Правова держава

На завершення цього блоку тем розглянемо важливе для сучасності поняття правової держави. У статті 1 Конституції України офіційно проголошено, що наша країна є правовою державою. Точніше сказати, вона взяла курс на розбудову такої держави. Це означає, що республіка Україна повинна відповідати основним рисам-принципам правової держави. До них відносяться: верховенство права; розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; верховенство громадянського суспільства і його представницького органу над державою і її апаратом; висока правова культура суспільства; наявність ефективної правоохоронної системи; демократичний плюралізм і гласність; взаємоповага і взаємна відповідальність особи і держави (громадянину дозволено робити все, що не заборонено законом, а державі і її чиновникам, лише те, що дозволено законом).

Отже, правова держава – це така держава, в якій громадяни мають високу правову культуру, формують державну владу, яка залежить від суспільства і за допомогою ефективних законів забезпечує реалізацію суверенних прав і свобод громадян.

І. 2. Теорія права

Таким чином, у попередніх сторінках ми дійшли до визначення правової держави і її основних рис. Але для того, щоб краще уявляти, що собою уявляє правова держава, потрібно визначити, що собою уявляє право. На нашу думку, основне, що потрібно пересічному громадянину знати про право це його поняття, яке випливає з сутності права, форми, норми та функції права, розуміння понять правовідносини, правоздатність, правопорушення /рис. 11/.

Рис. 11. Що потрібно знати про право

Для визначення поняття права розглянемо основні елементи його сутності. Основною, базовою категорію сутності права є справедливість – це внутрішня властивість, якість права /рис. 12/. Право є справедливим завжди, несправедливого права бути не може. І, хоча дехто вважає, що це поняття умовне і виходить в інших джерел (соціальних, політичних, моральних), але тут йдеться про етичну, моральну, релігійну справедливість. Ми ж говоримо про справедливість правову, яка урівнює оцінку дії людей за одним, єдиним критерієм, мірою, і ця міра повинна вважатися справедливою.

Рис. 12. Основні елементи сутності права

Другий основний елемент права – це правова рівність. Вона існує як своєрідна абстракція, і полягає у рівності можливостей індивідів у суспільстві. Тому правова рівність не є буквально математичною рівністю, це рівність формальна. Усі люди від народження не рівні як с точки зору їх фізіології так і соціального стану. Право не знищує відмінності людей, а лише формалізує і упорядковує ці відмінності, приводячи їх до єдиного знаменника. Це означає рівність можливості придбання тих чи інших прав. Отже, завдяки праву встановлюється правовий порядок рівності і нерівності. Виходить, що право – це рівний для різних людей шлях до придбання прав на певні речі, дії, а не роздача їх порівну кожному. Кожен громадянин України має право отримати вищу освіту. Отримавши диплом з певної спеціальності, людина отримує право займатись тією чи іншою діяльністю, зайняти ту чи іншу посаду. Але, якщо хтось цього не хоче, то він і не отримує вищу освіту. В цьому полягає його правова свобода.

Правова свобода є третім основним елементом сутності права. Право, перш за все, виступає як міра свободи в діях кожної особистості. Але правова свобода пов’язана з відповідальністю, інакше би вона перетворилась у свавілля. Бути вільним значить бути відповідальним. Тобто кожна людина вільна робити те, що не порушує свободи іншої людини. Якщо не дотримуватися цього правила, то у суспільстві буде відбуватися війна всіх проти всіх, отже ніякої свободи ні для кого не буде.

Значить, як це не парадоксально звучить, правова свобода особистості полягає у певному обмеженні власної свободи. Але у правовому суспільстві таке обмеження повинен робити у рівній мірі за одним принципом кожний громадянин, щоб не нашкодити свободі іншого. Право же є загальним мірилом такого обмеження. Тому маємо певну відносність правової свободи: те, що не дозволяється робити в одному випадку дозволяється в іншому. Кричати і свистіти в аудиторії під час занять не дозволяється, але на стадіоні під час футбольного матчу це цілком дозволено. Людина не має права вбивати іншу людину, але на війні вона отримує право вбивати ворога.

Отже свобода завжди є правовою свободою, іншого бути не може.

Таким чином можемо відмітити, що знання сутності права дозволяє оцінювати правову якість законів, які можуть збігатися і не збігатися з основними елементами сутності права. Тобто закон може бути як правовим (якщо відповідає цим елементам) і не правовим (якщо цим елементам не відповідає).

Тому і поняття права можна визначити як загальнообов’язкову систему норм рівності, свободи і справедливості.