Види правовідносин

Право у суспільстві існує у так званих правовідносинах. Правовідносини – це конкретна форма буття права. Вони існують у суспільстві згідно певним законам, встановленим владою, але можуть існувати і тоді, коли закону, що регулює певні дії суб’єктів у суспільстві, нема. У такому випадку вони виникають, як то кажуть, стихійно. Отже, правовідносини – це такі суспільні відносини, що виникають між суб’єктами на підставі різних форм права. Це можуть бути звичаї, закони, усні договори тощо.

Усі правовідносини можна поділити на багато видів: галузеві, що існують між суб’єктами суспільства у різних галузях їх діяльності (конституційні, адміністративні, трудові тощо); врегульовані і неврегульовані певними владними структурами; прості і складні, які залежать від кількості суб’єктів, що беруть участь у правовідносинах; короткочасні і довгочасні за терміном тривалості; активні (виконання обов’язків) і пасивні (утримання від певних дій) за змістом поведінки суб’єктів; внутрішні (всередині держави) і міжнародні (стосунки між державами); договірні, управлінські за методом правового врегулювання; за функціональним призначенням їх можна поділити на регулятивні, що закріплюють чи розвивають певні відносини, та охоронні, що призначені для зберігання певних цінностей /рис. 21/.

Рис. 21. Види правовідносин

Суб’єкти правовідносин

Правовідносини мають певну структуру. Вони складаються з трьох основних елементів: зміст, об’єкти і суб’єкти правовідносин. Зміст правовідносин полягає у природних або юридичних правах учасників цих відносин і їх поведінці, якою вони реалізують юридичні права і обов’язки. Об’єктами правовідносин виступає поведінка їх учасників по відношенню до майнових (засоби виробництва, речі, гроші, цінні папери тощо) або немайнових (праця, авторські права, життя, честь і гідність особи тощо) цінностей. У майнових правовідносинах об’єктом є поведінка людей, спрямована на задоволення певних матеріальних благ (наприклад, поведінка пов’язана з купівлею і продажем речей). У немайнових правовідносинах – сама фактична поведінка їх учасників (наприклад, дії адміністрації підприємства по прийому на роботу службовців).

До суб’єктів правовідносин відносять фізичних і юридичних осіб /рис. 22/.

Рис. 22. Суб’єкти правовідносин

Фізичними особами виступають конкретні люди (громадяни), юридичними – певні організації. Фізичні особи повинні мати правові властивості такі як правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. Правоздатність – це закріплена в законодавстві здатність особи мати юридичні права і нести юридичні обов’язки. Вона наступає з моменту народження і втрачається зі смертю фізичної особи. Дієздатність – це здатність особи своїми діями здійснювати юридичні права і обов’язки. У різних правовідносинах і в різних галузях права дієздатність наступає з різного віку (в Україні повна дієздатність наступає в основному з 18 років – дня повноліття, але є ще й часткова та обмежена дієздатність). Деліктоздатність – це здатність особи нести юридичну відповідальність: відповідати за свої вчинки, насамперед за правопорушення. Вона не завжди збігається з дієздатністю.