Родина аденовірусів (Adenoviridae)

Родина аденовірусів поділяється на два роди: Mastadenovirus (понад 90 серологічних типів) і Aviadenovirus (14 серологічних типів). Рід Mastadenovirus включає в себе віруси людини, мавп, коней, свиней тощо. Аденовіруси не мають ліпопротеїнової оболонки. За своєю формою нагадують ікосаедр діаметром 65-80 нм кубічного типу симетрії. Мають 12 вершин, від яких відходить по одному відростку з булавоподібними потовщеннями на вільному кінці. Капсид складається з 252 субодиниць (капсомерів). Аденовіруси відносно стійкі до дії фізико-хімічних факторів, не інактивуються ефіром, хлороформом. При прогріванні (56 °С) активність вірусів різко знижується за декілька хвилин. Особливістю аденовірусів є те, що вони культивуються тільки в тканинах господаря: аденовіруси людини - в різноманітних первинних і перещеплюваних культурах людських клітин, аденовіруси мавп репродукуються в клітинах мавп і т.д. Найчастіше для виділення аденовірусів людини використовують перещеплювані культури клітин HeLa, KB, Hep-2, первинну культуру тканин нирок ембріона людини. Репродукція вірусів супроводжується р-тком внутрішньоядерних включень. Біологічною особливістю аденовірусів людини є їх апатогенність для лабораторних тварин. Аденовіруси людини - перші патогенні віруси людини, для яких була доведена здатність трансформувати клітини ссавців та індукувати утворення пухлин у сирійських ховрахів. Аденовіруси здатні викликати гемаглютинацію Er. За здатністю аглютинувати Er білих щурів і мавп побудована класиф. аденовірусів людини. Аденовірусна інф - широко поширене респіраторне захв. людини. Основний механізм зараж. - повітряно-краплинний. При виділенні вірусів із фекаліями можливий і фекально-оральний механізм зараж.. Аденовірусні інф частіше виникають серед дітей у віці від 6 міс. до 2 років, особливо в холодні пори року. В організмі людини аденовіруси розмножуються в епітеліальних клітинах дихальних шляхів, кишечника, кон’юнктиві очей, мигдаликах і лімфатичних вузлах. Аденовіруси викликають гострі респіраторні захв. (фарингіти, ларингіти, трахеобронхіти), кон’юнктивіти, пневмонії, геморагічні цистити. Окремі серотипи мають онкогенні властивості й зумовлюють появу пухлин у деяких гризунів. Вони можуть також проникати ч/з плаценту, викликаючи каліцтво і смертельні пневмонії новонароджених. У дорослих аденовірусні інф виникають рідше і мають більш легкий перебіг. Імунітет після хв. слабкий, типоспецифічний, недовготривалий. Певну роль у захисті від аденовірусів мають SIgA, які розташовані на слизовій оболонці дихальних шляхів і в носовому секреті. Для профіл. та раннього лік. аденовірусних інфекцій застосовують лейкоцитарний інтерферон, а також фермент дезоксирибонуклеазу. Для імунізації військовослужбовців запропонована жива аденовірусна вакцина.

Родина гепаднавірусів (Hepadnaviridae)

До родини гепаднавірусів входять вірус гепатиту В людини (ВГВ), вірус гепатиту бабаків, білок, кенгуру, качок тощо. Віруси гепатиту В людини - складноорганізовані віруси сферичної форми діаметром до 42 нм. Зовні вони вкриті ліпідно-білковою суперкапсидною оболонкою. Капсид побудований за кубічним типом симетрії, складається з 180 капсомерів. Серцевина вірусу містить ДНК, ковалентно пов’язану з поліпептидом, ДНК-полімеразу, протеїнкіназу. ДНК має форму кільця, один з ланцюгів якої дефектний. У процесі репродукції вірусів ДНК-полімераза добудовує дефектну ДНК. ВГВ мають декілька антигенів. Поверхневий антиген (HBSAg - hepatitis B surface antigen) високостійкий до дії фізико-хімічних факторів. Він не руйнується під час багаторазового заморожування та розморожування, довго зберігається у висушеному стані. Частково втрачається активність антигена після 30 хв прогрівання при 98 °С. Повна інактивація досягається завдяки 15-хвилинній стерилізації при 121 °С. HBsAg виявляють практично в усіх біологічних рідинах людини. НВсAg (core - серцевина) - серцевинний антиген входить до складу нуклеокапсиду ВГВ. Цей антиген виявляється в ядрах гепатоцитів людей, хворих на гепатит В. Він складається з поліпептидів і йому властива протеїнкіназна активність. HBeAg (enzyme - фермент) міститься між HBsAg і НВсAg. Його виявлено в цитоплазмі та ядрах гепатоцитів інфікованих ВГВ людей. Він - ензим з ДНК-полімеразною активністю. ВГВ не репродукується ні в культурах тканин, ні в курячих ембріонах. Віруси гепатиту В мають надзвичайно високу резистентність до дії різноманітних факторів зовнішнього середов.. Зокрема, вони витримують кип’ятіння протягом 15-20 хв, а при 60 °С - до декількох годин. Автоклавування при 126 °С інактивує вірус протягом 30 хв, сухий жар (160 °С) - за 60 хв, а при 180 °С - за 40 хв. Джерело вірусів - людина. Основним резервуаром є “здорові“ вірусоносії, число яких на земній кулі перевищує 300-500 млн чоловік, а також хворі на жовтяничну або безжовтяничну форму гепатиту. Хворий стає заразним за декілька тижнів до появи клінічних ознак. У цей період HBsAg з’являється в крові, іноді в жовчі та слині. Його можна знайти в сльозах, фекаліях, грудному молоці, вагінальному вмісті, спермі. Провідний механізм передачі - парентеральний (інокуляційний), другорядний - фекально-оральний, рідко - трансплацентарний. Не виключається й статевий шлях зараж.. Інфікування відбувається внаслідок внесення крові та її препаратів (плазми, еритроцитарної маси, тромбіну, фібриногену), лімфи при будь-якій інструментальній процедурі, яка супроводжується порушенням цілісності шкірних та слизових покривів, включаючи й щеплення. Зараж. може відбутися при внутрішньовенних, внутрішньом’язових, підшкірних та інших ін’єкціях. Зараж. в побуті - не таке вже й рідкісне явище. Останнім часом вказують на значення тісного сімейного спілкування та статевих контактів. Групу епідемічного ризику складають медичні працівники, виділяється небезпека інфікування для пацієнтів відділів гемодіалізу, особливе значення має передача вірусів матері плоду під час вагітності. Інкубаційний період коливається від 50 до 180 днів. При проникненні в організм із кров’ю вірус відразу ж розноситься, фіксуючись на гепатоцитах. Репродукція вірусу не супроводжується цитолізом гепатоцитів, що свідчить про те, що він не має прямої цитопатичної дії, а патологічний процес у печінці розпочинається після розпізнання імунокомпетентними клітинами його антигенів на поверхні клітини. Дякуючи розриву однієї із ниток ДНК, вірус може інтегрувати в геном гепатоциту і за певних обставин викликати трансформацію клітини. У лабораторній діагностиці широко застосовуються серологічні методи. Для виявлення HBsAg і HBs - антитіл використовують кров хворого або особи, що перехворіла. На практиці добре себе зарекомендували радіоімунний аналіз, імуноензимний метод, імунна електронна мікроскопія та ін. HBеAg можна виявити за допомогою ІФА, РНГА, РНЗГА, РЗК. Профілактичні заходи. Для попередження зараж. ч/з кров та її похідні встановлено суворі правила відбору донорів крові, забору її, розподілу крові та її компонентів. Донори обстежуються на наявність HBsAg і при позитивній реакції звільняються від здачі крові. З числа донорів виключаються особи, які перенесли вірусний гепатит або гемо- і плазмотрансфузії за останні 2 роки, страждають на нерозпізнані захв. печінки, алкоголізм, наркоманію, були в контакті з хворим на вірусний гепатит за останні 6 місяців. З однієї ампули або флакона дозволяється вводити кров тільки одному реципієнту. Суворі правила безпеки введено стосовно стерилізації ріжучого та колючого медичного інструментарію. Після використання його розбирають, миють проточною водою, замочують в гарячому (50 °С) миючому р-ні (перекис водню з миючим засобом) на 15 хв, миють механічно в 0,5-1,0 % миючому р-ні, полощуть проточною та дистильованою водою, потім контролюють ефективність очистки шляхом постановки бензидинової проби на наявність слідів крові. Інструментарій стерилізують в автоклаві при 1,5 атмосферaх (126 °С) 30 хв, у сухожарових шафах при 160 °С протягом 1 год, а при 180 °С - 40 хв, або кип’ятять в дистильованій воді 30 хв з моменту закипання. При медичних закладах створюють централізовані відділи для стерилізації інструментарію. Під час щеплень використовуються одноразові шприци, безголкові інжектори. Для специфічної профіл. існують вакцини першого покоління, які одержують з плазми крові хронічних носіїв HBsAg. Вакцини другого покоління - це субодиничні (корпускулярні) препарати або одержані генноінженерним способом. Найвідомішими комерційними корпускулярними препаратами є вакцини Hevac B (Франція) і Heptavac B (США). Особам, які мали контакти з ВГВ, крім активної імунізації треба вводити людський Ig проти гепатиту В. Екстренна профіл. рекомендована медичним працівникам, що одержали травми під час роботи з інфікованою кров’ю, статевим партнерам, які були у недавньому статевому контакті із хворими на гепатит В.