Тампони для дренування не застосовують.

Показання для введення тампону:

а) зупинка паренхіматозної кровотечі;

б) для відмежування, якщо неможливо видалити джерела перитоніту від вільної черевної порожнини.

Чотири типові місця дренування і розташування гумово-трубчастих

дренажів.

Дренування черевної порожнини

2. Напівзакритий спосіб –

традиційний:

*видалення джерела перитоніту;

*санація очеревини;

*дренування черевної порожнини в підребер’ях

іздухвинних ділянках;

*зашивання лапаротомної рани наглухо.

Показання:

порівняно невелике бактерійне забруднення черевної порожнини.

Дві методики

Проточний (безперервний) перитонеальний

лаваж.

Фракційний перитонеальний дренаж.

3.Напіввідкритий спосіб:

* видалення джерела перитоніту;

*санація очеревини;

*зашивання лапаротомної рани провізорними швами;

*етапі програмовані санаційні релапаротомії (оптимально 3-4 втручання).

Показання:

а) неможливість ліквідувати джерело перитоніту; б) прогресуючий перитоніт; в) анаеробний перитоніт;

г) занедбаний перитоніт (токсична фаза) з явищами ПОН; д) занедбаний перитоніт ( термінальна фаза):

*велика мікробна контамінація черевної порожнини;

*післяопераційний перитоніт більше 20 балів за МІП;

*наявнясть великої кількості нашарувань фібрину, із-за чого неможлива адекватна одномоментна санація;

*множинні міжкішкові абсцеси;

*компартмент-синдром (синдром внутрішньочеревної гіпертензії).

Ефективність релапаротомій при тяжких

формах перитоніту [О.О. Біляєва і співавт., 2005]:

до впровадження цієї методики летальність

сягала 51,3%,

після програмованих санацій вона знизилася до 31,8%.

Дослідженнями C.E. Edmiston [1990]

встановлено, що навіть після найретельнішої санації черевної порожнини вже в перші 24 г.

відбувається повна репродукція мікробних тіл.

Рекомендації міжнародного конгресу хірургів [1993] − термін виконання санаційних

релапаротомій через 24 г.

4.Відкритий спосіб.

* видалення джерела перитоніту; * санація очеревини; * відкритий живіт (лапаростомія).

Показання для лапаростомії:

а) загальний гнійний перитоніт (токсична та термінальна фази) з вираженим ендотоксикозом (ПОН) і значним прогнозом летальності (> 20 балів МІП);

б) післяопераційний перитоніт внаслідок неспроможності швів; в) дифузний фекалоїдний перитоніт; г) гнійний панкреонекроз; д) анаеробний перитоніт;

е) неможливість ліквідувати перитоніт; є) некроз лапаротомної рани; ж) множинні внутрішньочеревні абсцеси;

з) гемостаз внутрішньочеревної кровотечі тампонуванням (пакетуванням); і) тромбоемболії мезентеріальних судин з некрозом кишечника;

к) компартмент-синдром.

Застосування методики «відкритого живота» дало можливість знизити летальність з 71,1% до 45,2% [В.А. Кузнецов и соавт., 1994].

Переваги лапаростомії:

не підвищується внутрішньочеревний тиск;

(не порушується мікроциркуляція);

поліпшується аерація, що згубно діє

на анаеробну мікрофлору;

швидко знижується тяжкість інтоксикації

(лейкограма, Лİİ, ШОЕ та ін.);

є можливість постійного контролю за станом органів

черевної порожнини (своєчасно корегуються різні ускладнення);

термін утримання інтестінального зонду зменшується в 2 рази, порівнюючи із закритим

методом (оскільки раніше відновлюється перистальтика);

метод лапаростомії знімає психологічний бар’єр перед релапаротомією.