
- •Міністерство освіти і науки України
- •ГОСТРИЙ
- •Історія
- •Поширеність гострого
- •Причини летальності
- •Особливості хірургічної
- •Ілеоцекальний кут –
- •Варіанти положення червоподібного відростка
- •4) Переднє (вентральне) положення – 8-15%. Для нього характерне утворення передніх пристінкових інфільтратів
- •Варіанти
- •Особливості ембріогенезу, анатомії та фізіології
- •3. У підслизовій оболонці червоподібного відростка розміщується велика кількість лімфоїдних фолікулів – у
- •5. Крововідтік від червоподібного відростка здійснюється по v. apendicularis у систему v. portae.
- •Етіологія гострого апендициту
- •На сьогоднішній день більшістю хірургів прийнято вважати, що гострий апендицит є неспецифічне інфекційне
- •Патогенез гострого апендициту
- •2.2. Останній перфорує у вільну черевну порожнину з
- •Клінічна класифікація гострого апендициту (В.І. Колесов, 1972)
- •Катарально змінений червоподібний відросток гіперемований з вираженим судинним малюнком, брижа не змінена. При
- •Флегмонозно змінений червоподібний відросток збільшений, потовщений, напружений, червоний, часом багряний і навіть землистий.
- •Гангренозно змінений червоподібний відросток. Стінка відростка дрябла, витончена, брудно-сірого або чорного, чи чорно-зеленого
- •КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ГОСТРОГО АПЕНДИЦИТУ
- •Диспептичний синдром
- •Загальні об'єктивні ознаки
- •Місцеві об'єктивні ознаки
- •Позитивні симптоми у правій здухвинній ділянці при гострому апендициті
- •Симтом Образцова - посилення болю у правій здухвинній ділянці при пальпації при підніманні
- •Симптом Ровзінга - поява або посилення наявного болю у правій
- •Симптом Сітковського - виникнення або посилення болю у правій здухвинній ділянці при зміні
- •Симптом Бартом'є-Міхельсона - посилення болю при глибокій пальпації у правій здухвинній ділянці у
- •Симптом Воскресенського (сорочки) - поява різкого болю при швидкому проведенні долонею по передній
- •Особливості клініки при
- •Особливості клініки при тазовому розташуванні червоподібного відростка
- •Гострий апендицит у вагітних
- •Особливості перебігу гострого апендициту
- •Особливості перебігу гострого апендициту у осіб похилого і старечого віку
- •При всіх клінічних формах гострого апендициту у перебізі захворювання прийнято розрізняти
- •Апендикулярний інфільтрат
- •Суб'єктивні ознаки апендикулярного інфільтрату
- •Об'єктивні ознаки
- •Апендикулярний абсцес
- •Пілефлебіт
- •Діагностична програма
- •Лікувальна тактика
- •Етапи відкритої операції
- •Розсікання шкіри і підшкірної
- •Розсікання апоневрозу
- •Анестезія внутрішнього косого і
- •Розведення внутрішнього косого і поперечного м'язів живота
- •Етап розсікання очеревини.
- •Розсікання очеревини і ізоляція черевної порожнини
- •Виведення в рану купола сліпої кишки з червоподібним відростком
- •Анестезія брижі
- •Відсікання і перев'язка брижі червоподібного відростку
- •Перев'язка червоподібного відростку біля основи
- •Накладання кисетного
- •Відсікання червоподібного відростку
- •Занурення кукси червоподібного відростку
- •Накладання Z- подібного шва
- •Зашивання очеревини
- •УСКЛАДНЕННЯ АПЕНДИЦИТУ ТА АПЕНДЕКТОМІЇ
- •ПЕРИТОНІТ
- •Перитоніт – це запалення паріетальної і
- •Функції очеревини
- •Сучасна класифікація перитоніту
- •За причиною виникнення:
- •Жовчний перитоніт
- •Перитоніт при гострому апендициті
- •За характером ексудату:
- •Схема ділянок черевної порожнини
- •Вітчизняна класифікація [І.Ю. Полянський, 2002] Відмежований перитоніт.
- •Невідмежований перитоніт. Цьому сприяє:
- •Класифікація поширеності перитоніту згідно «Стандартів…» 2010р.
- •Фази (стадії) перебігу перитоніту
- •Етіологія перитоніту
- •Патологоанатомічна картина і патогенез
- •Реактивна стадія перитоніту
- •Реакція очеревини:
- •Отже, при перитоніті розвивається груба вісцеральна патологія. Тому перитоніт перестає бути чисто хірургічною
- •Токсична фаза перитоніту характеризується:
- •ІІ. Імунна система подавлена, знижені:
- •В просвіті і стінці ШКТ накопичується (трансудація, травні соки) велика кількість рідини −
- •ІІІ фаза перитоніту – термінальна
- •Клінічна картина перитоніту
- •І. Реактивна фаза.
- •Симптом
- •Загальні ознаки
- •Рентенологічне дослідження. Оглядова рентгенографія.
- •ІІ. Токсична фаза
- •Огляд:
- •ІІІ.Термінальна фаза.
- •Лабораторно:
- •Рентгенологічно:
- •Перебіг перитоніту у дітей:
- •Ухворих старечого віку:
- •Про перитоніт свідчать:
- •Лікування
- •Перитоніт – це абдомінальний сепсис чи тотальний абсцес черевної порожнини.
- •ІІ.Екстрене хірургічне втручання:
- •ІІІ. Багатоцільова післяопераційна
- •Заходи на догоспітальному етапі.
- •Лікування на госпітальному етапі.
- •Проводять діагностичні і лікувально-коригуючі заходи.
- •До операції проводиться:
- •Критерії готовності до операції за
- •Знеболення
- •Критерії інтраопераційної оцінки характеру змін органів черевної порожнини при перитоніті (ІЧТ)
- •При сумі балів 13 та більше за ІЧП
- •Шкала Мангеймського індексу перитоніту
- •Шкала МІП дає змогу вибрати оптимальний об’єм лікувально-детоксикаційних заходів і визначити
- •Ліквідація джерела перитоніту:
- •В арсеналі 4 методи продовженої
- •Інтубація кишечника при поширеному гнійному
- •Цілі інтубації:
- •Показання для інтубації тонкої кишки:
- •Дренування черевної порожнини
- •Тампони для дренування не застосовують.
- •Дренування черевної порожнини
- •Способи завершення операції при перитоніті.
- •2. Напівзакритий спосіб –
- •3.Напіввідкритий спосіб:
- •Ефективність релапаротомій при тяжких
- •4.Відкритий спосіб.
- •Показання для лапаростомії:
- •Переваги лапаростомії:
- •Недоліки лапаростомії:
- •Критерії закінчення програмованих санаційних лапаротомій:
- •Післяопераційне ведення хворих
- •Корекція в післяопераційному періоді
- •Антибіотикотерапія
- •Летальність
- •ДЯКУЄМО ЗА УВАГУ

Критерії інтраопераційної оцінки характеру змін органів черевної порожнини при перитоніті (ІЧТ)

При сумі балів 13 та більше за ІЧП
навіть дуже ретельною санацією всю
інфекцію із черевної порожнини неможливо видалити.
Тому показані повторні її санації в режимі «за програмою». Зниження ІЧП
в процесі комплексного лікування нижче
10 балів свідчить про успішні санаційні
релапаротомії і дає підгрунтя для іх припинення.

Шкала Мангеймського індексу перитоніту

Шкала МІП дає змогу вибрати оптимальний об’єм лікувально-детоксикаційних заходів і визначити
прогноз:
при МІП до 20 балів можно обмежитися перитонеальним лаважем;
при МІП 21-29 балів показані санаційні релапаротомії;
при МІП більше 30 балів – прогнозується
несприятливий результат, необхідно |
втручання |
закінчити лапаростомією. |
|
Згідно даних різних авторів при сумі балів до 20 летальність 0−5%, 20-29 балів − 21,4-63,9 %;
30 балів і більше – 56,2%-89%-100%.

Ліквідація джерела перитоніту:
1.Видалення джерела перитоніту.
2.Відмежування джерела перитоніту тампонами.
3.Дренування джерела перитоніту (розповсюдження на заочеревинну клітковину та ін.).
Санація черевної порожнини на операційному столі.
Адекватно виконана санація черевної порожнини:
а) значно полегшує задачу і реаніматолога і хірурга в п/о періоді в боротьбі з ендотоксикозом;
б) сприяє профілактиці утворення внутрішньочеревних абсцесів.
Та все ж одномоментна навіть добре виконана санація черевної порожнини не може повністю купірувати перитоніт і вже в найближчі години ексудація продовжується.

В арсеналі 4 методи продовженої
санації черевної порожнини:
а) глухий шов рани + дренування
черевної порожнини + масивна антибіотикотерапія;
б) проточний і фракційний перитонеальний лаваж;
в) пролонгована програмована релапаротомія;
г) лапаростомія.

Інтубація кишечника при поширеному гнійному
перитоніті − важливий обов'язковий етап втручання є довгим (2,5 м) зондом.

Цілі інтубації:
а) евакуація кишкового вмісту.
*зменшується інтестинальна гіпертензія (здійснюєтся декомпресія ШКТ):
*усувається перерозтягнення стінки кишки, механічне здавлення нейром’язевого апарату, відновлюється мікроциркуляція і лімфатичний дренаж кишечної стінки;
*нормалізується бар’єрна функція − знижується проникність стінки кишки для токсинів і мікробів, тому зменшується ендогенна (портальна та системна) токсемія і бактеріємія;
*відновлюється перистальтика і евакуаторна функція кишечника.
б) шинування тонкої кишки, оскільки зонд – це «каркас»;
в ) профілактика неспроможності швів зашитиго дефекту чи анастомозу;
г) проведення кишкового лаважу; д) деконтамінація кишечника;
е) раннє ентеральне череззондове харчування.

Показання для інтубації тонкої кишки:
*розлитий гнійний занедбаний (>12 г від
початку захворювання)
*перитоніт з вираженими ознаками інтоксикації;
*фекалоїдний перитоніт;
*парез кишечника:
-розширення просвіту кишки > 5 см;
-скупчення рідини і газів в ній);
* значно змінена стінка кишки (набряк і субсерозні крововиливи в ній).
Уреактивну фазу при серозному перитоніті
інтубація не показана, вона необхідна при поширеному гнійному перитоніті.

Дренування черевної порожнини
Це питання дискутується з початку історії лікування перитоніту.
Мета дренування – забезпечити адекватну евакуацію ексудату з черевної порожнини в п/о періоді. І на сьогоднішній день точки зору хірургічних шкіл залишаються полярними.
Так все ж таки, дренувати черевну порожнину при поширеному перитоніті чи ні? Так, дренувати.
Чим дренувати?
Оптимальний матеріал – одно- або двопросвітні поліхлорвінілові або краще силіконові трубки з внутрішнім d 0,8-1,0 см + широкі гумові смужки.
Пасивне чи активне дренування? Пасивне, бо при аспірації отвори дренажів залипають прилеглими тканинами, органами.