Все лекции 1-18+звити

Ефективність як міра отриманих підприємством результатів, віднесених до витрачених для їх отримання ресурсів, застосовується для різноманітних аналітичних оцінок та обґрунтування господарських рішень. Тому виділяють окремі види ефективності для певних практичних потреб діяльності підприємства:

економічна ефективність має за основні критерії економію суспільної праці (живої та уречевленої), мінімізацію витрат господарювання та максимізацію його результатів;

соціальна ефективність проявляється як результат впливу заходів економічного характеру на формування способу життя людини. Її основний критерій – це задоволення потреб соціального характеру відповідно до ресурсів, що спрямовані на досягнення цих цілей. Соціальна ефективність представлена такими ефектами, як підвищення рівня зайнятості населення, скорочення тривалості робочого тижня, поліпшення умов та безпеки праці, формування позитивного морально-психологічного клімату у колективі, інноваційність персоналу тощо;

соціально-економічна ефективність є похідною від двох вищезазначених видів ефективності та поєднує їх властивості. Її критерій – максимізація результатів у розрахунку на сукупні ресурси, що забезпечують найбільш повне задоволення потреб працівників;

екологічна ефективність має вияв у зменшенні шкідливого впливу на довкілля, гармонізації відносин людини з навколишнім середовищем;

науково-технічна ефективність передбачає підвищення потенційних можливостей виробничих систем, наукових організацій, споживачів продуктивно вирішувати свої завдання за допомогою продукції підприємства.

Також виділяють й інші види ефективності діяльності підприємства:

внутрішня - це ефективність експлуатації внутрішніх можливостей та ресурсів підприємства;

зовнішня - це ефективність використання зовнішніх можливостей підприємства, що формуються під впливом факторів зовнішнього середовища;

загальна, що є інтеграцією зовнішньої і внутрішньої ефективності;

ринкова ефективність, що відображає повноту задоволення потреб споживачів порівняно

з наявними альтернативними способами. Окремими критеріями ефективності діяльності у теорії та практиці господарювання

слугують продуктивність, економічність, інноваційність, конкурентоспроможність тощо. Слід зазначити, що не існує загального для усіх суб’єктів господарювання набору показників ефективності діяльності. Сукупність таких індикаторів формується окремо для кожного підприємства з урахуванням мети та характеру його діяльності, організаційно-правового статусу, форми власності майна, галузевої належності, ціннісної орієнтації власника, масштабів діяльності тощо. Склад та оптимальні рівні показників ефективності діяльності підприємства також змінюються залежно від:

етапу циклічного розвитку економіки країни та кон’юнктури на цільовому ринку (за зростання національної економіки та сприятливої кон’юнктури ринку підвищується і вимога до результатів діяльності, і навпаки);

стадії життєвого циклу фірми (на етапах зародження та розвитку основна увага приділяється показникам ділової активності та фінансової стійкості, на стадії зрілості та спаду – показникам прибутковості та ліквідності);

групи зацікавлених осіб (для акціонерів компанії – це динаміка ринкової ціни акції та величина дивіденду; для працівників – обсяги винагороди, режим та умови праці; для споживачів – якість продукції та рівень сервісу, вартість придбання та експлуатації товару; для кредиторів – платоспроможність, прибутковість діяльності, рівень платіжної дисципліни; державних органів – обсяг відрахувань до бюджетів і позабюджетних фондів, чисельність зайнятих, екологічність діяльності тощо).

ефективності діяльності суб’єкта господарювання та головним фактором його комерційного успіху. Ділова активність – комплексна характеристика господарської діяльності суб’єкта бізнесу, що визначається масштабністю залучення та інтенсивністю використання ним наявних економічних ресурсів.

Значення ділової активності як об’єкта управлінського впливу важко переоцінити, адже саме рівень ділової активності визначає базові характеристики підприємства (фінансовомайновий стан, витратність та прибутковість діяльності), і, як наслідок, поряд з факторами зовнішнього середовища чинить вирішальний вплив на такі його інтегральні екзогенні оцінки як кредитоспроможність, інвестиційна привабливість, конкурентоспроможність, економічна безпека та вартість тощо. Оцінювання ділової активності передбачає ідентифікацію оборотності активів підприємства, що визначається співвідношенням обсягів отриманих доходів та застосованих ресурсів. Такий аналіз дає оцінку спроможності фірми генерувати доходи шляхом здійснення обороту капіталу з урахуванням параметрів матеріального забезпечення, збуту готової продукції, умов розрахунків з постачальниками і споживачами. Технологію розрахунку основних показників ділової активності наведено у табл. 18.4.

популярних у практиці господарювання стратегічних систем вимірювання ефективності належать «Бортове табло» (Tableau de Bord), «Піраміда результативності» (Performance Pyramid), система ProMES (Productivity Measurement and Enhancement System), «Збалансована система показників» (Balanced Scorecard), Квантовий вимір досягнень (Quantum Performance

Measurement), модель ділової переваги (Business Advantage Model), система показників відповідальності (ASC-Stakeholder Model). тощо. Особливістю моделей цього підходу є те, що вони водночас є засобом моніторингу та ефективним інструментом тактичного і стратегічного управління бізнесом. Зміст базових моделей вимірювання ефективності подано у табл. 18.6.

Таблиця 18.6

Специфіка основних моделей стратегічного оцінювання ефективності діяльності підприємства

Розглянемо сутність піраміди ефективності (Performance Pyramid), яка, як і інші розглянуті вище моделі, дозволяє зв’язати клієнтоорієнтовану стратегію підприємства з монетарними та немонетарними індикаторами ефективності. Дана модель базується на концепції глобального управління якістю (TQM – Total Quality Management), промислового інжинірингу та обліку. Сутність піраміди ефективності схематично зображено на рис. 18.5.

Вимірювання

Рис. 18.5. Сутність піраміди ефективності

В піраміді ефективності виділяють чотири рівня, що відображають структуру підприємства (топ-менеджмент, бізнес-одиниці, системи управління бізнесом та департаменти або робочі групи), і дозволяють приймати рішення на різних рівнях управління та забезпечувати двосторонню комунікацію. У цій моделі цілі встановлюються у напрямку «згори-донизу», а показники – «знизу-вгору», що забезпечує логічний зв’язок стратегії підприємства та його оперативної діяльності. На першому топ-рівні керівництво формулює стратегічне бачення розвитку компанії. На другому рівні бізнес-одиниць формуються цілі підрозділів та дивізіонів, які актуалізуються відносно конкретних ринків та фінансових показників. На третьому рівні (системи управління), який є, радше, не організаційним, а скоріше композитним з напрямків, що пронизують декілька структурних підрозділів, встановлюються цілі і визначаються функції, призначенням яких є задоволення потреб клієнта. Цей рівень є перехідним між верхньою ланкою та нижніми блоками піраміди (департаменти та робочі групи). Всі ж ці компоненти та завдання ґрунтуються на сукупності розроблених дій та проектів. В рамках моделі має застерігатися інтеграція оперативних оцінок на нижньому рівні з фінансовими індикаторами верхнього.

Збалансована система показників (balanced scorecard, bsс)— інша система

стратегічного управління організацією на основі вимірювання та оцінювання її ефективності за сукупністю показників, сформованою з метою врахування усіх суттєвих з точки зору стратегії розвитку підприємства аспектів його функціонування. система bsс транслює місію і загальну стратегію організації в систему взаємопов’язаних індикаторів. така модель передбачає оцінку ефективності функціонування компанії вже у чотирьох найважливіших проекціях: фінанси, співпраця з клієнтами, внутрішні бізнес-процеси та персонал.

Ступінь досягнення цілей, ефективність бізнес-процесів та функціонування усього підприємства, його структурних підрозділів й кожного працівника вимірюється сукупністю взаємопов’язаних ключових показників результативності, що дозволяють прослідкувати кожному узгодженість його індивідуальних завдань зі стратегічними цілями та місією підприємства. періодичне вимірювання обраних індикаторів забезпечує відповідне регулювання діяльності організації. технологія формування bsс для унаочнення передбачає складання спеціальної таблиці, в якій за кожною з проекцій оцінювання показано причиннонаслідкові зв’язки між необхідними ефектами, сформульовано завдання, вимірник його виконання, цільове значення цього вимірника, а також розроблені для досягнення вказаних цілей заходи.

Модель оцінки ефективності діяльності, завжди має розроблятися індивідуально під конкретне підприємство на основі глибокого аналізу існуючих підходів та адекватної трансформації аналітичних індикаторів. Основними вимогами до побудови системи оцінювання ефективності діяльності підприємства є:

1.Необхідність упорядкування місії, стратегічних, тактичних та оперативних цілей у один напрямок розвитку підприємства.

2.Орієнтація індикаторів оцінювання ефективності на ключові фактори успіху на цільовому ринку та специфіку сфери діяльності.

3.Оптимальний набір кількісних та якісних показників та зрозумілий усім користувачам алгоритм їх розрахунку.

4.Чітка залежність та унаочнення зв’язку результатів діяльності нижчих рівнів управління та окремих підрозділів з індикаторами ефективності функціонування усього підприємства.

5.Необхідність орієнтації персоналу підприємства у розроблених планах діяльності та його мотивація до ефективного виконання індивідуальних та групових завдань.

Утаблиці 18.7 подано приклад збалансованої системи показників.