Процесуальна характеристика цивільного позивача (ст. 61 кпк України)

1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому КПК України, пред’явила цивільний позов.

2. Підставою участі в процесі є пред’явлення цивільного позову та винесення постанови (ухвали) про визнання цивільним позивачем.

3. Обставин, які б виключали участь цивільного позивача у кримінальному провадженні, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

4. Права та обов’язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду.

Цивільний позивач має права та обов’язки, передбачені КПК України для потерпілого, в частині, що стосуються цивільного позову, а також має право підтримувати цивільний позов або відмовитися від нього до видалення суду в нарадчу кімнату для ухвалення судового рішення. Цивільний позивач повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються цивільного позову, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом для інформування та надіслання копій процесуальних рішень потерпілому.

5. Цивільний позивач перебуває у такому статусі з моменту винесення постанови про визнання цивільним позивачем і до завершення провадження у кримінальному провадженні.

6. Юридична відповідальність цивільного позивача:

1. кримінальна: за розголошення даних досудового слідства без дозволу слідчого або прокурора — за ст. 387 КК;

2. адміністративна: за неповагу до суду, що полягала в злісному ухиленні від явки до суду або у непідкоренні розпорядженням головуючого або в порушенні порядку під час судового засідання, а також за вчинення ним будь-яких дій, які свідчать про явну неповагу до суду чи встановлених у суді правил (ч. 1 ст. 185-1 КУпАП);

3. кримінально-процесуальна: за неприбуття на виклик — штраф (ст. 139 КПК);

Процесуальна характеристика підозрюваного, обвинуваченого (ст. 42 кпк України)

1. Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279КПК України, повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291КПК України.

2. Підставою участі підозрюваного у кримінальному провадженні є прийняття прокурором або слідчим письмового повідомлення про підозру або затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

Підставою участі підозрюваного у кримінальному провадженні є складання слідчим та затвердженням прокурором обвинувального акта.

3. Обставин, які виключають участь підозрюваного у кримінальному провадженні, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

4. Підозрюваний, обвинувачений має право:

• знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його підозрюють, обвинувачують;

• бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені КПК України, а також отримати їх роз’яснення;

• на першу вимогу мати захисника і побачення з ним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - мати такі побачення без обмеження їх кількості й тривалості; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних дій; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених КПК України та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв’язку з відсутністю коштів на її оплату;

• не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання;

• давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати;

• вимагати перевірки обґрунтованості затримання;

• у разі затримання або застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - на негайне повідомлення членів сім’ї, близьких родичів чи інших осіб про затримання і місце свого перебування згідно з положеннями статті 213КПК України;

• збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази;

• брати участь у проведенні процесуальних дій;

• під час проведення процесуальних дій ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дій, які заносяться до протоколу;

• застосовувати з додержанням вимог КПК України технічні засоби при проведенні процесуальних дій, в яких він бере участь. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право заборонити застосовування технічних засобів при проведенні окремої процесуальної дії чи на певній стадії кримінального провадження з метою нерозголошення відомостей, які містять таємницю, що охороняється законом, чи стосуються інтимного життя особи, про що виноситься (постановляється) вмотивована постанова (ухвала);

• заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, про забезпечення безпеки щодо себе, членів своєї сім’ї, близьких родичів, майна, житла тощо;

• заявляти відводи;

• ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 221КПК України, та вимагати відкриття матеріалів згідно зістаттею 290КПК України;

• одержувати копії процесуальних документів та письмові повідомлення;

• оскаржувати рішення, дії та бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України;

• вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися;

• користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави.