книги / 45

ські. При цьому виходять із відносно незалежного успадкування тваринами відтворних, відгодівельних та м’ясних якостей. Багатоплідність і молочність маток, крупноплідність та життєздатність поросят краще передаються через самок, а скороспілість, оплата корму і м’ясні якості — через самців.

Наукове обґрунтування методу гібридизації полягає в тому, що селекція за великою кількістю ознак, особливо тих, що мають між собою від’ємну кореляцію (взаємозв’язок), виконується важче і повільніше, ніж селекція за обмеженою їх кількістю. Спеціалізація селекції дає змогу значно підвищити ефективність роботи, а схрещування добре поєднуваних спеціалізованих ліній і породних типів — збільшити прояв ефекту гетерозису нащадків у потрібному напрямі.

Товарний гібрид — продукт міжлінійного й породнолінійного кросу спеціалізованих материнських та батьківських форм, перевірених на поєднуваність і повторність ознак високої продуктивності в умовах промислової технології. Створюючи тварини, що характеризуються високою м’ясною продуктивністю, віддають перевагу трилінійній комбінації, де за материнською лінією ведеться селекція на підвищення багатоплідності й молочності маток та життєздатності поросят, а за батьківською лінією — виходу м’яса, скороспілості та оплату корму у приплоду.

20

Ч

Ч

Ч

Помісі

1/16 А,

15/16 Б

Рис. 3.5. Схема ввідного схрещування

У практичній роботі для створення міжлінійних і породнолінійних гібридів застосовують також складніші програми розведення. Наприклад, чотирилінійну комбінацію, коли використовується принцип пропорційної участі ліній, та шестилінійну комбі-

21

націю, яка складається із трилінійних материнських і батьківських форм.

Переходити від простого промислового схрещування до гібридизації найдоцільніше в два етапи, що дає змогу добре підготуватися до впровадження нових методів. Так, в Україні на першому етапі застосовують звичайне міжпородне промислове схрещування. Одночасно створюють спеціалізовані лінії й породні типи для гібридизації. Під час переходу від звичайного промислового схрещування до гібридизації можна використовувати різні проміжні стадії.

Досить ефективно у тваринництві використовується міжвидова гібридизація, яка дає можливість значно підвищити резистентність заводських порід до умов клімату та утримання. Сьогодні уже створені значні масиви зебувидної худоби, яка не поступається за молочною і м’ясною продуктивністю вихідним породам. Окремі тварини можуть проявляти унікальні продуктивні ознаки, які важко порівняти з такими ж у вже відомих видів.

У конярстві одержують неплідних самців — гібридів від схрещування кобили й осла. Мулів використовують як верхових і упряжних тварин, яким притаманна висока працездатність. У Ас- канії-Новій використовували диких прародичів овець — архарів — для виведення нової породи тонкорунних овець. Дикого кабана використовують для міжвидової гібридизації з метою підвищення адаптаційних властивостей свійських свиней, що завозяться із господарств інших природно-кліматичних зон.

3.5. Основи фізіології розмноження видів

Процес відтворення у сільськогосподарських тварин тісно пов’язаний із фізіологічними і морфологічними змінами в організмі під дією зовнішніх чинників. Такі зміни мають циклічність і повторюються з певною закономірністю. На ритмічність зміни фізіологічних феноменів статевих циклів впливає досить багато чинників (природних або штучно створених). Уже згадувалося про сезонність відтворення, яка досить сильно виражена у диких видів та аборигенних порід і типів сільськогосподарських тварин. Наприклад, майже в усіх видів звірів проявляється сезонність гону (період парування) і, відповідно, народження молодняку. Через нейрогуморальні фактори звірі здатні подовжувати ембріональний період розвитку залежно від зовнішніх умов (температура, вологість, тривалість світлової пори доби та інших чинників). Найбільші коливання періоду вагітності спостерігаються у норок

22

(43—77 днів) і соболів (245—297 днів). Через фактор годівлі та інші умови утримання тварини здатні впливати на процес розвитку ембріона. Так, бджоли, використовуючи маточне молочко, значно прискорюють розвиток личинки, в якій має розвиватися матка (16 днів проти 21 дня для робочої бджоли).

Вивчаючи фізіологічні процеси, вченим і практикам вдалося розробити методи регулювання відтворення залежно від потреб народного господарства. Кілька прикладів із практики дають змогу осягнути значення цієї роботи. Птахофабрики одержують яйцеву продукцію в критичні періоди, коли в домашніх умовах птиця зовсім припиняє нестися. Яким же чином цього досягають у виробничих умовах? Пригадайте час, коли всі види пернатих гніздяться навесні. У даний період тривалість світлового дня становить 14—18 год (взимку — лише 8—9 год). Подовжуючи світлу пору доби, штучно регулюють процеси відтворення.

У такий самий спосіб зі створенням сприятливих умов годівлі та утримання болотні бобри (нутрії) дають приплід 3—4 рази за рік замість 1—2 в природних умовах.

Щоб розробити методи впливу на процес розмноження на рівні гамет, необхідно детально вивчати всі феномени репродуктивного циклу і вплив на нього зовнішніх чинників. У світовій науковій літературі не існує єдиного методичного підходу до вивчення цих процесів.

Усі фізіологічні і морфологічні зміни відбуваються на статевому рівні самки й являють собою замкнуте коло процесів, що періодично повторюються протягом усього статевого життя тварини. У статевому циклі виділяють чотири фази: проеструм, ес-

трус, метеструм, діеструс. Стадії метеструму й діеструсу —

це період відносного спокою, що забезпечується розвитком жовтого тіла. У зазначений час у кров виділяється гормон прогестерон, який гальмує дію інших статевих гормонів. Гіпофіз активно продукує лютеонізуючий гормон (ЛГ), під дією якого в яєчниках не розвиваються фолікули, отже, овуляція неможлива. У практиці спостерігається досить тривалий процес активного лютеолізму, коли самка не має статевої охоти, що негативно впливає на відтворення стада. Проеструм супроводжується гіпертрофією та гіперемією статевих органів, активним розвитком фолікула; яєчники продукують жіночі статеві гормони — естрогени.

Стадія статевого збудження — еструс — характеризується активними функціональними змінами статевого апарату самки та її поведінки й закінчується процесом овуляції яйцеклітини. Це час найвищої вірогідності запліднення під час осіменіння або па-

23

рування самки. Час від початку статевої охоти (статевого збудження) до овуляції досить тривалий і може становити від 4—8 год до кількох діб. Внаслідок впливу зовнішніх чинників можливі спотворення статевого циклу і, як результат, — безпліддя.

Причин безпліддя може бути багато. Умовно їх поділяють на кілька груп. Якщо безпліддя є результатом господарської діяльності, то його називають яловістю тварин. Усі інші причини безпліддя належать до компетенції ветеринарної служби й потребують спеціальних методів дослідження та відповідного лікування

(табл. 3.3).

Таблиця 3.3

КЛАСИФІКАЦІЯ БЕЗПЛІДДЯ ТА ЧИННИКИ, ЩО ЙОГО ЗУМОВЛЮЮТЬ

Тривали лютеліз може бути перерваний застосування простагландинів, які утворюються в організмі із ненасичених жирних кислот (ліноленової, арахідонової). Їх гормональна дія викорис-

24

товується для синхронізації охоти та наступної суперовуляції при трансплантації ембріонів у скотарстві.

Встановлено, що через 48—72 год після введення штучно синтезованих простагландинів ПГФ2 майже 80 % корів із персистентним жовтим тілом відчувають охоту і 50—55 % запліднюється. Невисокий рівень запліднюваності зумовлений насамперед одержанням неповноцінних гамет та умовами годівлі тварин. За помірної годівлі значно більше лінолевої кислоти піддається повному розпаду до утворення жирних кислот із короткою довжиною вуглецевого ланцюга. Зменшується також рівень біосинтезу біологічно активних поліненасичених жирних кислот

(рис. 3.6).

Рис. 3.6. Метаболізм лінолевої жирної кислоти (18 : 2ω 6) під час утворення простогландинів (за W. W. Christie, 1973)

Таке спотворення обміну жирів в організмі пояснюється потребою першочергового вилучення енергії для забезпечення власного існування.

Досліди, проведені в процесі вирощування телиць для відтворення, показали, що для плідної охоти характерне підвищення вмісту в сироватці крові поліненасичених жирних кислот. У період еструсу зростаєвміст лінолевої(18 : 2ω3) та ейкозопентаенової(20 : 5ω3) жирних кислот, які зумовлюють феномен овуляції. Вміст інших біологічно активних поліенових жирних кислот — арахідонової, ейкозотриенової, які є проміжними метаболітами простогландинів, найбільш значимо зростав на початку охоти. Їх визначення у період еструсу може використовуватись як тест для встановлення повноцінних статевих циклів. Коефіцієнт метаболізму (Km) у період охоти можна визначитизаспіввідношеннямосновнихметаболітівпростагландинів.

25

Порівняно з періодом спокою (діеструс) цей показник на 15— 20% менший, ніж потрібно для плідної охоти .

Динаміка зниження вмісту поліненасичених жирних кислот у крові телиць, які не запліднились при безприв’язному утриманні, свідчить про активізацію процесу окиснення жирних кислот до одержання вихідних енергетичних субстратів, необхідних для життєдіяльності організму. Енерговитрати зростають в умовах, коли температура повітря в приміщенні значно нижча від оптимальної, а також длятехнологійзактивним рухоміексплуатацієютварин.

Відомо, що запліднення може відбутися лише при зустрічі яйцеклітини із сперматозоїдами, для чого в організмі створюються відповідні умови. Крім того, велике значення має швидкість просування сперматозоїдів статевими шляхами самки.

Можна виділити три основні фактори, які стимулюють просування сперматозоїдів статевими шляхами: реотаксис сперматозоїдів, динаміка статевого акту і перистальтика скорочень матки. Під час парування або штучного осіменіння тварин сперматозоїди потрапляють у матку і досягають яйцепроводів за 5—10 хв за активної участі матки. Остання може впливати як позитивно, так і негативно внаслідок зміни фізико-хімічних властивостей цервікального секрету, оскільки по яйцепроводах сперматозоїди рухаються самостійно, але використовують для енергозабезпечення вуглеводи середовища матки. Використання біологічно активних речовин дає змогу підвищити активність статевих клітин у процесі їх зберігання та в статевихшляхах самокприштучномузаплідненні.

Один із таких препаратів було розроблено й упроваджено у виробництво в 1987—1990 рр. Виробничі випробування малополярних фосфоліпідів (N-ацилетаноламіни) показали, що виживаність та активність сперматозоїдів бугаїв і баранів-плідників після розведення, кріоконсервації та відтавання зростає від 40—60% до 2 разів, завдяки чому на 60—70% знижується вибракування спермопродукціїйна 8—13% підвищуєтьсязапліднювальназдатність.

У процесі дихання і гліколізу сперматозоїди забезпечуються АТФ та іншими макроенергетичними продуктами, що розпадаються під час їх руху із виділенням енергії. Молочна кислота, яка накопичується при активному гліколізі, надходить у цикл трикарбонових кислот для утилізації в процесі дихання. Фактично під час зберігання сперми у ній зменшується кількість цукру й одночасно накопичується молочна кислота. Зниження її вмісту на 40—50% у

Розроблені технології запатентовані автором цього посібника, див. АС СССР

№1569004 від 08.02.1990 р., № 1690736 від 15.07.1991 р.

26

спермопродукції із внесенням нового кріопротектора сприяє нормалізації рН середовища, що свідчить про зниження рівня гліколізу та прискорення утилізації молочної кислоти в процесі дихання.

Розпад білків супроводжується утворенням амінокислот із наступним окисненням до аміаку. Аміак, що звільняється і накопичується у спермопродукції, згубно діє на гамети.

Препарат N-ацилетаноламін, синтезований на основі пальмітиновоїкислоти, оскількиплазмасім’яникаміститьїїдо30 % ібільше. Ця жирна кислота та її похідні мають велике значення для нормального функціонування мембран сперматозоїдів. Застосування штучного середовища дає змогу залишити лише 1/100—1/200 частку плазми. Одночасно на таку ж величину зменшується вміст її компонентів, що в більшості випадків має вирішальне значення для збереження гамет через зміну складу та фізико-хімічних властивостей середовища, в якупотрапляютьсперматозоїдивпроцесіосіменіння.

3.6. Організація зоотехнічного обліку і бонітування сільськогосподарських тварин

Для обліку в господарствах застосовують спеціально розроблені для кожного виду і статево-вікової групи тварин форми племінного обліку. Основними документами племінного обліку є картка племінної тварини №1 «Мол» (для корів, телиць, нетелей) і 2 «Мол» (для бугаїв-плідників) молочних порід; аналогічно №1 і №2 — для м’ясних порід, №1 і 2 «Св» (для свиней); №1 і 2 «О» — для овець та ін. Якщо тварина продається, то належить оформити племінне свідоцтво, куди заносяться основні відомості про тварину із карток племінного обліку. Інші форми обліку — №7 «Мол», 5 «Мол», 5 «М’яс» — використовуються для періодичної реєстрації показників продуктивностітварин.

Облік дає можливість забезпечити процес планування виробничих операцій щодо відтворення, роздоювання, запуску корів та інші заходи у галузях тваринництва.

Важливе значення в обліку має процес нумерації тварин для ведення зоотехнічного обліку; великій рогатій худобі, коням та свиням присвоюють клички й інвентарні номери. Метод залежить від виду тварин і технології, застосовуваної в даному господарстві.

Тварин мітять різними способами: татуюванням на вухах, кріпленням ошийників, бірок, сережок, кнопок, випалюванням номерів на рогах, вищипуванням на вухах за умовним ключем, гарячим тавруванням та із застосуванням холоду, кільцюванням.

27

У табл. 3.4. наведено умовний ключ для мічення сільськогосподарських тварин вищипуванням.

Таблиця 3.4

УМОВНИЙ КЛЮЧ НУМЕРАЦІЇ ТВАРИН ВИЩИПУВАННЯМ

Найпрогресивнішим є метод таврування із застосуванням холоду. Для цього спеціальне тавро занурюють у рідкий азот (– 196°С) і охолоджують до моменту, коли рідина перестане кипіти. Потім тавро притуляють до темної ділянки тіла (поперек, ребра). На місці опіку пізніше починає рости біле волосся, яке окреслює контури тавра. Такий номер далеко видно, і він зберігається все життя тварини.

Нумерація ошийниками дозволяє закріпити не лише номер, а й магнітний диск, який містить інформацію про тварину і використовується для автоматичного регулювання виробничих процесів (годівля, відтворення та ін.).

Бонітування — це комплексне оцінювання племінних і продуктивних якостей тварини. За результатами бонітування їй присвоюється клас (еліта-рекорд, еліта, перший, другий). Для визначення комплексного класу тварин оцінюють за походженням, розвитком, екстер’єром, продуктивністю, якістю потомків.

Результати бонітування необхідні дня визначення тварин, які можуть стати племінним ядром стада, групу тварин для реалізації через аукціон, племоб’єднання, тварин для основного (товарного) стада, відгодівельне поголів’я (вибракуване зі стада).

Бонітування проводять щороку восени, коли тварини мають добру вгодованість (привабливі зовнішні форми). Спеціально розробленими інструкціями з бонітування передбачено постійне нагромадження інформації про тварину та занесення її у документи племінного обліку. Розгорнуті й зведені відомості з бонітування складаються на основі одержаних даних і досить часто відображують не лише результати племінної роботи, а й стан племінного обліку.

28

Розділ 4

КОРМИ І КОРМОВА БАЗА ДЛЯ ТВАРИННИЦТВА

Система технологій одержання, перероблення, зберігання і підготовки до згодовування кормів є найскладнішим і найважливішим елементом ефективності тваринництва. Тому необхідно вивчити біологічні й технологічні основи одержання високоякісних, дешевих кормів і створення кормової бази для тваринництва на основі використання наявних виробничих ресурсів. Земля є головним ресурсом у сільськогосподарському виробництві і має тенденцію до скорочення площі угідь сільськогосподарського використання.

Дослідження Інституту землеробства УААН (В.Ф. Саєнко, 2000) показали, що в Україні 10,1 млн га або 29,5% сільськогосподарських угідь за агрохімічними, агрофізичними характеристиками є непридатними для інтенсивного землеробства. Очевидно, що цей потенціал доцільно використати для створення сінокосів і культурних пасовищ. Для порівняння, у Канаді пасовища займають 23,7 % від загальної кількості сільськогосподарських угідь.

Залуження значної частки земель дасть змогу частково вирішити питання збереження родючості ґрунтів і зменшити екологічні проблеми в регіонах.

Часткове скорочення площ під культурами інтенсивного землеробства на користь створення культурних пасовищ дає можливість вирішити одночасно три важливі проблеми — відновлення родючості ґрунтів, забезпечення розвитку скотарства як джерела органічних добрив, створення базису для ефективної сівозміни. Важливою складовою у кормовиробництві є розроблення технології й організація громадських пасовищ на селі. Громадські пасовища дають можливість значною мірою вирішити ряд екологічних проблем у регіонах:

•зменшення рівня еродованості ґрунтів;

•збереження родючості ґрунтів, завдяки накопиченню органічних речовин;

•покращення водневого показника ґрунту;

•використання ґрунтів, непридатних для вирощування польо-

вих і технічних культур;

•збалансування флори і фауни в регіоні;

•часткове використання екологічно небезпечних ділянок для випасу худоби;

67