2.5.1.3. Механічні ушкодження кінцівок
Вивихи
Пошкодження суглобів, при яких зміщаються кістки в порожнині суглоба з виходом однієї з них через розрив капсули в навколишні тканини, називають вивихом. Вивих може бути повним, коли суглобові поверхні кісток не стикаються одна з одною, і не повним (підвивих), коли між суглобовими поверхнями зберігається частковий дотик.Клінічні ознаки. Під час вивиху виникає гострий біль, різка деформація суглоба, відсутність активних і неможливість пасивних рухів у суглобі, фіксація кінцівки в неприродному положенні, яке неможливо змінити.Пошкоджену кінцівку фіксують у тому положенні, яке вона прийняла після травми. Не потрібно робити спроби самостійно вправити вивих, це може призвести до подальшого пошкодження суглоба. Верхню кінцівку підвішують на косинці, або перев'язі із бинта, нижню іммобілізують за допомогою шин. До пошкодженого суглоба прикладають холод. Хворого потрібно якнайшвидше доставити до лікаря Вивихи потерпілим вправляють лише в умовах стаціонару, під загальним знечуленням, незалежно від кваліфікації лікаря, що надає допомогу.
При транспортуванні трапляються випадки самостійного вправлення вивиху, однак таких хворих в обов’язковому порядку транспортують до лікувального закладу для спостереження на подальшого лікування
Невідкладні заходи та принципи інтенсивної терапії травмованих хворих
♦ Необхідно насамперед зупинити артеріальну кровотечу:
- притисканням артерії до кістки вище місця травми,
- накладанням артеріального джгута чи закрутки вище місця поранення. При цьому слід зафіксувати час, коли було накладено джгут.
♦ Оцінити стан життєдіяльності організму (визначити наявність та характер пульсу над периферичними і центральними артеріями, ступінь пригнічення притомності, прохідність дихальних шляхів, ефективність функції зовнішнього дихання).
♦ Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непритомному стані його слід повернути набік, закинути половину тулуба. Окремого положення вимагають хворі з переломами хребта (на твердій поверхні) та кісток таза (із зігнутими в суглобах та розведеними ногами).
Протипоказано закидати голову хворим з травмою шийного відділу хребта!
♦ Дотримуватися правила "чотирьох катетерів" (введення носового катетера для подачі кисню, зонда в шлунок для евакуації його вмісту у непритомних пацієнтів, внутрішньовенного катетера для ін фузійної терапії та катетера в сечовий міхур для виведення сечі та вимірювання погодинного діурезу).
♦ Знеболення:
а) наркотичні анальгетики - морфіна-гідрохлорид 10-20мг, омнопон, 10-20мг, промідон 20-40мг, фентаніл 0,05-0,1 мг, діпідолор 7,5-15,0мг довенно або дом'язово 3-4 рази на добу під контролем зовнішнього дихання;
б) агоністи-антагоністи опіоїдних рецепторів - трамал 50-100мг, стадол 2-4мг, нубаїн 0,15-0,Змг / кг , пентазоцин 30-45мг, бупренорфін 0,3-0,6мг довенно або дом'язово 3-4 рази на добу;
в) нестероїдні протизапальні середники - кетанов 30-60мг, диклоберл 75 мг дом'язово 2-3 рази на добу;
г) загальні анестетики - інгаляція закису азоту з киснем у співвідношенні 2:1, кетамін (кеталар, каліпсол, кетанест) 0,5-1,0 мг/кг довенно або 3-5 мг дом'язово, оксибутират натрію 20-30 мл 20% розчину довенно повільно;
д) новокаїнові блокади в місця переломів, циркулярна футлярна анестезія, блокада міжреберних нервів, плечового сплетення, нервових стовбурів нижніх кінцівок (сідничного, стегнового, латерального шкірного, обтураціного), шийна ваго-симпатична блокада, паравертебральна та епідуральна анестезії (останні - тільки при стабільності центральної геодинаміки і нормальному ОЦК).
Глюкокортекостероїди в дозах, як при геморагічному шоку.
♦ Іммобілізація переломів - стандартні та імпровізовані шини, протишоковий одяг.
♦
Антибактеріальна терапія спочатку антибіотиками широко спектру дії (Цифран, Заноцин, цефалоспорини).
♦ Профілактика переохолодження організму - теплі покривала, оптимальна температура оточуючого середовища, тепле пиття (крім потерпілих з травмами органів черевної порожнини), підігріті до температури 35-40° С інфузійні розчини.
♦ Симптоматична посиндромна та коригуюча терапія.