6. План обстеження

1. Загальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі

3. Аналіз калу на яйця гельмінтів

4. Аналіз крові на цукор

5. Реакція Вассермана

Результати:

1. Загальний аналіз крові за 02.11.2017

Hb 131 г/л

Еритроцити 4,0 *

Тромбоцити 220 г/л

Колірний показник 1,1

Лейкоцити 4,5 * 10⁹ г/л

ШОЕ 6 мм/год

паличкоядерні 1 %

сегментоядерні 64 %

еозинофіли 1 %

базофіли 0 %

лімфоцити 30 %

моноцити 4%

2. Загальний аналіз сечі за 02.11.2017:

Кількість Колір pH Прозорість Білок Осад Еритроцити Лейкоцити Епітелій

40 мл Жовтий кисла прозора 0 немає 1-2 2-3 -

3. Аналіз калу на яйця гельмінтів 02.11.17: кал на яйця гельмінтів не виявлено

4. Аналіз крові на цукор 02.11.17: 4,1 ммоль/л

5. Реакція Вассермана 02.11.17 : негативна

7. Диференційна діагностика

Парапроктити слід диференціювати від нагноєння тератоми параректальної клітковини, абсцесу «дугласового простору», пухлин прямої кишки та параректальної області. При цьому клінічна картина нагноєної тератоми та банального парапроктиту дуже схожі. Різниця — у складі кісти, а також у локалізації випорожненої кісти та ураженої ділянки парапроктиту.

Різницю між тазово-прямокишковим парапроктитом та абсцесом дугласового простору виявляють через анамнез. Абсцес цього простору виникає при ускладненнях захворювань черевної порожнини. Нині найчастіше використовується УЗД.

Гострий парапроктит може бути ускладненням розпадання злоякісної пухлини прямої кишки. Це розпізнається пальцевим дослідженням. Якщо при запаленні є індуративні зміни, слід виключити злоякісний процес. Для цього використовуються різні методі діагностики (проктографію, рентгенографію крижової та куприковоїкісток, ультрасонографію, біопсію).

 

8. Клінічний діагноз (diagnosisclinica)

На основі попереднього діагнозу та даних додаткових методів обстеження(ЗАК: лекойцити 4,5*10⁹г/л, ШОЕ 6 мм/год, с/я 65, лімфоцити 30; скарги на наявність рани в анальній ділянці, звідки виділяється гній, болючисть в ділянці рани,утруднення під час ходи;в анальній ділянці – дефект шкіри з нерівними краями ,напівкруглої форми , 0,6/0,7 см, шкіра навколо набрякла,має місце незначне виділення гною.

ставлю клінічний діагноз:

Основне захворювання: Гострий паропроктит, що самостійно розкрився

Супровідні захворювання: −

Ускладнення: −

9.ЕТІОЛОГІЯ ТА ПАТОГЕНЕЗ ВСТАНОВЛЕНОГО ЗАХВОРЮВАННЯ.

Парапроктит виникає в результаті попадання в параректальну клітковину мікрофлори (кишкова паличка, стафілокок, грамнегативні і грампозивні палички). При звичайному парапроктиті найчастіше виявляють полімікробну флору. Запалення за участю анаеробів супроводжується особливо важкими проявами захворювання - газової флегмоною клітковини таза, гнильним парапроктитом, анаеробним сепсисом. Специфічні збудники туберкульозу, сифілісу, актиномікозу дуже рідко є причиною парапроктита (специфічного).

Шляхи потрапляння мікроорганізмів, що дають початок парапроктиту, різноманітні. Мікроби потрапляють в параректальну клітковину з анальних залоз, що відкриваються в анальні крипти. В результаті запального процесу в анальнії залозі її проток перекривається, в міжсфінктерном просторі утворюється абсцес, який проривається в періанальний або параректальний простір. Перехід процесу з запаленої залози на параректальну клітковину можливий також лімфогенним шляхом

У розвитку парапроктиту певну роль можуть грати травми слизової оболонки прямої кишки сторонніми предметами, що містяться в калі, геморой, анальні тріщини, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона.

Парапроктит може бути вторинним. В такому випадку запальний процес переходить на параректальну клітковину з передміхурової залози, уретри, жіночих статевих органів.

Травми прямої кишки є рідкісною причиною розвитку (травматичного) парапроктита.

Поширення гною по параректальним клітковинним просторам може йти в різних напрямках, що призводить до формування різних форм парапроктита. При цьому гній нерідко проривається назовні через шкіру з утворенням свища.