Автоматія серця

План лекції: Структурно-функціональні особливості системи кровообігу. Роль системи кровообігу в організмі. Класична схема кровообігу за Гарвеєм. Сучасні доповнення до неї. Автоматія серця. ЇЇ докази: ізольоване серце, дослід з лігатурами Станніуса, вплив температури на різні відділисерця. Провідна система серця. Сучасні уявлення про механізм автоматії. Потенціал дії синоатріального вузла.

Роль системи кровообігу в організмі'

До системи кровообігу належать серце і кровоносні судини. Серце виконує насосну функцію і разом з кровоносними судинами забезпечує безперестанний рух крові в організмі. Система кровообігу об^,єднує всі органи в одне функціональне ціле, забезпечуючи їх узгодження при виконанні різних функцій в стані спокою, а також при реагуванні на зміни у внутрішньому і зовнішньому середовищі.Система кровообігу забезпечує гуморальну регуляцію, постачає кисень і поживні речовини тканинам і органам, забираючи від них вуглекислий газ і метаболіти . В серці є рецептори, що реагують на об^,єм його порожнин, перед усім передсердь і регулюють діяльність самого серця. В передсердях є секреторні клітини, що виробляють декілька видів Na-уретичного гормону, що регулює осмотичний тиск і об^,єм рідини в організмі. Серце змінює свою діяльність відповідно потребам організму.

Морфо-функціональна характеристика серця

Серце належить до життєво важливих органів і має велике кровопостачання. 50% маси серця складають кровоносні судини. Серце використовує біля 80 джерел енергії для скорочення. Кажуть, що перше скорочення серця виникає з появою першої жирної кислоти. Головним джерелом енергії в серці є креатинфосфат, а головним регулятором обміну речовин – інсулін. Міокард повністю обмінюється протягом 24 годин. Він складається з кардіоміоцитів, що з^,єднуються нексусами.Завдяки нексусам міокард функціонує як одне ціле. Існує декілька видів нексусів. Серед них трофічні і електричні із змінним опором. При збільшенні опору в нексусі кардіоміоцит виключається з процесу скорочення. Завдяки цьому кардіоміоцити мають можливість поперемінно відпочивати під час скорочення серця в стані спокою. При необхідності скорочуються всі кардіоміоцити. При виникненні інфаркту міокарду нексуси ізолюють некротичну ділянку від скоротливого міокарду, що дає можливість замінюватись мертвій тканині на сполучну. Якщо цього не відбувається, то мертва тканина може розірватись під час скорочення і виникає так званий „ розрив серця".

Структурно-функціональні особливості системи кровообігу. Сучасні доповнення до класичної схеми кровообігу в.Гарвея.

Серце виконує функцію насосу, що викидає кров у кровоносну систему і забезпечує рух крові по великому і малому колам кровообігу. Мале або легеневе коло вперше було описано в 13 столітті арабським вченим Ібн Нафісом, а в 16 столітті іспанець Мігель Сервет відкрив його вдруге. Велике і мале кола були описані англійським вченим Вільямом Гарвеєм у 1628 році в трактаті „ Анатомические исследования о движении сердца и крови у животных”. Велике коло починається аортою з лівого шлуночка. Вона розгалужується на артерії, а вони в свою чергу на артеріоли. Останні – на капіляри, що приносять кисень, поживні речовини і фактори регуляції тканинам і органам. До венозного кінця капіляра переходять з тканин вуглекислий газ і продукти обміну речовин. Капіляри переходять у венули, з яких кров збирається у вени. Закінчується велике коло верхньою і нижньою порожнистими венами у правому передсерді.

Мале або легеневе коло починається легеневою артерією з правого шлуночка, розгалужується на судини , що несуть до легень кров, що насичена вуглекислим газом і летючими продуктами обміну . В капілярах легень відбувається насичення крові киснем . По чотирьом легеневим венам кров приходить до лівого передсердя. Таким чином завдяки великому і малому колам права і ліва половини серця пов^,язані одна з одною. Існують сучасні доповнення до класичної схеми кровообігу В.Гарвея:

1. Було відкрито органні або місцеві кола кровообігу – мозкове, серцеве, шлункове, ниркове та інші.

2. У 1661 році італійським вченим М. Мальпігі були відкриті капіляри , про наявність яких здогадувався В Гарвей.

3. Кровоносна система є відносно замкненою внаслідок обміну між кров^,ю і тканинами у капілярах.

4. Встановлено, що більша частина крові міститься у венах, менша – в артеріях. Цьому сприяє супроводження кожної артерії двома венами .

5. Були відкриті депо крові - печінка, селезінка, шкіра, легені.Вперше професор С.П. Боткін, пальпуючи селезінку у хворого, звернув увагу на те, що вона при цьому зменшується в розмірах. Хворий хвилювався при огляді професором, і кров з селезінки надходила в загальне русло. Експериментально це було доведено Дж. Баркрофтом у досліді на селезінці собаки. До капсули селезінки прикріпляли срібні кнопки для рентгенологічного визначення контурів селезінки і відповідно розмірів органу в стані спокою, після крововиливу, фізичного та емоційного навантаження. Фізичне навантаження створювали за допомогою біжучої доріжки, а емоційне, показуючи кішку. Пізніше було встановлено, що депонування крові обумовлене особливостями капілярів і кровообігу в органах, що функціонують, як депо.

6. Фолков запропонував функціональну класифікацію кровоносних судин: аорту і великі артерії було названо компресійними або амортизуючими судинами. Вони завдяки еластичним волокнам зменшують різкі коливання артеріального тиску , пов^,язані із скороченнями і розслабленнями серця. Ці судини забезпечують безперервну течію крові.. Кінцеві артерії і артеріоли віднесено до резистивних судин. І.М.Сєченов назвав їх кранами судинної системи. Завдяки наявності гладенького м^,язового шару вони здатні змінювати свій діаметр і тиск у кровоносній системі. Тривалий спазм артеріол є однією з причин розвитку гіпертонічної хвороби. Капіляри є обмінними судинами, про що йшлося вище (в них відбувається обмін газами, поживними речовинами та метаболітами з тканинами). До ємкісних судин відносять вени, які здатні розтягуватись і накопичувати велику кількість крові. Були відкриті пре- і посткапілярні сфінктери, артеріо-венозні анастомози або шунти, що забезпечують перерозподіл крові між робочими органами, викликаючи при необхідності кровотік по капілярам. Було введено поняття про мікроциркуляторний або регіональний кровообіг.

7. Також було відкрито клапани у венах.