6.Протипоказання до грудного вигодовування з боку матері та дитини

Абсолютні:

- відкрита форма туберкульозу;

- шизофренія, післяпологовий психоз;

- особливо небезпечні інфекції (віспа,правець);

- інфекційні захворювання (сифіліс,СНІД,рак);

- захворювання в стадії декомпенсації;

- ензимопатії (у дитини).

Відносні:

- кір,вітряна віспа,ГРВІ;

- мастити;

- недоношеність;

- пологові травми;

- порушення мозкового кровообігу;

- цитомегаловірусна інфекція;

- герпес.

7.Труднощі при годуванні з боку матері та дититни

- неправильна форма соска, тріщини;

- застій молока;

- "вовча паща","заяча губа".

8.Фази лактації та їх регуляція

1) мамогенез — в перші 2-3 місяці вагітності відбувається гіпертро¬фія паренхіматозної і зменшення інтерстиціальної тканини, інтенсив¬на трансформація клітин в альвеоли, їх збільшення (під впливом гор¬мону прогестерону), подовження і розгалуження протоків молочних ходів і молочних синусів (сприяє цьому гормон естрогени

2) лактогеиез — утворення молока клітинами альвеол і виділення його під впливом гормону передньої частки гіпофіза пролактину. Гормон ви¬робляється під час смоктання грудей, проте «працює» він не під час акту смоктання, а після годування, підготовлюючи молоко до наступного ви¬годовування. Найбільше пролактину утворюється в нічний час;

3) галактопоез (=продукція молока) — це секреція молока клітина¬ми альвеол і під впливом м'язових волокон, які при цьому скорочу¬ються (чому сприяє гормон задньої частки гіпофіза окситонин). Рухаєть¬ся молоко спочатку в протоки, а потім в молочні синуси. В останніх воно накопичується. Дія окситоцину не простіша, а набагато складніша дії про¬лактину. Виробляється він до і під час годування, «примушуючи» мо¬локо виділятися. Фаза галактопоезу зовнішньо, зі сторони дитини, вияв¬ляється актом смоктання.

В підтримці лактації беруть участь інші гормони — кортизол, інсулін, гормони щитовидної і паращитовидних залоз, гормони росту;

4) фаза автоматизму — після пологів на лактацію рефлекторно впли¬ває акт смоктання, при якому звільнення ацинусів стимулює секрецію наступної кількості молока. Водночас автоматизму сприяють соціально-побутові умови, психіка матері.

Гіпогалактія — це порушення секреторної функції молочних залоз в вигляді її зменшення. При цьому добова кількість молока, яке виді¬ляється, не задовольняє потреби дитини.

є багато причин гіпогалактії:

- неповноцінна інформація і підготування вагітної жінки і матері до пра¬вил грудного вигодовування; в теперішній час багато вчених світу вважають це ос¬новною причиною гіпогалактії;

— часто вона розвивається в результаті захворювань матері — невро¬логічна й ендокринна патологія (у 50% жінок, що страждають цукровим діабетом), захворювання серцево-судинної системи, доброякісні пухлини матки і яєчників, гострі запальні процеси і вади молочної залози при інфан¬тилізмі;

— велике значення мають пізній токсикоз вагітності, надмірна кровоте¬ча під час пологів;

— галакторея (див. стор. 386);

— стресові стани, алкоголь, наркотики і паління;

— прийом медикаментів під час вагітності, пологів і в післяпологовому періоді;

— пізніше, ніж потрібно, перше прикладання дитини до грудей, пору¬шення правил прикладання;

— нераціональний режим і харчування матері, її фізичне і розумове перевантаження;

— пологи в пізньому віпі (старше 35 років);

— мастити (запалення молочної залози), які нерідко зустрічаються. Найчастіше виявляється декілька причин гіпогалактії. В ряді випадків

етіологію встановити не вдається.

Класифікація гіпогалактії

За етіологією гіпогалактія буває:

— первинна — обумовлена ендокринними захворюваннями матері (цукровий діабет та ін.);

— вторинна — виникає в зв'язку з багатьма розглянутими причи¬нами (крім гормональних); проте, як сказано вище, найчастіше вторинна гіпо¬галактія розвивається через порушення правил вигодовування.

За часом виникнення гіпогалактія буває:

— рання — з'являється в перші 10 днів після пологів;

— пізня — з'являється через 10 днів після пологів.

За ступенем дефіциту молока виділяють 4 ступені гіпогалактії:

I — дефіцит молока не більше 25 % добової потреби;

II — дефіцит молока — 26%-50%;

III — дефіцит молока — 51%-75%;

IV — дефіцит молока — більше 75%.

Профілактику гіпогалактії необхідно проводити ще по її початку. В першу чергу потрібно усунути чинники, що можуть призвести до її розвитку: в дитя¬чому віці передбачити розвиток інфантилізму (забезпечити нормальний ре¬жим харчування, умови життя і навчання і т.д.), надалі своєчасно лікувати захворювання, провести профілактику ускладнень вагітності і пологів.

Матері, яка годує малюка, необхідно створити задовільні матеріально-побутові умови, перешкоджати виникненню стресових станів, інфекційних захворювань. Жінка повинна дотримуватись гігієнічних правил догляду за молочними залозами, отримувати повноцінні продукти харчування.

Головна роль у профілактиці гіпогалактії покладається на ритмічне і повне спорожнення молочних залоз. Ритм вигодовування, відповідний потребам і віку дитини, сприяє формуванню позитивних умовних рефлексів.

При цьому підвищується секреція молочних залоз і покращується смок¬тальний рефлекс у дитини.

Важливу роль в профілактиці гіпогалактії грає зціджування молока в нео-натальному періоді життя дитини, коли вона висмоктує невелику кількість його (зціджування по 10-15 хвилин після кожного годування до повного звільнення молочних залоз). Вже стало ясним, що незвільнені ацинуси галь¬мують секрецію молока, а інтенсивне зціджування і подразнення соска є сильними стимуляторами лактації.

Перешкоджає гіпогалактії раннє перше прикладання дитини до грудей матері — відразу після пологів. Якщо грудне вигодовування в цей час протипоказане (інфекційне захворювання матері, важкі тривалі пологи, хво¬роба новонародженого тощо), через 2 години потрібно зробити перше зціджування молока, продовжувати його регулярно до нормалізації стану і прикладання новонародженого