Міністерство освіти і науки України
Міністерство охорони здоров’я України
Сумський державний університет
Кафедра хірургії та онкології
Тема лекції:
ГОСТРИЙ
АПЕНДИЦИТ
ГОСТРИЙ
АПЕНДИЦИТ
НЕСПЕЦИФІЧНЕ ЗАПАЛЕННЯ ЧЕРВОПОДІБНОГО ВІДРОСТКА
ПОЧИНАЄТЬСЯ У СЛИЗОВІЙ ОБОЛОНЦІ, РОЗПОШИРЮЄТЬСЯ НА ВСІ ШАРИ СТІНКИ
Історія
1. Проапендектологіїіснування червоподібного віростка відомо ще з часів древнього Єгипту. Перші описання і замальовки апендикса людини
належать Леонардо да Вінчі (1472р.).
2. У 1642 році Saracenus повідомив про гнійник у правій здухвинній ділянці
3. Melier у 1827 році вперше описав та оцінив зміни у червоподібному
відростку
4. Перші успішні операції видалення червоподібного відростка виконані в
1884 році: Magomed (Англія), Kronlein (Німеччина).
5.Reginald H. Fitz, анатомопатолог із Гарварду, в 1886 році ввів термін «апендицит» та запропонував ранню хірургічну тактику.
6.У 1889 McBurney описав клінічний перебіг, сформулював
діагностичну та лікувальну тактику.
7.Активну хірургічну тактику впроваджено протягом першої чверті ХХ сторіччя. Летальність знижено в 10 разів.
8.З 1987 року впроваджено лапароскопічні технології.
Поширеність гострого
апендициту, летальність
1.Серед населення Західної Європи та США 7% страждає на гострий апендицит.
2.По Україні та СНД захворюваність дещо більша у жінок (1.7 – 2,1), найбільше залежить від віку і складає: у дітей до 1 року – 3,48 випадків на 10000 населення, у дітей від 1 до 14 років – 11,4, від 15 до 59 років – 114,9, від
60до 69 років – 29,7, 70 років і старше – 15,8.
3.В Україні за рік виконується 200 - 250 тисяч апендектомій.
4.Статистичні дані свідчать: частота діагностичних помилок сягає 20%; у 15
– 40% хворих видаляється малозмінений апендикс.
5.Післяоперацйна летальність в Україні при гострому апендициті у середньому за останнє десятирччя коливається у межах 0,16-0,24%. Особливо вражають абсолютні цифри: 0,2% від 220000 оперованих складає 440 осіб!
6.У хворих похилого віку летальність сягає 5%.
Причини летальності
Летальність при гострому апендициті в Україні
визначається:
•важкістю захворювання - 19,7%
•пізньою госпіталізацією - 46,1%
•технічними помилками під час операції - 5,2%
•тактичними помилками - 6,8%
•дефектами післяопераційного лікування -
7,7%
•супутніми захворюваннями - 9,3%
•пізньою операцією - 5,2%
Особливості хірургічної
анатомії
шарів: Черевна стінка у здухвинній ділянці складається із наступних
1)Шкіра і підшкірна жирова клітковина із сіткою кровоносних судин і шкірних нервів.
2)Поверхнева фасція, є продовженням поверхневої фасції живота, прикріплюється до гребеня клубової кістки і пупартової зв'язки, ділиться на два листки – поверхневий і глибокий. Останній – фасція Томпсона - достатньо виражений, міцний, іноді помилково може бути прийнятий за апоневроз.
3)Власна фасція, безпосередньо біля опаневрозу, тонка.
4)Апоневроз зовнішнього косого м'яза живота.
5)М'язевий шар – внутршній косий і поперечний м'язи живота, між якими, пронизуючи їх, проходять два головних нервових стовбури
nn. ileoinguinalis, ileohypogatricus.
6)Поперечна фасція живота.
7)Передочеревинна клітковина.
8)Парієтальна очеревина.
Ілеоцекальний кут –
кінцевий відділ клубової
кишки, сліпа кишка з
червоподібним відростком, початок
висхідної кишки
Найбільш частими і важливими у практичному відношенні відхиленнями від нормального положення сліпої кишки є наступні:
1)Високе, або печінкове положення – 2-11%.
2)Низьке, або тазове положення 16-30%.
3)Рідкі положення: лівобічне, посередині живота, у лівому
підребер'ї, у мішку кили та ін.
Варіанти розміщення сліпої кишки
Варіанти положення червоподібного відростка
Червоподібний відросток, як правило, відходить від задньовнутріш- нього сегменту купола сліпої кишки на 2-3 см донизу від ілеоце-кального переходу в місц сходження трьох teniae. Розрізняють п'ять основних положень розмщення апендикса по відношенню до сліпої кишки:
1)Низхідне (каудальне) положення – 40-50%.
2)Бокове (латеральне) положення – 25%.
3)Внутрішнє (медіальне) положення – 17-20%.
Топографічна близькість відростка до тонкої кишки і органів малого тазу нерідко визначає те, що гострий аппендицит симулює їх запалення (аднексит, цистит, ентероколіт). Таке положення обумовлює утворення відмежованих "бокових" інфільтратів (абсцесів) при деструктивному апендициті. Клінічно гострий аппендицит при цьому положенні симулює ентерит, а при деструктивних формах створює сприятливі умови для виникнення розлитого перитоніту, міжпетлевих інфільтратів (абсцесів).
4) Переднє (вентральне) положення – 8-15%. Для нього характерне утворення передніх пристінкових інфільтратів (абсцесів).
5) Заднє (ретроцекальне, дорзальне) положення – 9-13%. При цьому відросток направляється у висхідному напрямку, інколи сягаючи правої нирки, навіть печінки, гострий аппендицит може симулювати ниркову коліку, пієліт, паранефрит.
Заднє положення буває:
5.1.Внутрішньоочеревинне
5.2.Внутрішньостінкове (інтрамуральне)
5.3.Позаочеревинне (відсутня брижа)
Варіанти
положення
червоподібного
відростка
1 – низхідне тазове
2 – заднє
3 - бокове
4 – низхідне
5 - медіальне