Все лекции 1-18+звити

20

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №10

Уся сукупність чинників, що так чи так мірі впливають на процес ціноутворення на різногалузеву продукцію (послуги), поділяється на дві групи: загальні та специфічні.

Загальними чинниками, що визначають ціни на товари (продукцію, послуги), переважно

є:

гнучкість попиту: зростання цін зумовлює зменшення попиту й навпаки;

високі технічні параметри та низька вартість експлуатації: вони важливі для потенційного покупця не менше, ніж ціна;

орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенційних покупок з огляду на їхню ефективність: чинники, що впливають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслуговування, ціна;

здатність надавати готовому виробу більшої привабливості для покупців: зрозуміло, що доступні ціни, узгоджені з показниками якості товару, є привабливішими для потенційних покупців.

Об’єктивно діють і специфічні чинники ціноутворення на основні види продукції виробничо-технічного призначення (сировину, основні й допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне й допоміжне устаткування). Їх варто розглянути детальніше.

Сировина підлягає лише тій обробці, яка полегшує її використання чи транспортування або приводить її у відповідність із чинними стандартами. За реалізації сировинних товарів на ринку ціни на них встановлюються з урахуванням вимог стандартів, обсягу попиту і продажу.

Основні матеріали, як правило, купують відповідно до специфікації, опрацьованої на базі чинних стандартів. Саме наявність затверджених у встановленому порядку стандартів

єголовним чинником ціноутворення на основні матеріали.

Допоміжні матеріали виконують на різногалузевих підприємствах майже однакові функції і у зв’язку з цим мають стійкий попит. Тому на встановлення ціни на такі матеріали впливають існуючий попит, їхні якісні показники та обсяги виробництва.

У зв’язку з природним прагненням покупців максимально обмежити кількість постачальників вузлів та агрегатів, останні звичайно придбають безпосередньо у виробників, які встановлюють ціну на них з урахуванням іміджу своєї продукції на ринку. Іноді деякі вузли та агрегати є досить помітними в готовому виробі, що дає змогу покупцям використовувати відомі на ринку марки (типорозміри) таких виробів для стимулювання збуту власної продукції за вигідною для них ціною.

За встановлення цін на основне устаткування враховується його універсальність або навпаки — спеціалізація. Що вища спеціалізація устаткування, то суворіші вимоги як до експлуатаційних параметрів, так і до ціни. За ринкових умов господарювання виробники основного устаткування можуть кредитувати своїх покупців, включаючи продаж на виплат та лізинг.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

21

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №10

Ціна одиниці допоміжного устаткування завжди є помітно нижчою за ціну на основне устаткування. За умови зростання обсягів виробництва і збуту такого устаткування з’являється можливість дальшого зниження ціни.

Використовують дрібні фірми, що не володіють вагомою часткою ринку, але випускають подібну до товарів монополіста продукцію.

3.Атака - тип цінової політики, коли продавець, для отримання лідерства на ринку, різко знижує ціну на товар (інколи нижче СВ), створюючи монопольне положення на ринку. Після закінчення цінової “війни” ціни повертаються на рівень ринкових.

4.Знімання вершків - тип цінової політики, коли на товар-новинку, що не має аналогів, встановлюють максимально високу ціну. Обов'язкова умова застосування - неможливість швидкого виробництва конкурентами подібної продукції.

5.Впровадження - мета - завоювати прихильність споживача - ціна на стандартний товар (бензин, мило, туалетний папір) спочатку встановлюється на низькому рівні. В міру завойовування ринку ціна повертається до нормального рівня.

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Основні з них показано на рис. 10.6. Варто звернути увагу на їхню змістову характеристику.

1. Розрахунок ціни за методом «середні витрати плюс прибуток» є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою

де СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).

2. Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат (собівартості). Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули

де Сзм — змінні витрати на одиницю продукції (послуги); Спо ст — постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік);

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

22

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №10

П заг — загальна сума прибутку, яку можна одержати від продажу продукції (надання послуги) за той самий період;

N — обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.

3. Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

4. Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції») полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію в конкурентів. Залежно від особливостей продукції і типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

Метод установлення ціни стосовно базисного пункту

10

Рис. 10.7. Основні методи ціноутворення за ринкових умов господарювання

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

23

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №10

5.Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів є різновидом методу

«за рівнем поточних цін» і застосовується з метою одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт).

6.Метод ціноутворення «за рівнем попиту» передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон’юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

7.Метод установлення ціни за місцем походження товару полягає в тім, що товар передається транспортній організації за умови «франко-вагон»; після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).

8.Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортних витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта).

9.Застосування методу встановлення зональних цін полягає в тім, що підприємство

(фірма) виокремлює кілька зон, у межах яких встановлюються єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат.

10.Метод установлення ціни стосовно базисного пункту характеризується тим, що продавець (фірма) вибирає конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості поставки з цього району (міста, області) незалежно від того, звідки насправді здійснюється відвантаження товару.

11.Метод встановлення цін із прийняттям на себе витрат на поставку означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару з метою стимулювання надходження замовлень від покупців (клієнтів).

12.За встановлення цін зі знижками підприємство-продавець змінює свою вихідну ціну та встановлює певну знижку з неї, ураховуючи дострокову оплату рахунків, закупівлю великого обсягу продукції або позасезонну її закупівлю тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати більш стабільний рівень виробництва протягом року.

Вибір методу ціноутворення і встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії та тактики підприємства (організації). Надалі ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно

змінливою кон’юнктурою ринку та необхідними уточненнями заздалегідь розробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

1

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

11.1. Первинні фінансові ефекти діяльності підприємства.

11.2.Поняття, функції та види прибутку підприємства.

11.3.Розподіл і використання прибутку підприємства.

11.4. Основи оподаткування підприємства.

§11.1. Первинні фінансові ефекти діяльності підприємства

Для суб’єкта господарювання, що діє в економічній системі, побудованій на ринкових засадах функціонування, основним завданням є генерування достатніх обсягів фінансових результатів, які забезпечать йому відтворення витрачених у процесі функціонування ресурсів, перманентний розвиток підприємства та задоволення потреб його власників. Найважливішими фінансовими ефектами господарської діяльності підприємства виступають дохід, витрати та прибуток (збиток), як результат їх різниці.

Будь-яка господарська діяльність підприємства передбачає здійснення витрат та отримання доходів, що і формують фінансові ефекти підприємства.

Доходи Витрати

Рис. 11.1. Фінансові ефекти господарювання

Варто пам’ятати, що тлумачення цих термінів може дещо відрізнятися у залежності від сфери застосування. Так поняття «дохід» у політекономічному тлумаченні означає новостворену (додану) вартість, як суму оплати робочої сили й відповідних обов’язкових платежів на неї (податки й відрахування) та прибутку підприємця. У мікроекономічному (у

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

2

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

т.ч. податковому та бухгалтерському) трактуванні доходи є виручкою та іншими надходженнями активів або зменшенням зобов’язань, крім внесків власників.

Дохід

Рис. 11.2. Різниця у трактуванні терміну «дохід» у економічних науках

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює зростання власного капіталу (виключаючи випадки його поповнення за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Відповідно до пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу доходи — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Усі доходи підприємства класифікуються за двома великими групами (згідно зі ст. 135 ПКУ):

1)доходи, пов'язані з реалізацією товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і раніше придбаних. ПКУ називає такі доходи операційними.

2)позареалізаційні доходи. Сюди включаються всі інші доходи, які підприємство може отримати протягом звітного періоду.

Обсяг фінансових ефектів підприємства (як доходів, так і витрат) аналітик може

знайти у формі №2 «Звіт про фінансові результати підприємства».

Базові складові доходів підприємства у мікроекономічному (а також бухгалтерському та податковому) трактуванні цього терміну відображені на рис.11.3.

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

підприємства в Україні

Найважливішим компонентом доходів підприємства виступає виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), що є базовим фінансовим ефектом від провадження профільної діяльності підприємства. Виручка формується з надходжень від продажу товарної продукції (профільної, супутньої, напівфабрикатів), послуг промислового і непромислового характеру, виконання робіт, перепродажу підприємством різноманітних товарів. При оцінюванні масштабів діяльності оперують обсягом чистої виручки, що вже не містить у своєму складі непрямих податків (акцизного податку, ПДВ), вартості повернених товарів та сум наданих знижок.

У складі доходів також виділяють доходи від іншої реалізації (надходження від продажу надлишкових або непотрібних запасів сировини, матеріалів, палива, а також фінансових інвестицій, об’єктів основних засобів, цілісних майнових комплексів) та доходи від позареалізаційних операцій (орендна плата, курсові різниці, пасивні доходи тощо). До пасивних доходів відносять надходження, отримані у вигляді процентів, дивідендів, страхових виплат і відшкодувань, а також роялті.

Дати однозначне визначення категорії «витрати» досить складно, оскільки вона стосується багатьох процесів (виробництво, споживання, нагромадження, обіг, обмін) і є об’єктом обліку, контролю, планування, аналізу та управління. В економічній літературі більш поширеним є поняття «витрати виробництва», під яким учені розуміють витрати живої та

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

4

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

уречевленої праці або вартість залучених чинників виробництва (економічних ресурсів) для здійснення підприємницької діяльності (виробництва продукції). Економісти-теоретики оперують поняттям «економічні витрати», які, на їх думку, включають в себе не тільки грошові затрати, а й альтернативні витрати, що виникають внаслідок наявності багатьох різних способів використання ресурсів.

Витрати – виражені у грошовій формі втрати різних видів економічних ресурсів (праці, сировини, матеріалів, основних засобів, фінансових ресурсів) у процесі виробництва, обігу й розподілу продукції, товарів [75, с. 102]. Поняття «витрати» та «собівартість» залишаються, на думку багатьох вчених, найневизначенішою категорією в обліку, оскільки використовується в багатьох різних значеннях. Вітчизняне законодавство (Податковий кодекс України) дає наступне визначення витратам - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) [3, ст. 14].

Елементи витрат за вітчизняною бухгалтерською технологією відображені на рис.

11.4.

Рис. 11.4. Типові компоненти сукупних витрат виробничо-торгівельного підприємства у формі №2 «Звіт про фінансові результати підприємства»

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

5

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

Витрати у нормативному розумінні - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком вилучення або розподілу його власниками). Різниця між доходами та витратами і формує фінансовий результат підприємства – його прибуток або збиток.

§11.2. Поняття, функції та види прибутку підприємства

Фінансовий результат (прибуток) виступає одним з найважливіших економічних показників, який узагальнює усі результати господарської діяльності та слугує основою для комплексного оцінювання ефективності функціонування підприємства. Отримання прибутку є основною метою будь-якої підприємницької діяльності. Від величини одержаного прибутку залежать формування власного капіталу, виконання зобов’язань перед бюджетом, фінансування інвестицій, рівень фінансово-майнового стану та добробут власників підприємства.

Враховуючи значну кількість різновидів прибутку, його доцільно визначити як частину доходу, що залишається після відшкодування відповідних витрат, понесених у процесі формування такого доходу. Сутність прибутку як фундаментальної економічної категорії ілюструють виконувані ним функції (рис. 11.5).

Рис. 11.5. Функції прибутку

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.

6

Дисципліна «Економіка підприємства 10 кредитів» Тема №11 Ред. 08.05.2022

У ресурсній функції прибуток є базовим джерелом фінансування потреб розвитку підприємства, додаткової мотивації його працівників і задоволення власників. Саме позитивний фінансовий результат, у більшості випадків, формує основну частину коштів, що спрямовуються на зміцнення техніко-технологічної бази виробництва, організаційний розвиток підприємства, забезпечення соціальних потреб колективу, а також є генератором добробуту його власників. Крім того прибуток є важливим джерелом формування доходів бюджету, погашення основних сум боргових зобов’язань фірми перед кредиторами та виконання взятих фінансових гарантій.

Тісно пов’язана з попередньою й стимулююча функція, що полягає у мотивації господарюючих суб’єктів, їх персоналу та власників до постійного пошуку ефективних напрямків функціонування, вдосконалення усіх стадій та оптимізації параметрів своєї діяльності, адже прибуток є джерелом формування різноманітних фондів стимулювання.

Регулююча функція полягає у тому, що формування та наступний розподіл прибутку є найважливішим механізмом руху новоствореної вартості у суспільстві. Іншими словами, прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що поповнює бюджет (податок на прибуток), надходить у розпорядження власників (дивіденди і відсотки на вкладений капітал) і персоналу (додаткові премії) та залишається на підприємстві як джерело фінансування інвестицій. Облікововимірювальна функція передбачає використання прибутку в якості базового первинного показника ефективності господарської діяльності.

Важливим питанням для фінансового планування на підприємстві є оподаткування його прибутку. Об’єктом оподаткування при цьому виступає прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування, визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на певні різниці. Вказані різниці можуть виникати внаслідок специфічного порядку амортизації необоротних активів, при формуванні резервів (забезпечень), при здійсненні окремих фінансових операцій тощо. Технологія такого коригування регламентується Податковим кодексом України. Особливий порядок оподаткування на даний момент передбачений для страхових компаній, букмекерських контор, організацій, що займаються випуском та проведення лотерей, азартних ігор, а також суб’єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.

Схематично процес формування фінансового результату на підприємстві відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку виглядає таким чином (рис.

11.6):

Сформував:  к.е.н., доцент Дмитренко А.І.