Класифікація населення за групами здоров’я

Група здоров’я	Критерії віднесення до певної групи здоров’я
І	Здорові
ІІ	Особи, що мають фактори ризику, патофізіологічні та біохімічні відхилення від норми — преморбідні стани; епізодично хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції
ІІІ	Особи, що часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції; мають хронічний перебіг захворювань без загострень протягом року
ІV	Особи з хронічним перебігом захворювань та із загостреннями протягом року
V	Інваліди за хворобою

Розподіл населення на групи здоров’я може бути і таким, який наведено в табл. 2. В ній крім критеріїв, які належать до тієї чи іншої групи здоров’я, наведено дані про структуру населення, отримані на великих популяціях за виділеними групами здоров’я. Їх можна використовувати як своєрідний еталон для порівняння в гігієнічних дослідженнях, взявши за відносну популяційну норму.

Таблиця 2

Розподіл населення на групи здоров’я за його критеріями

Група здоров’я	Критерії здоров’я	Питома вага населення в групі, %
		Чоловіки	Жінки
І	Здорові: а) не хворіли в період спостереження (3 роки) на гострі та хронічні захворювання. При медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) хворіли 1—3 рази на ГРВІ та інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми	27—28	20—21
ІІ	Практично здорові: а) хворіли більше 3 разів на ГРВІ та інші гострі захворювання. При медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) при медоглядах встановлено функціональні відхилення, преморбідний стан або незначні наслідки хвороби	20—21	16—17
ІІІ	Хронічні хворі – стадія компенсації	39—40	47—48
IV	Хронічні хворі – стадія субкомпенсації	11—12	14—15
V	Хронічні хворі – стадія декомпенсації	1	0,8

Захворюваність — це рівень, частота розповсюдження усіх хвороб разом і кожної окремо серед населення загалом і в його окремих вікових, статевих, соціальних, професійних та інших групах.

Аналіз особливостей захворюваності населення різних регіонів дає змогу виділити такі основні типи патології:

— неепідемічний - характеризується поширенням хронічних захворювань (серцево-судинна патологія, злоякісні новоутворення, ендокринні, нейропсихічні та ін.), а також травматизмом;

— епідемічний - масове поширення інфекційних і паразитарних захворювань, що призводить до високого рівня смертності населення;

— перехідний тип - визначається для тих регіонів (країн), де поруч з інфекційними хворобами інтенсивно поширюються неінфекційні.

Перш за все, з поняттям «захворюваність» пов’язують три показники: суто захворюваність, хворобливість та патологічна враженість.

Захворюваність (первинна захворюваність) — сукупність раніш не зареєстрованих, а вперше протягом року виявлених серед населення захворювань з гострим і хронічним перебігом (знак «+»). Показник первинної захворюваності – це відношення числа вперше зареєстрованих за певний термін часу ( як правило рік) випадків захворювань та травм на населення (100, 1000, 10000,т.д).

Поширеність хвороб (загальна захворюваність)— сукупність усіх хвороб серед населення («гострі», вперше зареєстровані хронічні у поточному році, а також хронічні хвороби, що перейшли з попередні років (знаки «+»,

«-»).

Суттєва різниця між цими показниками полягає ось у чому.

Показник захворюваності (первинної захворюваності) більш чутливий до впливу змін у навколишньому середовищі. Аналізуючи його за ряд років, можна отримати правильне уявлення про виникнення і динаміку захворюваності та ефективність відповідних соціально-гігієнічних і лікувальних заходів.

Показник поширеності хвороб більш стійкий до факторів навколишнього середовища. Зростання рівня цього показника ще не свідчить про нарос­тання негативних змін у стані здоров’я населення. Адже це могло відбутися за рахунок лікувальних заходів, що в процесі диспансерного спостереження продовжили життя хворих і сприяли зростанню їх чисельності.

Крім того, покращання роботи щодо виявлення контингентів хворих з хронічним перебігом хвороби також призводить до зростання показників захворюваності.

Патологічна враженість — це патологічний стан населення, виявлений під час медичних оглядів. При цьому виявляються як самі захворювання, так і факти патологічного стану, які до моменту обстеження не спонукали відповідних осіб звертатися по медичну допомогу. Розраховують як показник частоти паталогічних станів на 100 обстежених.

Показники захворюваності разом із демографічними і, перш за все, з показниками смертності, характеризують стан здоров’я населення, його динаміку. Дійсно, статистика самих лише тільки причин смерті дає певне уявлення зокрема про ту захворюваність, що призвела до втрат серед населення.

Вивчення структури причин смерті спонукає до заходів, спрямованих на зниження рівня смертності. Проте показники структури смертності дозволяють аналізувати динаміку здоров’я — в окремих вікових групах може змінити кількість інших захворювань, яка впливає на величину екстенсивного показника.

Однією з основних методологічних умов вивчення захворюваності населення є обов’язкове використання статистичної класифікації і номенклатури хвороб, травм та причин смерті.

Міжнародну статистичну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10), затверджену ВООЗ 1.01.1993 р., в Україні впроваджено в дію з 01.01.95 р. Вона є обов’язковою для використання при проведенні статистичних розробок і формуванні державної та галузевої звітності в галузі. Основними принципами побудови МКХ-10 є спільність етіології чи патогенезу захворювань або поєднання локально-етіологічного та локально-патогенетичного принципів. Кожен клас хвороб поділяється на групи, а групи - на рубрики. Основним нововведенням МКХ – 10 є використання алфавітно-цифрового кодування( що змінює попереднє цифрове), коли за певною літерою латинського алфавіту позначаються дві цифри коду, а при необхідності більшої деталізації рубрики – його третя цифра.

Статистика захворюваності включає кілька розділів, або напрямків вивчення захворюваності, що характеризуються особливостями методів збирання, опрацювання та аналізу даних, а саме:

— за даними звернень населення по медичну допомогу;

— за даними медичних оглядів;

— за даними про причини смерті.

За даними звернень неможливо отримати інформацію про всі захворювання, особливо коли вивчається ситуація за короткий період часу (наприклад, один рік). Зрозуміло, що деякі особи з початковою формою деяких захворювань могли ще не звернутися до лікаря протягом поточного року, також це стосується осіб з хронічними хворобами, особливо при покращанні їх стану.

Дані медичних оглядів мають свою обмеженість. Медичному огляду підлягають не тільки новонароджені, але й усі інші вікові групи.

Стосовно даних про причини смерті слід пам’ятати, що у разі наявності у померлої людини похилого віку кількох тяжких хвороб не завжди можна визначити певну хворобу (навіть після патологоанатомічного дослідження) як причину смерті. Наприклад, онкохворий міг померти і не від раку.

Значно доповнити наведені вище дані про захворюваність дають змогу спеціальні періодичні обстеження. Вони провадяться, як правило, вибірково за спеціальними програмами. Для вивчення захворюваності за окремими контингентами або по окремих територіях, нозологічних формах та ін.

При вивченні захворюваності виділяють такі її види:

— первинна захворюваність та поширеність захворювань;

— гостра інфекційна (епідемічна) захворюваність;

— захворюваність на найважливіші неепідемічні хвороби;

— захворюваність з тимчасовою та стійкою втратою працездатності;

— «госпіталізована» захворюваність;

— захворюваність за даними активного спостереження (медоглядів);

— захворюваність за даними реєстрації причин смерті.

Розглянемо їх детальніше.

Захворюваність фіксується в процесі поточної реєстрації звернення пацієнтів до амбулаторно-поліклінічного закладу. При цьому здійснюється суцільний облік всіх хвороб.

За одиницю спостереження береться перше звернення з приводу конкретної хвороби в поточному календарному році до лікаря в амбулаторно-поліклінічний заклад або виклик лікаря із згаданої причини додому. Якщо було кілька звернень з приводу хронічної хвороби (наприклад, серцево-судинної), що має тривалий перебіг, то фіксується лише перше звернення). Звернення з приводу загострення вказаних хронічних хвороб не реєструються. Діагнози гострих хвороб, що виникають протягом року, реєструються при кожному зверненні. Отже, в однієї особи протягом року може бути зареєстровано кілька гострих захворювань. Кожен візит до лікаря після першого звернення вважається як повторне звернення. Їх кількість певною мірою характеризує обсяг медичної допомоги. Облік усіх хвороб на підставі першого звернення до амбулаторно-поліклінічного закладу являє собою щорічну перереєстрацію хвороб і характеризує контингент хворих (поширеність хвороб) серед населення, що проживає в зоні діяльності даного медичного закладу.

Серед захворювань, за даними первинних звернень, окремо виділяють захворювання, діагноз яких встановлено вперше в житті конкретної особи.

Кожен встановлений в результаті звернення і уточнений діагноз реєструється в Талоні амбулаторного пацієнта (ТАП) — який є основною обліковою статистичною формою в амбулаторно-поліклінічному закладі (АПЗ). ТАП заповнюється на конкретного хворого в кабінеті лікаря, що веде прийом, зберігається там, до досягнення мети звернення (але не більше трьох тижнів) і передається для обробки в статистичний підрозділ (інформаційно-аналітичний відділ). В поліклініках і територіальних медичних об’єднаннях (ТМО), оснащених сучасними комп’ютерними системами, використовуючи бази даних, сформованих на основі ТАП, отримують близько 20 аналітичних форм.

Для поглибленого аналізу загальної захворюваності використовують інші облікові документи, наприклад:

— медичну карту амбулаторного хворого;

— індивідуальну карту вагітної;

— медичну карту стоматологічного хворого;

— індивідуальну карту розвитку дитини та ін.

Облік та звітність про захворюваність за даними звернень у різні поза лікарняні заклади (наприклад, в диспансери) проводиться з урахуванням їх особливостей. У поза лікарняних зак­ладах при реєстрації окремих захворювань в ТАП заповнюються й інші документи. Відомості про захворюваність населення за даними звернень в АПЗ найбільш повно відображають поширеність хвороб. На думку спеціалістів, до них не вносяться лише випадки доставляння хворих у стаціонари засобами швидкої медичної допомоги та випадки раптової смерті в результаті хвороби, з приводу якої у поточному році не було звернень. Але кількість таких випадків відносно незначна.

При виконанні необхідних умов дані за зверненнями достатньо повно відтворюють як захворюваність, так і хворобливість, і, в разі необхідності, можуть бути доповнені даними медичних оглядів.

Слід мати на увазі, що відсутність умов для зручного та своєчасного звернення населення по медичну допомогу, низький рівень його санітарної культури, недбале ставлення до власного здоров’я призводять до заниженої кількості зареєстрованих захворювань проти фактичної.

Вивчення загальної захворюваності населення базується не тільки на даних обов’язкового статистичного обліку, а також на результатах спеціально організованих вибіркових спостережень.

Вихідна інформація та система показників повинні забезпечити аналіз захворюваності населення в розрізі окремих нозологічних груп за територіальним, статевим, віковим, професійним та іншим поділом структур сукупностей за контингентами хворих, динаміки захворюваності, впливу основних соціально-гігієнічних факторів і довкілля. Результати аналізу захворюваності разом із іншою інформацією необхідні для оцінки здоров’я населення, діяльності та планування роботи лікувально-профілактичних закладів, розробки окремих профілактичних заходів і програм.

Основні показники захворюваності наведено в табл. 3.

Таблиця 3.

ОСНОВНІ ПОКАЗНИКИ ЗАХВОРЮВАНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

Назва показника	Змістова характеристика	Спосіб обчислення
1. Захворюваність	Частота захворю­вань, виявлених вперше
2. Поширеність хвороб	Частота хвороб се­ред населення
3. Показники 1, 2 в розрізі: форм хвороб, статі, віку, територій	Поширеність ок­ремих хвороб в окремих групах населення	Спосіб 1, 2 відносно відповідної групи населення
4. Частка окре- мих форм хвороб (груп) у складі всіх захворювань	Структура захворюваності
5. Показник 4 в розрізі статі, віку, територій	Структура захво­рюваності окремих груп населення	Аналогічно способу 4
6. Середньоден­ний рівень захво­рюваності в окре­мі місяці на окремі хвороби	Сезонність захворюваності
7. Контингент осіб, що звернулися по меддопомогу	Частка населення, що звернулась по меддопомогу
8. Розподіл осіб, що звернулися, за кратністю звер­нень	Характеристика контингентів, що звертаються по меддопомогу