Кафедра соціальної медицини,

економіки та організації

охорони здоров’я

Методична розробка № 5 для студентів IY курсу медичного ф-ту

ТЕМА: «Показники здоров'я населення. Інвалідність як непрямий показник здоров'я, розрахунок її рівнів і структури серед міського і сільського населення та серед дітей до 18 років.

МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальна кімната кафедри.

КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.

І. Актуальність теми:

Вивчення інвалідності є важливою медико-соціальною проблемою, особливо в сучасних умовах, у зв'язку з триваючим процесом поста­ріння населення та збільшенням числа осіб старшого віку з хроніч­ними захворюваннями, які призводять до інвалідності.

На стан показника інвалідності, крім демографічних і екологічних чинників, значною мірою впливають соціально-економічні умови життя та соціальна політика держави щодо інвалідів.

Медико-соціальна експертиза втрати працездатності є складовою частиною системи державного соціального страхування та соціального захисту населення, в тому числі заходів з охорони здоров’я населення. Остаточна втрата особою працездатності та набуття інвалідності впливає не тільки на її соціально-економічний статус, а й на соціально-економічні показники країни в цілому.

Право визнати хворого непрацездатним накладає на лікаря велику моральну і юридичну відповідальність та вимагає оволодіння теоретичними основами і практичними навичками медико-соціальної експертизи.

ІІ. Навчальні цілі заняття:

Студент повинен знати: (α=II)

- основні принципи організації експертизи стійкої втрати працездатності в Україні та регламентуючу її законодавчу та облікову документацію;

- основні принципи взаємодій лікуючого лікаря, лікувально-консультативних комісій та медико-соціальних експертних комісій при визначенні строків та показів для встановлення стійкої втрати працездатності;

- категорії інвалідності (статус інваліда в державі);

- структуру інвалідності за причинами;

- види інвалідності, критерії визначення груп інвалідності.

Студент повинен вміти: (α=II)

- розрізняти види працездатності за тривалістю та ступенем;

- трактувати поняття загальної інвалідності та інвалідизації;

- визначати строки та покази для встановлення стійкої втрати працездатності;

-заповнювати облікову документацію для направлення хворого на експертизу стійкої втрати працездатності;

- розраховувати, аналізувати і графічно відтворювати показники інвалідності.

ІІІ. Цілі розвитку особистості.

Формування у майбутніх лікарів поняття про стійку втрату працездатності, причини та строки її настання, законодавчу документацію та систему органів, які регламентують встановлення факту її настання в Україні, правила заповнення облікової документації та розрахунку головних показників статистичного аналізу досліджуваного явища.

ІV. Міждисциплінарна інтеграція

№	Дисципліни	Знати	Вміти
1	Попередні (забезпечуючі) Релігієзнавство. Філософія Анатомія Фізіологія Загальна гігієна Фармакологія Внутрішня медицина Хірургія	Морально-етичні, професійні підходи до вирішення питань стійкої непрацездатності в державі. Сучасні уявлення про причини та види хвороб, які призводять до інвалідності.	1. Пояснити вплив соціально-економічної ситуації на процеси втрати працездатності. 2. Пояснити наукові механізми розвитку хвороб, що призводять до інвалідності.
2	Наступні (забезпечувані) Економіка охорони здоров’я Клінічна епідеміологія Неонатологія. Акушерство-гінекологія. Генетика. 4. Сімейна медицина. 5. Судова медицина.	1.Визначення поняття інвалідності. 2.Класифікацію інвалідності по групам важкості і причинам. 3.Завдання лікуючих лікарів та ЛКК стосовно експертизи стійкої втрати працездатності. 4.Медико-соціальні експертні комісії ( МСЕК ) та їх види. 5.Функції МСЕК. 6.Зміст, призначення та порядок заповнення основних документів стійкої втрати працездатності при проведенні експертизи. 7.Визначення та оцінку тактики МСЕК стосовно встановлення причин та груп інвалідності при окремих її видах. 8.Визначення та оцінку показників інвалідності.	1. Розрізняти види непрацездатності за тривалістю та ступенем; 2. Трактувати поняття загальної інвалідності та інвалідизації; 3. Визначати строки та покази для встановлення стійкої втрати працездатності; 4. Заповнювати облікову документацію для направлення хворого на експертизу стійкої втрати працездатності; 5. Розраховувати, аналізувати і графічно відтворювати показники інвалідності.
3	Внутрішньо-предметна інтеграція Захворюваність з ТВП. Аналіз діяльності роботи ЛПЗ. Організація роботи МСЕК. Організація роботи диспансеру радіаційного захисту населення. Організація роботи центру «Промінь».	1. Критерії встановлення груп інвалідності 2. Облікову документацію, що використовується для реєстрації захворювань із стійкою втратою працездатності. 3. Правила заповнення направлення на МСЕК. 5. Формули розрахунку рівня та структури інвалідності. 6. Звітну документацію, що використовується при вивченні інвалідності населення.	1. Розрізняти види непрацездатності за тривалістю та ступенем; 2. Трактувати поняття загальної інвалідності та інвалідизації; 3. Визначати строки та покази для встановлення стійкої втрати працездатності; 4. Заповнювати облікову документацію для направлення хворого на експертизу стійкої втрати працездатності; 5. Розраховувати, аналізувати і графічно відтворювати показники інвалідності.

V. Зміст теми заняття

Здатність до трудової діяльності (працездатність) - сукупність фізичних, розумових та емоційних можливостей, яка дає змогу працівникові виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості.

Непрацездатність (втрата працездатності) - це стан здоров’я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров’я.

Види непрацездатності:

• за тривалістю (тимчасова, стійка);

• за ступенем (повна, часткова).

Згідно з Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» визначається, що інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм, або вродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі (пенсії) і захисті.

Тобто, при інвалідності зміни в організмі мають стійкий характер (постійна або тривала, не менш ніж на один рік втрата працездатності ), не дивлячись на проведене раціональне лікування.

Інвалідність як статистичне поняття – це сукупність показників, що характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення та склад інвалідів на даній території за віком, групами, причинами тощо.

Питання про встановлення інвалідності розглядає МСЕК (медико-соціальна експертна комісія) після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів

За видами медико-соціальні експертні комісії можна розподілити за:

І. адміністративно-територіальним принципом на:

1) республіканську Кримську, інститут експертизи та відновлення працездатності інвалідів (Київ, Вінниця, Харків, Дніпрпетровськ),

2) обласні,

3) центральні міські ( міста Київ та Севастополь ), (2) і (3) - організовуються 1 на 5 міських, районних чи міжрайонних

4) міські,

5) районні,

(4) і(5) - організовуються 1 на 100 тис.населення віком 16 років і старше

6) міжрайонні ( у районах та містах з меншою кількістю населення );

ІІ. профілем на:

1. Загального профілю (терапевт, хірург, невропатолог, реабілітолог, психолог, представник Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, представник військово-медичної служби СБУ - у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ).

2. Спеціалізовані (два лікарі провідного профілю та один терапевт або невролог, а у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ - лікар військово-медичної служби СБУ відповідного профілю):

- травматологічні;

- психіатричні;

- кардіологічні;

- офтальмологічні;

- фтізіатричні;

- транспортні тощо.

Міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії утворюються в складі трьох лікарів-експертів (терапевта, хірурга, невропатолога), фахівця з медико-соціальної реабілітації (лікаря-реабілітолога), психолога. До складу комісій спеціалізованого профілю входять два лікарі, спеціальність яких відповідає профілю комісії, і терапевт чи невропатолог. (Пункт 13 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ N 1780 (1780-2000-п) від 06.12.2000, в редакції Постанови КМ N 566 (566-2001-п) від 23.05.2001)

Кримська республіканська, обласна, центральна міська медико-соціальна експертна комісія утворюється в складі чотирьох лікарів-експертів, лікаря-реабілітолога, юриста, економіста і представника Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також представника військово-медичної служби СБУ - у разі розгляду медичних справ пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ. При впровадженні автоматизованої системи управління до складу комісії включається програміст або оператор, консультанти з медичних або технічних питань