Все лекции 1-18+звити
.pdf
|
|
|
|
17 |
|
Традиційна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
|||
|
|
||||
Підтримуюча |
Якість |
Висока технологія |
Тактичний |
Технологічний |
|
|
Якість |
|
Оперативний |
Технологічний |
|
Імітаційна |
Висока технологія |
Економічний |
|||
Витрати |
(дискретний) |
||||
|
|
(комерційний) |
|||
|
|
|
|
||
Оборонна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
Витрати |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
|
|||||
Залежна |
Якість |
Удосконалена |
Оперативний |
Економічний |
|
(вертикальної |
|||||
Швидкість |
технологія |
(дискретний) |
(комерційний) |
||
інтеграції) |
|||||
|
|
|
|
||
|
Якість |
НДДКР |
Стратегічний |
Інтегральний |
|
Наступальна |
Швидкість |
Унікальна |
(довготривалий |
||
(синергетичний) |
|||||
|
Витрати |
технологія |
) |
||
|
|
Розвиток техніко-технологічної бази виробництва
(діяльності), який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. У разі тимчасового браку чи нестачі власних інвестицій і сучасних засобів праці підприємства та організації можуть скористатися для оновлення й розвитку своєї технічної бази таким поширеним у світі методом фінансування, як лізинг (оренда на тривалий термін рухомого й нерухомого майна).
Згідно із Законом України «Про лізинг», який набрав чинності 10 січня
1998 року, лізинг — це підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, і яка полягає в наданні лізингодавцем
(юридичною особою або індивідуальним підприємцем, які здійснюють лізингову діяльність) у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу
(особі, котра одержує майно за договором лізингу) майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність (з доручення і за погодженням з лізингоодержувачем) у продавця (постачальника-виробника майна), за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Об’єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме й рухоме майно, що належить до основних фондів, у тім числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо, стосовно яких немає обмежень щодо передавання їх у лізинг (оренду). Не можуть бути
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
18 |
об’єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (мисливські угіддя, |
ліси, водоймища тощо). |
Можливі види лізингу за певними класифікаційними ознаками наведено |
у табл. 9.6. |
Таблиця 9.6
|
Види лізингу |
|
|
|
|
Класифікаційна ознака |
Вид лізингу |
|
Строк використання об’єкта лізингу |
Оперативний (із неповною окупністю) |
|
Фінансовий (із повною окупністю) |
||
|
||
Масштаб поширення лізингових |
Внутрішній (загальнодержавний) |
|
відносин |
Міжнародний |
|
Характер лізингових операцій |
Сервісний |
|
Зворотний |
||
|
Оперативним заведено називати лізинг із неповною окупністю орендованих основних фондів. Він здійснюється за договором лізингу, в
результаті укладення якого лізингоодержувач одержує у платне користування від лізингодавця відповідне майно на строк, менший за період амортизації 90 %
вартості об’єкта лізингу (оренди). Відтак лізингодавець може надавати майно в тимчасове користування кілька разів. Зрозуміло, що в такому разі зростає ризик щодо відшкодування залишкової вартості майна, оскільки воно зазнає фізичного спрацювання й техніко-економічного старіння. Важливо наголосити, що за оперативного лізингу обов’язки з технічного обслуговування та ремонту орендованих засобів праці бере на себе лізингодавець.
Найбільшого поширення набув так званий фінансовий лізинг, тобто лізинг з повною окупністю орендованих матеріальних елементів основних фондів.
Офіційно під фінансовим лізингом розуміють договір лізингу, згідно з яким лізингодавець надає лізингоодержувачу майно на час, не менший за строк,
протягом котрого нараховується 60 відсотків амортизаційних відрахувань від повної вартості об’єкта лізингу (на день укладення договору). Після закінчення строку дії договору фінансового лізингу орендоване майно переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю. За
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
19 |
умови фінансового лізингу ризик втрати майна, а також здійснення його |
||||
технічного обслуговування та ремонту бере на себе лізингоодержувач. |
|
|||
Внутрішній лізинг за своєю сутністю і масштабом поширення буває |
||||
внутрішньоабо загальнодержавним. Суб’єктами внутрішнього лізингу є |
||||
українські підприємства (організації) чи їхні інтеграційні утворення. Українські |
||||
суб’єкти лізингу можуть практично здійснювати дві його форми — зворотний та |
||||
пайовий лізинг. Зворотний лізинг передбачає викуп лізингодавцем майна у |
||||
власника (виробника) і передачу цього майна в лізинг тому самому власнику. За |
||||
пайового лізингу оренда здійснюється за участю кількох суб’єктів лізингу із |
||||
залученням одного чи кількох кредиторів. При цьому сума інвестованих |
||||
кредиторами коштів не може перевищувати 80 відсотків вартості набутого для |
||||
лізингу майна. |
|
|
|
|
Чинне законодавство України дозволяє здійснювати міжнародний лізинг. |
||||
Останній реалізується суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією |
||||
різних держав, або тоді, коли лізингове майно чи платежі перетинають державні |
||||
кордони. Інакше кажучи, суб’єктами міжнародного лізингу завжди є інвестори |
||||
інших країн. Це дає змогу вітчизняним підприємствам (організаціям) оновлювати |
||||
свою технічну базу за рахунок конкурентоспроможного устаткування, |
||||
транспортних та інших засобів праці зарубіжного походження. |
|
|||
Сервісний лізинг зазвичай застосовується за умови придбання на |
||||
лізингових засадах складної техніки або такої, що зазнає швидкого техніко- |
||||
економічного |
старіння |
(наприклад, |
комп’ютерно-обчислювальна |
та |
розмножувальна техніка, транспортні засоби тощо). |
|
|||
Суть зворотного лізингу було розглянуто вище. Відповідно до чинного |
||||
законодавства його було названо формою внутрішнього лізингу. Проте з |
||||
наукового погляду (за характером лізингових операцій) його коректніше буде |
||||
вважати одним із видів лізингу. |
|
|
||
9.3. Формування і використання виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
20 |
Сутність |
і |
види |
Виробнича потужність підприємства характеризує |
виробничої |
|
максимально можливий річний обсяг випуску продукції |
|
(видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) адекватних |
|||
ринковим потребам номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш |
|||
повного використання прогресивної технології та організації виробництва. |
|||
Одиниці виміру виробничої потужності підприємств застосовуються |
|||
різні залежно від характеру виробництва та галузевої приналежності. Загальний |
|||
підхід такий: виробнича потужність визначається в тих одиницях виміру, в яких |
|||
планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що |
|||
надаються). Здебільшого, це натуральні або умовно-натуральні вимірники за |
|||
видами продукції (послуг). Для багатономенклатурних виробництв потужність |
|||
визначається також вартісним показником усього обсягу продукції (послуг), а на |
|||
підприємствах окремих галузей (наприклад, цукрової та молочної |
|||
промисловості) – характеризується кількістю сировини, що переробляється за |
|||
добу. |
|
|
|
Наука та практика господарювання виокремлюють такі види потужності |
|||
підприємства: |
|
||
Рис. 9.5. Види виробничої потужності підприємства
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
21 |
Проектною є потужність, яка визначається у процесі проектування |
реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства; вона |
вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають |
структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції, і має бути |
досягнута протягом нормативного терміну її освоєння. |
Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається |
періодично у зв’язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури |
трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому |
обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну |
потужність підприємства. |
Резервна потужність повинна формуватись і постійно підтримуватись у |
певних галузях: електроенергетиці і газовій промисловості — для покриття так |
званих пікових навантажень в електрота газових мережах, надійного |
забезпечення енергоресурсами споживачів на період виконання ремонтно- |
аварійних робіт; харчовій індустрії — для переробки істотно збільшеного обсягу |
сільськогосподарської сировини, що швидко псується у високоврожайні роки; на |
транспорті — для перевезення збільшеної кількості пасажирів у літні та святкові |
періоди; в машинобудуванні та інших галузях — для підготовки виробництва та |
освоєння випуску нових видів устаткування (агрегатів, приладів) і |
конструкційних матеріалів тощо. |
Величина виробничої потужності підприємства формується під впливом |
багатьох чинників. Головним з них є: |
номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;
кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ,
можливий річний фонд часу роботи устаткування та використання площ;
прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що
надаються).
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
|
|
|
|
|
22 |
Розрахунок виробничої |
Виробничі |
потужності |
підприємств |
||
потужності |
обчислюються |
з |
урахуванням |
особливостей |
їх |
|
галузевої належності та видів діяльності. Поряд з цим |
||||
існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи |
|||||
розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств. Вони полягають у |
|||||
такому: |
|
|
|
|
|
Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними |
|||||
галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних |
|||||
галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні |
|||||
принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств, як-от: |
|
||||
Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою |
|||||
профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, |
|||||
об’єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно-технологічною єдністю з |
|||||
визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи |
|||||
приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового |
|||||
коефіцієнта трудомісткості. |
|
|
|
|
|
Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича |
|||||
потужність визначається окремо для кожного виду виробів. Наприклад, на |
|||||
металургійних підприємствах (комбінатах) обчислюють окремо потужність |
|||||
доменного, сталеплавильного і прокатного виробництва. |
|
|
|||
За розрахунках потужності багатономенклатурних виробництв у грошовому |
|||||
виразі обов’язково додається виробнича програма підприємства, стосовно якої |
|||||
визначено потужність. |
|
|
|
|
|
Виробнича потужність підприємства встановлюється, виходячи з потужності |
|||||
провідних цехів (дільниць, технологічних ліній, агрегатів) основного |
|||||
виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого |
|||||
внутрішньовиробничого кооперування. До провідних належать ті виробничі |
|||||
підрозділи підприємства, які виконують головні технологічні процеси (операції) і |
|||||
мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів |
|||||
продукції. Наприклад, для підприємств чорної металургії провідними |
|||||
виробництвами заведено вважати доменні, сталеплавильні та прокатні цехи; |
|||||
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І. |
|
|
|||
23 |
машинобудування та металообробки — механічні, складальні, ливарні й |
ковальсько-пресові цехи; цементної промисловості — печі з виробництва |
клінкеру; текстильної індустрії — прядильне і ткацьке виробництво. |
За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його |
потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий |
обсяг робіт. Найтрудомісткішу операцію визначають за допомогою |
усередненого коефіцієнта трудомісткості: |
t |
cep |
|
t |
i |
max |
|
|
||||||
i |
m |
|||||
|
|
|
||||
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
i |
(9.1) |
|
|
|
|
|
|
||
де tі– трудомісткість обробки виробу на і-тій операції; mі – кількість одиниць обладнання (робочих місць), що виконують і-ту операцію
У розрахунки виробничої потужності підприємства включають:
а) усе діюче і недіюче внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів;
б) устаткування, що знаходиться на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду;
в) понаднормативне резервне устаткування;
г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.
Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними (не завищеними) нормами продуктивності устаткування,
використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої організації виробництва. За браком таких норм можна використовувати власні розрахункові технічні норми, які враховують прогресивні досягнення значної кількості (20—25%) робітників однакових професій і ланок виробництва.
Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально
Доповнив першоджерело к.е.н., доцент Дмитренко А.І.
