Фактори, що допомагають серцю виконувати насосну функцію, сприяючи його наповненню.

Це перш за все від’ємний тиск у грудній порожнині, що присмоктує кров до серця. Допомагає насосній функції серця скорочення діафрагми. При цьому збільшується тиск на органи черевної порожнини, перш за все на печінку, з якої кров витискається до нижньої порожнистої вени і надходить до правого передсердя. Скорочення самої печінки 2-3 рази на хвилину теж сприяє цьому. Крім того, скелетні м’язи, які називають периферійним серцем, при скороченні просувають кров у напрямку серця. Існує також лімфатичне серце - це грудна лімфатичні протока, що скорочується 6-8 разів на хвилину і проштовхує кров до серця. Наявність клапанів у венах заважає крові рухатись донизу завдяки земному тяжінню при вертикальному положенні тіла.

Будова серця

Серце складається з правої і лівої половин. В кожній є передсердя з вушком і шлуночок. Чотирьохкамерне серце з атріо-вентрикулярними клапанами, сосковими м^,язами і сухожилковими нитками було описано у 15 столітті великим італійцем Леонардо да Вінчі. Вушка відіграють роль додаткових резервуарів для крові. Вони разом із передсердями зменшують різницю тиску між артеріальною і венозною системою в стані спокою, при навантаженні збільшують об^,єм крові, що надходить до шлуночків. Між передсердями і шлуночками розташовані атріо-вентрикулярні, стулкові клапани: зліва - двостулковий, мітральний, праворуч – тристулковий клапан. До вільного краю стулок прикріплюються сухожилкові нитки соскових м^,язів. Сухожилкові нитки запобігають вивертанню стулок у порожнину передсердь при скороченні шлуночків. Аорта і легенева артерія відокремлюються від шлуночків півмісяцевими або кишеньковими клапанами. Передсердя ізолюються від вен, що надходять до них , скороченням циркулярних волокон, розташованих у гирлі цих вен. Циркулярні волокна скорочуються першими на початку систоли передсердь, і кров не має можливості повернутись назад до вен. Клапанний апарат серця забезпечує спрямований рух крові з передсердь до шлуночків, а з них до аорти та легеневої артерії, тобто запобігає зворотньому току крові.

Автоматія серця та її докази

Серце має таку властивість, як автоматія, тобто здатність скорочуватись під впливом імпульсів, що виникають в ньому самому. Доказом цього є: підтримання життєдіяльності ізольованого серця, дослід з лігатурами Станніуса і впливом тепла і холоду на різні ділянки серця (дослід У.Х.Гаскелла). Для підтримання життєдіяльності ізольованого серця необхідно подавати через канюлю, введену в аорту під тиском , щоб розкрились гирла коронарних судин теплий (37-38 ⁰ С), поживний ізотонічний та ізоіоничний розчин, збагачений глюкозою і киснем. В таких умовах серце, видалене з грудної порожнини, може скорочуватись досить тривалий час і використовуватись для дослідження дії гормонів, біологічно активних речовин, іонів та лікарських препаратів.

Дослід з лігатурами Станніус провів на серці жаби з розкритою грудною порожниною. Перша лігатура – ізолююча накладалась між венозним синусом і передсердями. Після цього венозний синус продовжував скорочуватися з тією ж частотою, що і до накладання лігатури, а передсердя і шлуночок зупинялися, тому що імпульси від вузла Ремака, розташованого у венозному синусі не надходять до передсердь і шлуночка. Друга лігатура – подразнююча накладалась вільно між передсердям і шлуночком, механічно подразнювала вузол між ними і викликала скорочення передсердь і шлуночка у більш рідкому ритмі у порівнянні з венозним синусом. Без накладання другої лігатури через деякий час можуть самостійно відновитись скорочення передсердь і шлуночка. Цей час названо преавтоматичною паузою. Третя лігатура – ізолююча накладалась на верхівку серця, яка після цього переставала скорочуватися, тому що імпульси до неї не надходили. На підставі отриманих даних Станіус зробив слідуючі висновки:

1. Серце має здатність до автоматії.

2. Водієм ритму або пейсмекером є вузол розташований у венозному синусі.

3. Менша ступінь автоматії притаманна вузлу, який розташований на межі між передсердями і шлуночком.

4. Верхівка не має здатності до автоматії

5. Серцю притаманний убуваючий градієнт автоматії.

Слідуючим доказом автоматії і наявності водія ритму є дослід У.Х.Гаскелла з впливом тепла і холоду на різні ділянки серця жаби. Прикладання пробірки з теплою водою до венозного синуса викликає збільшення частоти серцевих скорочень, а з холодною водою - зменшення частоти серцевих скорочень. Аналогічний вплив тепла і холоду на верхівку серця не викликає зміни частоти серцевих скорочень.