Все лекции 1-18+звити
.pdf
13
Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17
|
|
|
встановленого строку як самого депозиту, так і |
- на пред’явника |
|||||||||
|
|
|
відсотків на нього |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
окремий вид цінних паперів, який |
засвідчує |
|
простий |
|
||||||
|
|
|
безумовне |
грошове |
зобов’язання |
боржника |
|
переказний |
|||||
|
Вексель |
|
(векселедавця) сплатити після настання строку |
|
|
|
|||||||
|
|
|
визначену |
суму |
грошей власнику |
векселя |
|
|
|
||||
|
|
|
(векселедержателю) |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Цінні папери класифікуються за рядом ознак: |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
Таблиця 17.6. Класифікація цінних паперів |
|
|
||||||||
|
Класифікаційна |
|
Різновиди цінних паперів та їх сутність |
|
|||||||||
|
ознака |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
Боргові – цінні папери, за |
якими емітент бере на себе |
|||||||||
|
|
|
зобов’язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в |
||||||||||
|
|
|
його діяльність, але які не дають їхнім власникам права на участь |
||||||||||
|
|
|
в управлінні справами емітента. Такі цінні папери мають |
||||||||||
|
|
|
пріоритетне право погашення зобов‘язань за умови банкрутства |
||||||||||
|
|
|
емітента, що значно знижує їх ризик. |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
Пайові цінні папери – за ними їх емітент не несе зобов’язання |
||||||||||
|
|
|
повернути |
кошти, |
інвестовані |
в його діяльність, однак вони |
|||||||
|
1. Відносини між |
засвідчують участь у статутному фонді, надають їхнім власникам |
|||||||||||
|
учасниками |
право на участь в управлінні справами емітента та одержання |
|||||||||||
|
частини майна |
|
при його |
ліквідації. Такі цінні папери |
|||||||||
|
фінансового |
|
|||||||||||
|
характеризуються |
низьким |
|
рівнем передбачуваності їх |
|||||||||
|
інвестування |
|
|||||||||||
|
інвестиційного |
доходу, |
який |
характеризується |
двома |
||||||||
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
параметрами – рівнем виплати дивідендів і приростом курсової |
||||||||||
|
|
|
вартості фондового інструменту. |
|
|
|
|
||||||
|
|
|
Похідні цінні папери (деривативи), механізм обігу яких зв’язаний |
||||||||||
|
|
|
з пайовими і борговими цінними паперами та іншими |
||||||||||
|
|
|
фінансовими інструментами чи правами щодо них. До них |
||||||||||
|
|
|
належать строкові контракти (форварди, ф’ючерси, опціони, |
||||||||||
|
|
|
свопи) та безпосередньо похідні цінні папери (опціонні |
||||||||||
|
|
|
сертифікати, фондові варанти). |
|
|
|
|
|
|||||
державні цінні папери (представлені, в основному, борговими зобов’язаннями і мають найменший рівень інвестиційного ризику
|
та інвестиційного доходу); |
2. Емітент |
цінні папери муніципальних органів (рівень інвестиційних |
цінних |
характеристик таких фондових інструментів визначається рівнем |
паперів |
інвестиційної привабливості регіону, рівень інвестиційного ризику |
|
невисокий); |
|
цінні папери емітовані банками (мають високі інвестиційні якості |
|
внаслідок високого рівня доходності); |
|
|
|
к.е.н., доцент Дмитренко А.І. |
14
Дисципліна «Економіка підприємства» Тема №17
цінні папери підприємств (рівень інвестиційного ризику по цінним паперам підприємств найбільш високий, крім того, цей тип цінних паперів в цілому характеризується найнижчим рівнем ліквідності на фондовому ринку)
короткострокові цінні папери (мають високий рівень ліквідності
|
|
на фондовому ринку, що знижує рівень інвестиційного ризику, |
3. Період |
|
при цьому рівень інвестиційного доходу за такими фондовими |
|
інструментами невисокий); |
|
обертання |
|
|
|
довгострокові цінні папери (характеризуються низьким рівнем |
|
|
|
ліквідності, високим ступенем ризику та більш високим рівнем |
|
|
дохідності) |
|
|
|
|
|
іменні цінні папери (у зв‘язку зі складною процедурою їх |
4. Можливість |
|
оформлення і більш глибоким контролем емітента за їх |
|
обертанням, такі цінні папери характеризуються низьким рівнем |
|
|
|
|
передачі |
|
ліквідності); |
іншій особі |
|
цінні папери на пред‘явника (особливість випуску таких |
|
|
фондових інструментів не перешкоджає їх вільному обертанню, |
|
|
а відповідно, і підвищує потенційний рівень їх ліквідності). |
Обіг цінних паперів здійснюється на фондовому ринку, який характеризується наступними видами професійної діяльності: торгівля цінними паперами; депозитарна й розрахунково-клірингова діяльність; управління цінними паперами, що належать іншим особам; ведення реєстру власників іменних цінних паперів; організація торгівлі на ринку цінних паперів (переважно надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінних паперів). Постійне функціонування фондового ринку забезпечують його учасники, а саме:
емітенти цінних паперів — юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери з метою залучення фінансових ресурсів для свого розвитку. Емітентом цінних паперів може бути також держава (в особі своїх інституціональних органів) та органи місцевого самоврядування. У такому разі випуск цінних паперів здійснюється для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих інвестиційних проектів;
інвестори — фізичні та юридичні особи, у тім числі інституціональні інвестори (інвестиційні й пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх у цінні папери з метою одержання певного доходу (відсотків) чи приросту ринкової вартості цінних паперів;
посередники — юридичні особи, діяльність яких зв’язано з наданням професійних послуг на фондовому ринку емітентів та інвесторів (спеціалізовані інституціональні утворення, банківські установи, інвестиційні компанії);
к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №18 |
2 |
підприємство) та пасиву (джерела формування цього майна). Структуру балансу промислового підприємства, що не є суб’єктом малого підприємництва наведено у табл. 18.1.
Таблиця 18.1. Типова структура балансу виробничо-комерційного підприємства
|
Актив |
|
Пасив |
|
|
|
|
|
Розділ І. Необоротні активи |
|
Розділ І. Власний капітал |
|
нематеріальні активи; |
|
зареєстрований (пайовий) капітал; |
|
незавершені капітальні інвестиції; |
|
капітал у дооцінках; |
|
основні засоби; |
|
додатковий капітал; |
|
інвестиційна нерухомість; |
|
резервний капітал; |
|
довгострокові біологічні активи; |
|
нерозподілений прибуток (непокритий збиток); |
|
довгострокові фінансові інвестиції; |
|
неоплачений капітал; |
|
довгострокова дебіторська заборгованість; |
|
вилучений капітал. |
відстрочені податкові активи;
інші необоротні активи.
|
|
Розділ ІІ. Довгострокові зобов’язання і забезпечення |
||
|
Розділ ІІ. Оборотні активи |
|
відстрочені податкові зобов’язання; |
|
|
|
довгострокові кредити банків; |
||
|
запаси (виробничі запаси, незавершене |
|||
|
інші довгострокові фінансові зобов’язання; |
|||
|
виробництво, готова продукція, товари); |
|||
|
|
довгострокові забезпечення; |
||
|
поточні біологічні активи; |
|||
|
цільове фінансування |
|||
|
векселі отримані; |
|||
|
|
|||
дебіторська заборгованість за товари, роботи, |
|
|
||
|
послуги; |
|
|
|
|
|
Розділ IІІ. Поточні зобов’язання і |
||
дебіторська заборгованість за розрахунками; |
|
|||
|
забезпечення |
|||
інша поточна дебіторська заборгованість; |
|
|||
|
короткострокові кредити банків; |
|||
|
поточні фінансові інвестиції; |
|||
|
векселі видані; |
|||
гроші та їх еквіваленти; |
||||
|
поточна кредиторська заборгованість; |
|||
|
витрати майбутніх періодів; |
|||
|
поточні забезпечення; |
|||
|
інші оборотні активи. |
|||
|
доходи майбутніх періодів; |
|||
|
|
|||
|
|
|
інші поточні зобов’язання. |
|
|
|
|
||
|
Розділ ІІІ. Необоротні активи, |
Розділ IV. Зобов’язання, пов’язані з необоротними |
||
|
утримувані для продажу, та групи |
активами, утримуваними для продажу, та групами |
||
|
вибуття |
|
вибуття |
|
|
Всього активів |
|
Всього пасивів |
|
Іншою важливою формою звітності виступає звіт про фінансові результати (форма №2)
– форма звітності, що відображає процес формування чистого фінансового результату підприємства, який передбачає послідовне віднімання від доходів витрат господарювання. Схематично процес формування звіту про фінансові результати зображено на наступному рисунку:
Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №18 |
4 |
§ 18.2. Фінансово-майновий стан підприємства та аспекти його оцінювання Фінансово-майновий стан - характеристика фінансових ресурсів підприємства на
конкретну дату, що визначає реальну та потенційну спроможність забезпечувати достатній рівень фінансування господарської діяльності та її розвиток у майбутньому.
Основними параметрами фінансово-майнового стану підприємства виступають:
1.Обсяг фінансових ресурсів підприємства.
2.Структура активів і пасивів підприємства.
3.Відповідність окремих груп активів і пасивів за ознакою адекватності строків їх обороту та погашення.
Основними джерелами інформації для проведення аналізу фінансово-майнового стану та
оцінювання ефективності діяльності є національні базові форми фінансової (бухгалтерської) звітності, які формуються кожним підприємством і подаються у належні строки до відповідних фіскальних статистичних органів влади.
Діагностика фінансово-майнового стану та ефективності діяльності підприємства передбачає обчислення фінансових коефіцієнтів – відносних показників, що є результатом визначених математичних дій над значеннями окремих абсолютних техніко-економічних параметрів суб’єкта господарювання. При проведенні аналізу зіставляють значення фінансових коефіцієнтів фірми з їх базисними (нормативними) рівнями. За останні беруть теоретично обґрунтовані, середньогалузеві або значення показників підприємств-конкурентів й лідерів цільової галузі. Діагностика фінансово-майнового стану підприємства здійснюється за такими базовими аспектами:
Діагностика фінансово-майнового стану підприємства
Аналіз |
Аналіз фінансової |
Аналіз |
балансу |
стійкості |
платоспроможності |
|
|
|
Рис. 18.3. Аспекти діагностики фінансово-майнового стану підприємства
Фінансово-майновий стан підприємства визначають у першу чергу параметри його балансу. Діагностика балансу підприємства передбачає дослідження динаміки його валюти, структури та показників майнового стану. При дослідженні балансу позитивними тенденціями визнаються:
стале збільшення підсумку (валюти) балансу;
приблизно однакові темпи приросту дебіторської та кредиторської заборгованості;
відсутність «хворих» статей (непокриті збитки, неоплачений капітал, прострочені зобов’язання тощо);

