Все лекции 1-18+звити

12

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

Основними формами фінансового інвестування є такі:

вкладення капіталу в установчі фонди спільних підприємств;

вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів (депозитні вклади в комерційному банку);

вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів (різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку).

Цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні

відносини, визначають взаємини між особою, яка їх випустила (емітентом), та їхнім власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Вони бувають (табл. 17.5):

Таблиця 17.5

Основні види цінних паперів в Україні

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

15

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

 держава, яка визначає умови правового регулювання діяльності фондового ринку з метою підтримування його ефективного функціонування та захисту його учасників.

На сучасному етапі економічного розвитку інвестиційна активність індивідуальних інвесторів та юридичних осіб передбачає вкладення надлишкових (тимчасово вільних) коштів не в один, а в велику кількість інвестиційних об’єктів, генеруючи тим самим певну диверсифіковану сукупність їх. Такий метод дістав назву портфельного інвестування. Інвестиційний портфель є цілеспрямовано сформованою сукупністю фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування у відповідності з розробленою інвестиційною політикою. Так як на переважаючій більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття «інвестиційний портфель» ототожнюється з поняттям «фондовий портфель» (або «портфель цінних паперів»).

Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямків політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних та безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:

забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;

забезпечення високих темпів приросту інвестиційного капіталу в довгостроковій перспективі;

забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов’язаних з фінансовим інвестуванням;

забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля;

забезпечення максимального ефекту «податкового щита» у процесі фінансового

інвестування.

Ефективність формування інвестиційного портфеля пов’язана з використанням «сучасної портфельної теорії». В основі сучасної портфельної теорії лежить концепція «ефективного портфеля», формування якого повинно забезпечувати найвищий рівень його доходності. Іншими словами, за будь-якого із заданих основних параметрів формування портфеля інвестор має прагнути забезпечення найбільш ефективного співставлення у ньому рівнів ризику та доходності.

Алгоритм реалізації сучасної портфельної теорії складається з таких етапів:

1. Оцінка інвестиційних якостей окремих видів фінансових інструментів інвестування є попереднім етапом формування портфеля. Це процес розгляду переваг та недоліків різних видів фінансових інструментів інвестування з позицій конкретного інвестора, виходячи із цілей сформованої ним політики фінансового інвестування. Результатом цього етапу формування портфеля є визначення співвідношення пайових та боргових фінансових інструментів інвестування у портфелі, а в резерві кожної з цих груп – частки окремих видів фінансових інструментів (акції, облігації тощо).

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

16

Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17

2.Формування інвестиційних рішень відносно включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування базується на вибраному типі портфеля, який реалізує політику фінансового інвестування; наявність пропозиції окремих фінансових інструментів на ринку; оцінка вартості та рівня прибутковості окремих фінансових інструментів; оцінка рівня систематичного (ринкового) ризику за кожним фінансовим інструментом, що розглядається. Результатом цього етапу формування портфеля є проранжований за співвідношенням рівня прибутковості та ризику перелік конкретних фінансових інструментів, відібраних для включення у портфель.

3.Оптимізація портфеля, спрямована на зниження рівня його ризику за даного рівня доходності, базується на оцінці коваріації і відповідної диверсифікації інструментів портфеля.

 к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

•18.1. Базові форми фінансової звітності як інформаційні джерела аналітичного оцінювання підприємницької діяльності.

•18.2. Фінансово-майновий стан підприємства та аспекти його оцінювання.

•18.3. Ефективність діяльності підприємства: поняття, види, індикатори.

§18.1. Базові форми фінансової звітності як інформаційні джерела аналітичного оцінювання підприємницької діяльності

Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансово-майнового стану та оцінювання ефективності діяльності є національні базові форми фінансової (бухгалтерської) звітності, які формуються кожним підприємством і подаються у належні строки до відповідних фіскальних та статистичних органів влади. Перелік основних форм звітності та їх зміст відображено на рис. 18.1.

Рис.18.1. Базові національні форми фінансової звітності та їх зміст

Найважливішими формами фінансової звітності виступають баланс та звіт про фінансові результати. Баланс підприємства (форма №1) — це бухгалтерський документ, який відображає вартісну оцінку належних підприємству активів та відповідних їм джерел фінансування, згрупованих у типові розділи та статті на певну дату. Баланс підприємства складається з двох, однакових за вартісним підсумком (валютою балансу) частин: активу (майно, яким володіє

4.Фінансовий результат до оподаткування

МІНУС  податок на прибуток

5.Чистий прибуток (збиток)

Рис. 18.2. Схематичне зображення формування звіту про фінансові результати (форми №2) підприємства

Слід зазначити, що суб’єкти малого бізнесу подають зменшену кількість та спрощені форми фінансової звітності.

Приклади фінансової звітності реального вітчизняного підприємства наведені у додаткових файлах.

переважання у структурі активів майна виробничого призначення (основних виробничих засобів, запасів тощо);

зростання величини і частки власного капіталу;

переважання у структурі позикового капіталу довгострокових і маловитратних пасивів (кредиторська заборгованість) тощо.

Фінансова Фінансова стійкість – характеристика фінансово-майнового стійкість стану підприємства, що відображає ступінь його незалежності від підприємства зовнішніх (позикових) джерел фінансування та здатність вільного маневрування капіталом. Достатній рівень фінансової стійкості передбачає формування задовільної платоспроможності та кредитоспроможності, що дозволяє компанії розраховувати на позитивні довгострокові перспективи забезпечення достатнього фінансування своєї поточної діяльності та розвитку. Фінансова стійкість підприємства визначається структурою його пасивів, а саме співвідношенням власного і позикового капіталу, а також достатністю генерованих грошових потоків для здійснення витрат. Абсолютною фінансовою стійкістю володіє фірма, що використовує лише власні джерела коштів. Однак нормальним є рівень, коли позикові кошти

складають не більше 50 % загального капіталу.

Аналіз фінансової стійкості підприємства також передбачає розрахунок ряду її відносних індикаторів, найважливішими з яких є:

Таблиця 18.2. Обчислення та трактування значень найважливіших показників фінансової стійкості підприємства