2.2. Перша козацька фортеця

Перша козацька фортеця, так званий «городок Вишневецького», була побудована у середині XVI століття на о. Хортиця (нині – територія міста Запоріжжя).

Перша писемна згадка про Запорізьку Січ з’являється 1551 року у польського історика М. Бєльського (1495 – 1575 р.р.). У своїй «Всесвітній хроніці» він повідомляв, що у першій половині XVI століття на Хортиці збиралися козаки для нагляду за переправами, промислом і для боротьби з татарами. Того часу дванадцять порогів (13лабо укр, Сурський, Лоханський, Ненаситецький та13ла.)перетинали Дніпро від берега до берега і тяглися вздовж течії майже на 100 км. Після цього ріка розливалася в широку заплаву – Великий Луг, де було багато проток та островів (понад 250). У різні часи Січ розташовувалася на різних островах: Малій Хортиці, Томаківці, Базавлуці та 13ла.

Складність питання про місцезнаходження і час виникнення першої Січі полягає в тому, що стихійно прибуваючі на Запорожжя козаки будували в різних місцях так звані «городці» та засіки або ж «січі» з повалених дерев для захисту від ворожих нападів. Проте такі імпровізовані населені пункти були 13лабо укріпленими і тому під натиском ворога досить швидко припинялисвоє існування, не лишаючи після себе згадки, зафіксованої в історичних джерелах. Заснування першої Запорізької Січі історики, як правило, пов’язують з ім’ям козацького ватажка Д. Вишневецького.

Вишневецький Дмитро ( Байда, рік народження невідомий (пр.1516 – 1563 рр.) – український князь, перший з достеменно відомих козацьких гетьманів (близько 1552 – 1563 pp.). Нащадок стародавнього волинського роду Гедиміновичів. Власник земельних маєтків у Кременецькому повіті. У 1550 – 1553 pp. – староста Черкаського та Канівського повітів. Близько 1552 р. (за іншими даними: у 1554 – 1555 рр,; 1556 p.) побудував на о. Мала Хортиця – замок, який став прототипом Запорізької Січі, і згуртував на боротьбу проти татар кілька сотень козаків. У 1554 р. знову був призначеним Сигізмундом II Августом старостою канівським і черкаським. У 1556 р. Д. Вишневецький брав участь у поході московського війська на Крим, а згодом – взагалі перейшов на службу до московського царя Івана Грозного. У 1557 – 1558 pp. Він відбивав напади кримських татар на чолі з ханом Девлет-Гіреєм І на Хортицю. У жовтні 1657 р. Д. Вишневецький, очоливши козацьке військо, захопив турецьку фортецю Кермен і вивіз звідтіля всі гармати на Хортицю. У 1558 – 1559 pp., бувши на чолі московського війська, здійснив вдалий похід до Криму, звільнивши з неволі кілька тисяч невільників. У червні 1559 р. запорожці на чолі з Д.Вишневецьким напали на турецьку фортецю Азов. У 1561 р. Д. Вишневецький знову повертається на службу до литовського князя. У 1563 р. Д. Вишневецький вступив до боротьби за молдавський престол.

Під час походу в Молдавію чотиритисячний козацький загін, очолюваний Д. Вишневецьким, зазнав нищівної поразки в бою під Сучавою від військ претендента на молдавський престол Стефана IX Томші. Д. Вишневецького було взято у полон і виданий турецькому урядові. За повідомленням «Хроніки Мартіна Бєльського», Д. Вишневецький після жорстоких катувань за наказом султана Сулеймана П був скинутий з вежі на залізні гаки, умуровані в стіну, на яких він і помер.

Д. Вишневецький – герой української народної думи про Байду.

Під його керівництвом протягом 1552 – 1556 pp. На о. Мала Хортиця було побудовано фортецю, мури якої не тільки гарантували безпеку, а й у подальшому стали своєрідною базою для здійснення походів на Крим, осередком згуртування запорозького козацтва.