Збудники сальмонельозів (гастроентероколітів)

Сальмонельози - гострі інф. зоонозні хв., які спричиняють численні бактерії з роду Salmonella і характеризуються переважним ураженням кишкового тракту й інтоксикацією. Родову назву для цих бактерій дали на честь Д. Сальмона, який описав одного із збудників. Найчастіше захв. викликають Salmonella typhimurium, S. enteritidis, S. heidelberg, S. anatum, S. haifa, S. derby, S. cholerae suis та ін. Усього ж відомо понад 2200 сероварів сальмонел, які відрізняються за О- і Н-антигенами. Більшість сальмонел патогенні як для людини, так і для різних тварин і птахів. Вийнятком є сальмонели черевного тифу і паратифів, які патогенні лише для людини і викликають зовсім інші клінічні форми захворювань. Морфологія і фізіологія. За морфологічними і культуральними властивостями сальмонели подібні до ешеріхій, черевнотифозних і паратифозних бактерій. Вони відрізняються за деякими біохімічними ознаками, але диференціюють їх за антигенною структурою в реакції аглютинації. Крім того, більшість сальмонел патогенні для білих мишей. Збудники сальмонельозів виділяють ентеротоксини і мають ендотоксини, які зумовлюють клінічну симптоматику захворювань і явища інтоксикації організму. Екологія. Сальмонельози зустрічаються в усіх країнах світу. Джерелом інф в природі можуть бути тварини (корови, телята, вівці, свині, коні), свійська водоплавна птиця, кури, в кишках яких знаходяться різні серовари сальмонел. Тварини виділяють їх із сечею, калом, молоком, слиною. Бактеріоносійство може тривати декілька місяців і навіть років. Джерелом інф бувають і люди, хворі на сальмонельоз, або бактеріоносії. Найбільшу небезпеку становлять особи з легкими й стертими формами захв.. Зараж. відбувається переважно аліментарним, рідше - контактно-побутовим шляхом. У 96-98 % випадків воно пов’язане із споживанням харчових продуктів, контамінованих сальмонелами, насамперед м’яса тварин і птиці. Можливе прижиттєве зараж. м’яса (коли забивають хворих тварин), або під час обробки туш, їх транспортування, переробки та зберігання. Зараж. може бути ч/з рибу й рибопродукти, молоко, яйця, салати, вінегрети, кондитерські вироби тощо. Особливістю захворювань є їх раптовість і масовість, переважно в літній період. Однак частіше зустрічаються поодинокі випадки. У різних об’єктах навколишнього середов. сальмонели зберігаються досить довго. У ковбасах вони виживають від 6 до 13 днів, в яйцях і замороженому м’ясі - до року. Кип’ятіння викликає їх загибель у перші секунди, але при низьких температурах вони довго залишаються живими. Токсини сальмонел довго зберігаються і після варіння м’яса, особливо великими шматками, або в котлетах при недостатньому їх просмажуванні. Присутність сальмонел і їх токсинів не змінює органолептичних якостей продуктів. Захв. людини. Інкубаційний період коливається від 2-6 годин до 2-3 днів. Основні клінічні симптоми (нудота, блювання, пронос, біль у животі, підвищ. t) обумовлені дією ентеротоксину й ендотоксину, які вивільняються при руйнуванні сальмонел у кишечнику. Токсини діють на судинну та нервову сітки слизової оболонки. Сальмонелам притаманна й висока інвазивність, завдяки якій у перші години захв. виникає бактеріємія. Крім шлунково-кишкових клінічних форм сальмонельозу, зустрічаються також тифоподібні та септичні варіанти. Близько 2-3 % перехворілих станють носіями сальмонел. Бактеріоносійство може бути гострим (до 3 міс.) і хрон. (понад 3 міс.). Прогноз, як правило, сприятливий, летальність становить 0,1-0,4 % переважно при тифоподібних і септичних формах. Імунітет. У перехворілих на сальмонельоз виникає лише короткотривалий і малонапружений імунітет. У невеликих титрах виявляють аглютиніни, преципітини, опсоніни і бактеріолізини. Перехресний імунітет до різних сероварів сальмонел не виникає, тому можливі повторні захв., викликані іншими сероварами. Лабор. діагностика. Для підтвердження клінічного діагнозу використовують бактеріологічний і серологічний методи. Матеріалом для дослідження є випорожнення, блювотні маси, промивні води шлунка, кров, сеча. Одночасно проводять дослідження залишків їжі як можливих факторів передачі збудників. Матеріали треба забирати до початку лік.. Посіви роблять на середов. Ендо, Плоскирєва, вісмут-сульфіт агар, виділяють чисті культури, які ідентифікують у реакції аглютинації груповими і монорецепторними сироватками. Доцільно поставити біологічну пробу на мишах не тільки з виділеними культурами, а й з рештками підозрілої їжі. Для ретроспективної діагностики використовують реакцію аглютинації і РНГА з еритроцитарними діагностикумами. Діагностичне значення має наростання титру антитіл у динаміці при використанні парних сироваток. При осередкових спалахах захворювань як експрес-метод застосовують реакцію імунофлуоресценції. Профіл. і лік.. Для попередження виникнення сальмонельозів важливе значення має суворий ветеринарний контроль забою худоби і птиці та медико-санітарний нагляд за харчовими підприємствами. Останній передбачає систематичний контроль виготовлення, зберігання, транспортування і реалізації продуктів у торговій мережі. Важливо досягти максимальної автоматизації технологічних процесів, достатньої термічної обробки, використання холодильників для зберігання продуктів. На підприємствах громадського харчування і в торгівлі забороняється реалізація качиних і гусячих яєць, які часто містять сальмонели. Перехворілих виписують із лікарні після негативних контрольних бактеріологічних досліджень калу, жовчі, сечі. Проводять також планові дослідження на бактеріоносійство всіх працюючих на харчових підприємствах, в їдальнях, ресторанах, дитячих закладах. Специфічна профіл. не розроблена.