IV. Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати	Вміти
1.	Попередні (забезпечуючі) 1.Спеціальні розділи історії медицини у складі відповідних клінічних предметів. 2. Релігієзнавство. 3. Філософія 4. Анатомія 5. Фізіологія 6. Фармакологія 7 Внутрішня медицина 8. Психіатрія 9. Психологія.	1. Праці вчених-медиків з проблем психічних розладів. 2.Зародження анатомічних та фізіологічних знань про причини виникнення психічних хвороб. 3.Морально-етичні, професійні основи лікарської діяльності. 4.Сучасні уявлення про причини та види психічних хвороб. 5.Визначити поняття «психічне здоров’я», його критерії.	1.Пояснити вплив соціально-економічної ситуації на процеси психічної захворюваності. 2.Пояснити наукові механізми розвитку психічних хвороб.
2.	Наступні (забезпечувані) 1. Показники здоров'я населення. Захворюваність, що потребує спеціального обліку, джерела її вивчення. 2. Показники здоров'я населення. Інвалідність, як непрямий показник здоров'я, розрахунок її рівнів і структури серед міського та сільського населення. 3. Економіка охорони здоров'я. 4. Клінічна епідеміологія.	1. Класифікацію показників здоров'я населення. 2. Облікову документацію, що використовується для реєстрації хвороб. 3. Формули розрахунку рівня та структури інвалідності. 4. Облікова документація, що використовується МСЕК. 5. Джерела фінансування системи охорони здоров'я в Україні.	1. Заповнювати облікову документацію для реєстрації випадків хвороб. 2. Розраховувати рівень та структуру інвалідності. 3. Вирішувати ситуаційні завдання. 4. Оцінити шляхи фінансування охорони здоров'я в Україні.
3.	Внутрішньо-предметна інтеграція 1. Організація охорони здоров'я	1. Прогресивні моделі організації охорони здоров'я в Світі. 2. Мережу закладів, що надають допомогу психічно хворим. 3. Принципи охорони здоров'я в Україні	1.Оцінити існуючу модель організації охорони здоров'я в Україні 2.Визначати пріоритетні напрямки поліпшення ситуації у сфері охорони психічного здоров'я населення

V. Зміст теми заняття

Психічне здоров'я, як один з прямих показників здоров'я, за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я, це стан благополуччя, яке дає можливість кожній людині реалізувати власний потенціал, долати звичайні життєві стреси, плідно працювати, брати участь в суспільному житті.

Психіатрія - медична клінічна дисципліна, змістом якої є вивчення розладів психічної діяльності, їх етіології, патогенезу, клінічних проявів, особливостей та наслідків психічних порушень, епідеміології, розробка методів ранньої діагностики, лікування реабілітації і профілактики.

Основні завдання психіатричної дисципліни:

1. Розробка методів обстеження психічного хворого.

2. Розробка методів діагностики та класифікації психічних розладів.

3. Вивчення закономірностей прояву розладів психічної діяльності в залежності від генотипу та віку хворих.

4. Вивчення епідеміології, етіології та патогенезу психічних розладів.

5. Аналіз виникнення і перебігу психічних розладів у зв'язку з умовами життєдіяльності людини.

6. Профілактика і лікування психічних розладів.

7. Розробка і впровадження в практику реабілітаційних заходів.

8. Аналіз показників діяльності психіатричної служби.

Принципи надання психіатричної допомоги:

• законність,

• гуманність,

• додержання прав людини і громадянина

• добровільності,

• доступності та відповідності до сучасного рівня наукових знань,

• необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.

Особливості ситуації щодо психічних розладів в Україні за період 2000-2010 роки.

Важливими індикаторами психічного здоров’я населення є статистичні показники, які визначають стан психічного здоров’я населення України та напрямки реформування психіатричної допомоги.

Аналіз захворюваності населення на розлади психіки та поведінки свідчить про щорічні коливання цього показника протягом останнього десятиріччя із тенденцією до поступового зниження. В 2000 р. цей показник становив 260,7 на 100 тис. населення, на кінець 2009 р. – 232,4, що свідчить про його зниження на 12,2% (рис. 1).

Слід відмітити, що максимальними показники захворюваності були у 2000 році і становили 260,7 на 100 тисяч населення.

Найвищі показники захворюваності на розлади психіки та поведінки 2009 р. реєструвалися в Житомирській (407,8), Київській (350,9) та Чернігівській (290,6) областях. Значно нижчими за середньоукраїнський показники захворюваності відзначалися у Волинській (162,6), Івано-франківській (179,5) областях та у Києві (149,3).

У структурі зареєстрованої захворюваності 2009 р. переважали психічні розлади непсихотичного характеру, які становили 73,9% (або 171,8 на 100 тис. населення) від загальної кількості зареєстрованих психічних розладів, розлади психотичного характеру – 17,5% (40,5), розумова відсталість – 8,6% (20,0) (рис. 2).

Серед вперше виявлених захворювань на розлади психіки та поведінки у 2009 році переважали чоловіки (54,4 % захворюваності на розлади психіки та поведінки). Жінки, відповідно, займали 45,6%.

26,9 % показників захворюваності на розлади психіки та поведінки серед чоловіків у 2009 році відносилися до органічних, включно з симптоматичними, розладів психіки (Р00-09), 17,1 % - до неврозів (Р40-48), 12,1 % - до розумової відсталості, 7,2 % - до групи шизофреній.

33,2 % показників захворюваності на розлади психіки та поведінки серед жінок 2009 року припадало на неврози (F40-48), 32,0 % - на органічні, включно з симптоматичними, розлади психіки (F00-09), 8,5 % - на групу шизофреній.

З точки зору ВООЗ до найбільш соціально значимих відносяться такі психічні розлади як сильні депресії, деменції, депресії та самогубства.

При розподілі показників захворюваності на розлади психіки та поведінки за місцем проживання переважали міські жителі (71,4 %). Загалом показник захворюваності на розлади психіки та поведінки впродовж 2007-2009 років збільшився на 0,43 %, той же показник у дітей віком 0-17 років включно знизився на 5,1 %, дорослих віком 18 років і старші зріс на 4,1 %.

Госпіталізована захворюваність у 2009 році становила 586,6 на 100 тисяч населення. Протягом останнього десятиріччя відзначається поступове зростання показника госпіталізованої захворюваності, який підвищився з 490,9 до 529,9 у період 2000­2009 рр. (на 7,9%), в тому числі й дорослих – з 542,9 до 586,6 відповідно (на 8,1%)

.Вивчення структури госпіталізованої захворюваності показало, що 2009 р. серед госпіталізованих дорослих хворих 54,8% складали особи із розладами психіки психотичного характеру, 37,7% – із розладами психіки непсихотичного характеру та 7,5% – із розумовою відсталістю . Структура госпіталізованої захворюваності в динаміці десятирічного періоду суттєво не змінювалася.

Показники забезпеченості психіатричними ліжками населення України протягом даного періоду поступово зменшуються. Протягом 2000­2009 рр. ліжковий фонд України скоротився на 5937 ліжок, або 12,4%. Темпи скорочення ліжок за цей період уповільнилися порівняно з попереднім десятиріччям, коли ліжковий фонд за 1990­1999 рр. скоротився на 21 447 ліжок, або на 30,5%. Забезпеченість населення психіатричними ліжками у 2009 році становила 42 185 ліжка, або 91,8 на 100 тис. населення. Найвищі показники забезпеченості населення психіатричними ліжками реєструються у Сумській області (127,7), АР Крим (124,8) та Дніпропетровській області (123,8); нижчі за середньоукраїнський – у Закарпатській (62,9), Миколаївській (63,2) та Чернівецькій (64,4) областях. Навантаження на ліжко для дорослих за десятирічний період залишається стабільним. У 2009 р. ліжко працювало 338,3 дня на рік

Оберт ліжка збільшився протягом десятирічного періоду з 5,6 до 6,6. Найвищі показники оберту ліжка 2009 р. реєструвалися в Івано­Франківській (8,6), Рівненській областях (8,9) та м. Севастополь (8,3); нижчий за середньоукраїнський – у Херсонській (5,1), Сумській (5,1) та Житомирській (5,5) областях.

Середня тривалість перебування дорослого хворого у стаціонарі 2009 р. становила 51,4 дня. Протягом 2000­2009 рр. цей показник зменшився на 12,8%.