Все лекции 1-18+звити

Третій — за допомогою фіскальних чеків РРО або розрахункових квитанцій (якщо РРО не використовується), які підклеюються у книгу обліку розрахункових операцій (КОРО).

Рис. 16.3. Вигляд типової сторінки касової книги

Крім того, підприємства не мають права накопичувати готівкову виручку (готівку) у своїх касах понад установлений ліміт каси для здійснення витрат до настання строків цих витрат. Ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки,

що може залишатися в касі в позаробочий час та забезпечити роботу на початку наступного робочого дня;

Установи/підприємства мають право тримати в позаробочий час у свої касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують самостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує такий ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки.

Суб'єкти господарювання мають право (Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні») здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:

•між собою - у розмірі до 10 000 грн включно

•з фізичними особами - у розмірі до 50 000 грн включно

Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

таких джерел як емісія облігацій, виписка векселів, кредиторська заборгованість, податковий кредит внаслідок відсутності ділової репутації та незрозумілих для контрагентів перспектив продовження діяльності новостворюваного підприємства. Інші форми боргового фінансування (банківські кредити) вимагають ретельної підготовки бізнес-плану та презентації його потенційним інвесторам.

3.Основу стартового капіталу новостворюваного підприємства становить власний капітал його засновників, що вноситься до статутного фонду у вигляді будь-якого майна та майнових прав (грошові кошти, основні засоби, матеріальні оборотні активи, нематеріальні активи (патентні права на використання винаходів, права на промислові зразки і моделі, права використання торгової марки чи товарного знаку, права на здійснення діяльності чи використання обмежених ресурсів); окремі види фінансових активів (цінні папери, що мають обіг на фінансовому ринку). Забороняється використовувати для формування статутного фонду господарського товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

4.У господарському законодавстві існують мінімальні вимоги до обсягів формування статутних фондів підприємств різних сфер діяльності (банків, страховиків, інвестиційних фондів і компаній та ін.) та організаційно-правових форм (акціонерних, товариств з обмеженою відповідальністю, комунальних підприємств тощо).

5.Формування і наступне використання капіталу пов’язано з високим рівнем ризиків, що визначає високу вартість капіталу.

Упрактиці господарювання існують три методи визначення загальної потреби у капіталі для новостворюваного підприємства:

1.Балансовий (прямий) метод розрахунку виходить з постулату, що загальна сума активів підприємства дорівнює загальній сумі капіталу, що інвестується. Розрахунок потреби в активах для новостворюваного підприємства, здійснюється в трьох варіантах: мінімально необхідна сума активів; необхідна сума активів, що забезпечує достатні обсяги страхових запасів з окремих його видів та максимально необхідна сума активів. При визначенні мінімально необхідної суми активів

враховують вимоги діючого законодавства до обсягів статутних фондів підприємств різних сфер діяльності (банків, страховиків, інвестиційних фондів і компаній та ін.) та організаційно-правових форм (акціонерних, товариств з обмеженою відповідальністю тощо). Загальна сума формованих активів повинна перевищувати мінімальний обсяг їх статутного фонду, визначеного законодавством. Наприклад мінімальна сума статутного фонду акціонерних товариств становить 1250 мінімальних розмірів зарплати, що діє на момент їх створення (реєстрації) [ЗУ_АТ, ст. 14]. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 200 мільйонів грн. [ЗУ_Банки, ст. 31]. Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

вартості капіталу до обсягу реалізації продукції). Даний метод дає лише приблизну оцінку потреби в капіталі, оскільки показник середньогалузевої капіталоємності продукції суттєво коливається в розрізі підприємств під впливом окремих факторів, основними з яких є: величина підприємства; прогресивність техніко-технологічної бази, ступінь фізичного зносу устаткування; рівень використання виробничої потужності та інші.

Таким чином, враховуючи ці фактори, розрахунок загальної потреби в капіталі (КНЕОБХ) для створення нового підприємства на основі показника капіталоємності продукції здійснюється за такою формулою:

де КЄП – величина капіталоємності продукції (середньогалузева або аналогова); QР - планований річний обсяг реалізації продукції; ВОРГ - організаційні одноразові витрати, пов'язані зі створенням нового підприємства.

та боргових цінних паперів, отримання кредитів тощо);

3.результативністю господарської діяльності;

4.законодавчими вимогами до розподілу прибутку та кількісних параметрів окремих елементів власного капіталу;

5.прийнятими на себе фінансовими зобов’язаннями;

6.поточною дивідендною політикою (політикою розподілу прибутку) тощо.

Стратегія і тактика підприємства визначають сфери, напрямки діяльності та конкретні проекти, які будуть впроваджені компанією, з обов’язковою ідентифікацію обсягів та джерел коштів, необхідних на їх реалізацію. Такі плани можуть передбачати фінансування як за рахунок отримання позикових коштів, залучення додаткового акціонерного капіталу, так, обов’язково, й інвестування частини чистого прибутку підприємства.

У законодавстві існують вимоги щодо напрямків розподілу прибутку Так резервний фонд акціонерного товариства, який формується щорічними відрахуваннями від чистого прибутку або за рахунок нерозподіленого прибутку компанії, має становити не менше ніж 15% статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. При цьому до досягнення встановленого статутом обсягу резервного капіталу величина щорічних відрахувань не може бути меншою за 5 % суми чистого прибутку компанії за рік [ЗУ_АТ, ст. 19]. Крім того, якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів акціонерного товариства (різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами) буде меншою, ніж розмір статутного капіталу, то воно зобов’язане зменшити свій статутний капітал. Якщо ж вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, то компанія

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

повинна протягом 10 місяців з дати настання такої невідповідності усунути її або прийняти рішення про ліквідацію [ЗУ_ГТ, ст. 14].

На можливість спрямування на фінансування інвестиційних проектів власних коштів впливають і прийняті компанією фінансові зобов’язання. Такі зобов’язання можуть стосуватися виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення основних сум боргу за отриманими кредитами і позиками, гарантування виконання обов’язків третіми особами, сплати штрафних санкцій, а також окремих видів податків, зборів та обов’язкових платежів, вартість яких за законодавством не може бути включена до складу валових витрат, здійснення передбаченого укладеними трудовими контрактами обов’язкового додаткового стимулювання персоналу тощо. Також зменшують потенційні обсяги власних інвестиційних джерел і відшкодування понаднормативних втрат від браку, фінансування представницьких витрат тощо.

Вирішенню дилеми споживання-заощадження сприяє правильно розроблена дивідендна політика. Дивідендна політика пов’язана з розподілом прибутку в акціонерних товариствах. Однак наведені далі тези можуть бути застосовані й до підприємств інших організаційно-правових форм діяльності, адже змінюватися у цьому випадку буде лише термінологія. Поняття «акція» і «дивіденд» слід просто замінити термінами «пай», «частка у статутному фонді», «виплата прибутку на вкладений капітал» Основною метою дивідендної полити є встановлення оптимальних пропорцій між розподілом прибутку серед власників підприємства і інвестуванням у нього, що дозволить максимізувати ринкову вартість компанії.

§16.4. Методи формування фінансових ресурсів фірми

Важливим аспектом управління капіталом підприємства є вибір методів формування фінансових ресурсів. Саме від параметрів джерел формування капіталу (обсяги, термін, вартість залучення) багато в чому залежать обсяги активів, масштаби та результативність функціонування, а відтак, і перспективи підприємства. Практика господарювання знає п’ять основних методів фінансування поточної діяльності та розвитку суб’єкта господарювання (рис. 16.4).

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

Рис.16.4. Методи формування фінансових ресурсів підприємства

Самофінансування передбачає використання як джерел фінансових ресурсів тільки власних коштів: чистого прибутку звітного та минулих років, амортизаційних відрахувань, виручки від здійснення господарської діяльності та перетворення (продажу) активів підприємства. Такий метод має кілька суттєвих переваг, а саме: простоту залучення коштів (рішення приймається лише власниками і менеджерами даного підприємства); отримання вищого прибутку внаслідок відсутності необхідності сплати позикового відсотка в усіх його формах; збереження фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, а також зниження ризику його банкрутства. Разом із тим використання тільки власних джерел коштів, унаслідок їхньої кількісної обмеженості, звужує можливості розширення діяльності фірми в періоди спр иятливої кон’юнктури ринку, а також унеможливлює отримання позитивного ефекту фінансового важелю. Останній полягає у збільшенні віддачі на одиницю власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів.

Акціонування передбачає формування фінансових ресурсів акціонерного товариства шляхом емісії та розміщення серед юридичних та фізичних осіб простих і привілейованих акцій. Для інших видів господарських товариств сутність цього методу полягає у збільшенні статутного фонду (пайового капіталу). Використання методу акціонування дає

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.