Види правових норм

Фахівці класифікують правові норми за певними ознаками, які визначають їх роль у процесі регулювання суспільних відносин. Не вдаючись до детального переліку існуючих класифікацій, зупинимося лише на декількох з них /рис. 18/.

Рис. 18. Види правових норм

Правові норми можна поділити за функціональною роллю на регулятивні, що визначають зміст юридичних прав і обов’язків та умови їх дії (наприклад, норма, що визначає порядок укладення шлюбу), охоронні, що визначають умови застосування засобів примусу у випадку правопорушення; за галузями права: конституційні, адміністративні, кримінальні, цивільні тощо; за суб’єктами правотворчості: норми органів влади, глави держави, референдумів, громадських об’єднань тощо; за характером правил поведінки: забов’язуючі, уповноважуючі, заборонні, караючі тощо.

Функції правових норм

Правові норми, незалежно від їх видів, є багатофункціональними, бо виконують безліч різноманітних функцій як загального, так і спеціально-юридичного характеру. Основними функціями правових норм є регулятивна, яка упорядковує суспільні відносини. Розрізняють регулятивну статичну, та динамічну функції. Статична функція закріплюється у довготривалих правових інститутах, наприклад, таких як право власності, політичні права і свободи громадян, авторське право та ін. Динамічна функція знаходить відображення в інститутах, які мають менш тривалий характер, бо, як правило, можуть змінюватися частіше і тому носять динамічний характер (адміністративне, цивільне, трудове право, які опосередковують господарські процеси в економіці). Охоронна функція встановлює міру юридичного захисту, відповідальності, порядку їх здійснення. Вона спрямована на охорону певної системи суспільних відносин і недопущення відносин, неприйнятних для існуючого суспільного ладу /рис. 19/.

Рис. 19. Функції правових норм

Всі інші функції носять додатковий характер, але це зовсім не означає їх другорядну роль. Всі вони важливі, бо кожна з них забезпечує певний порядок і стабільність життя суб’єктів суспільства.

Структура правових норм

Крім того правові норми, на відміну від інших соціальних норм, мають свою, специфічну структуру. Вона складається з трьох елементів: гіпотеза, диспозиція, санкція /рис. 20/.

Рис. 20. Структура правових норм

Гіпотеза – це частина правової норми в якій визначені обставини за яких ця норма повинна і може діяти. По суті гіпотеза ставить питання: якщо так, то... Диспозиція – це така частина правової норми, яка вказує, якою повинна бути поведінка суб’єктів за наявністю обставин, передбачених гіпотезою. Вона розкриває зміст “то”, тобто вказує на те, що ці суб’єкти повинні і забов’язані робити, що їм дозволено, а що заборонено. Санкція ж – це така частина правової норми, яка містить у собі заходи впливу на суб’єктів, які порушують правову норму.

Наприклад, якщо студент порушує правила навчального процесу, встановлені адміністрацією навчального закладу (гіпотеза), то деканат факультету має право застосувати до нього, згідно зі статутом закладу (диспозиція), певні види покарання: винесення догани, відрахування з лав студентів тощо (санкція). Тобто формулу структури правової норми можна виразити словесно таким чином: якщо робиш так, то, згідно того, отримуєш те.