Політичні режими держав

З формою державного правління дуже тісно пов’язані так звані політичні режими держав. Вони уявляють собою сукупність чи систему засобів, методів, за допомогою яких здійснюється державна влада у суспільстві. Ці режими відрізняються між собою станом демократичних прав і свобод людини та інших суб’єктів суспільних відносин. За формою політичного режиму держави поділяють на дві групи: демократичні і авторитарні (антидемократичні)

Рис. 9. Політичні режими держав

Демократичний режим передбачає дотримання основних прав людини, врахування інтересів усіх соціальних груп населення, шляхом застосування демократичних інститутів (вибори, референдуми, засоби масової інформації). Такі режими поділяють на демократично-ліберальні, демократично-консервативні, демократично радикальні /рис. 9/. Вони схожі між собою і різняться лише ступінню демократичних свобод.

За авторитарного режиму основні права людини порушуються або обмежуються. Особливо від такого режиму страждають свобода, честь і гідність особи. Тут, як правило, влада зосереджується в руках невеликої групи людей або однієї особи. Можна виділити декілька різновидів авторитарних режимів: деспотичні, військово-диктаторські, тоталітарні, фашистські, расистські .

Для деспотичного режиму характерним є свавілля, жорстоке придушення прав, свобод і самостійності особи. Класичні деспотичні режими були в державах Давнього Сходу (Ассирія, Вавилон тощо).

За тоталітарних режимів існує повний контроль за діяльністю громадян в усіх сферах життя суспільства. А це теж означає певне обмеження їх прав і свобод.

Під фашистським режимом розуміють відкрито терористичну диктатуру з застосуванням крайніх форм насильства проти інакомислячих осіб.

За расистського режиму порушення свобод і прав людини відбувається в основному за расовою належністю особистостей. Тут діє положення про фізичну, психічну нерівноцінність людських рас, зверхність представників однієї раси над іншою.

Військово-диктаторські режими, як правило, означають панування, диктатуру певної групи військових людей так званої воєнної хунти, яка, спираючись на військо, диктує суспільству свої правила поведінки, часто порушуючи права і свободи громадян.

Функції держави

Отже ми розглянули основні характеристики держав. Залишилось лише сказати, що не залежно від форми правління, політичного режиму та інших характеристик держав, усі вони повинні виконувати притаманні державі функції.

Функції держави полягають в основних напрямах її діяльності по забезпеченню потреб та інтересів суспільства. Їх надзвичайно багато, але умовно їх можна поділити на дві категорії: внутрішні і зовнішні /рис. 10/.

Рис. 10. Функції держави

До внутрішніх функцій держави відносять: економічну, яка регулює економічні відносини в державі; політичну, яка регулює політичне життя суспільства; соціальну, призвану надавати соціальні послуги членам суспільства; юридичну, завдання якої охороняти права і свободи громадян; культурологічну, яка передбачає створення відповідних умов для гармонійного розвитку громадян в дусі загальнолюдських моральних і культурних цінностей.

До зовнішніх відносять: захист державного суверенітету, захист прав і свобод на міжнародній арені, запобігання війнам, міжнародне співробітництво, забезпечення мирного співіснування держав.

Крім того, можна функції держави розділяти залежно від їх ролі у суспільстві, тривалості здійснення, поділу влади тощо.