Похідні імідазолів

Препарати цієї групи легко проникають всередину анаеробних мікроорганізмів, де піддаються відбудові (під впливом нітроредуктази) з утворенням речовини яка руйнує бактеріальну ДНК. Вас. fragilis перетворює їх в метаболіти, що пригнічують окремі аеробні мікроорганізми. Тому метронідазол, тинідазол, орнідазол є ефективними засобами для лікування змішаних інфекцій.

Завдяки можливості впливу на анаеробні мікроорганізми та найпростіші, препарати застосовують в лікуванні амебіазу, урогенітального трихомоніазу, неспецифічного лямбліозу, хірургічних інфекцій що викликані чутливими штамами, для профілактики анаеробних інфекцій при хірургічних втручаннях у пацієнтів груп ризику, інфекцій мозку (абсцес мозку, менінгіт), абсцедуючої пневмонії, абсцесу легень, перитоніту, абсцесу печінки, інфекційних ускладнень після операцій на товстому кишечнику, ендометриту, інфекційних ускладнень після гістеректомії, ангіни Симаковского-Плаута-Венсана, остеоміеліту, ендокардиту, газової гангрени, септицемії, інфекцій порожнини рота, зубів, щелепи.

Після потрапляння у кров препарати розповсюджуються у різних органах та тканинах (таблиця 5).

Таблиця 5

Вміст похідних імідазола в органах (у % від рівня у сироватці крові) за Гусель в.А., Маркова н.В., 1989

Тканини	Метронідазол	Тинідазол
Дванадцятипала кишка	-	95
Тонка кишка	85	110
Апендикс	55	70
Товста кишка	70	55
Перитонеальна рідина	55	65
М’язи живота	110	85
Матка	95	-
Підшкірна тканина	10	15
Кістки	80	-
Стінка жовчного міхура	-	65
Жовч в міхурі	135	125
Жовч в протоку	55	45
Молоко	90	180
Ліквор	120	90
Слизувата внутрішнього вуха	180	-

Врахування здатності до накопичення препаратів дозволяє підвищити ефективність лікування.

Після застосування через рота всмоктуваність метронідазола, тинідазола, орнідазола становить близько 90%. Зв’язок з білками плазми у метронідазола 10%, у тинідазола 12%, орнідазола 13%. Піддаються метаболізму в організмі, основними їх метаболітами є гідроксиліровані сполуки які також пригнічують анаеробні мікроорганізми. Період напіввиведення у метронідазола 8 – 10 годин, орнідазола – 13 годин, у тинідазола 12 – 14 годин. Виводяться з організму переважно з сечею і, меншою мірою, з калом.

Дозовий режим при застосуванні препаратів залежить від тяжкості перебігу інфекції та нозологічної форми.

Серед найбільш частих ускладнень терапії слід назвати: зниження апетиту, металевий присмак у роті, нудота, блювання, пронос, атаксія, дизартрія, запаморочення, головний біль, судоми, оніміння кінцівок, парестезії, пригнічення лейкопоезу, дисбактеріоз кишечнику, алергічні реакції, забарвлення сечі в темний колір.

При застосуванні похідних імідозолів слід враховувати їх здатність підвищувати токсичність алкоголю (крім орнідазола), орнідазол та метронідазол потенціюють дію пероральних антикоагулянтів кумаринового ряду, орнідазол збільшує тривалість міорелаксуючого ефекту векуронія броміду. Одночасне застосування метронідазола та барбитуратів або фенітоіна призводить до зменшення ефективності метронідазола.

До протипоказань к призначенню належать: І триместр вагітності (у ІІ-му та ІІІ-му триместрі метронідазол може бути призначений виключно за життєвих показань), органічні ураження ЦНС, захворювання крові, підвищена індивідуальна чутливість, період годування груддю.