досягнення стану безпеки кримінального провадження, яким загрожує небезпека.

Небезпека — це загроза спричинення шкоди життю, здоров’ю, майну, житлу, що є близькою до здійснення, а тому сприймається особою як така, що невпинно наближається, є реальною, у зв’язку з чим зумовлює потребу в захисті.

Наслідками існування небезпеки є:

• неможливість виконання суб’єктами своїх функцій;

• відмова суб’єктів від давання показань або від даних раніше показань, наслідкам чого є «розвал справи».

Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:

1. особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні, припиненні та розкритті злочину чи сприяла цьому;

2. потерпілий або його представник у кримінальному проваджені;

3. підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;

4. цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином;

5. свідок;

6. експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;

7. члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених вище, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального судочинства;

8. посадові особи державних органів, уповноважених вести кримінальне провадження.

Особливу увагу приділяють захисту осіб, які здійснюють кримінальне переслідування. Згідно зі ст. 5 Керівних принципів, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування (Ухвалені восьмим Конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності і поводженню з правопорушниками 27 серпня - 1 вересня 1990 p.), вони та їхні сім’ї забезпечуються фізичним захистом з боку влади в тих випадках, якщо існує загроза їхній безпеці через виконання функцій із здійснення судового переслідування.

Процесуальний порядок забезпечення безпеки учасників кримінального процесу.