Журі (англ. jury – клятва) – група обраних або призначених фахівців, яка виносить колективну оцінку художнім творам або виступам артистів, які беруть участь у конкурсі.

З

Завершений твір – наслідок творчого процесу митця, твір, остаточно зафіксований у тексті, над удосконаленням якого автор більше не працює,

вважаючи, що його задум реалізовано повністю. Прихильники феноменологічної та рецептивної естетики твердять про відносну завершеність твору, оскільки його естетична якість, конкретизація підсумовується в читацькому сприйнятті. Завершеність твору відносна ще й тому, що з появою нових творів (принаймні того ж роду і жанру) З. т. включається в нові й нові естетичні відношення (постійно змінюється історично-культурний контекст),

внаслідок чого структура його естетичних якостей видозмінюється без зміни структури тексту.

Зав’язка – елемент сюжету, вихідний момент у розвитку дії художнього твору. 3., як правило, розпочинає основний конфлікт, зіткнення антиподів.

У ряді творів їй передує експозиція. Якщо ж вона відсутня або дуже стисла, то

3. набуває особливої гостроти. Основний конфлікт започатковується об’ємно,

зримо. Міцно стиснута пружина сюжету у 3. роману І. Багряного «Сад Гетсиманський», де автор максимально концентрує зародки тих багатьох проблем, вирішення яких обіцяє у наступному розвиткові подій, розгортанні сюжетних ліній. Характер 3. залежить і від творчої манери письменника,

стильових особливостей твору, від пошуків нових форм викладу (традиційний характер 3. у романі «Волинь» і надзвичайно стисла, динамічна 3. у повісті

«Марія» У. Самчука). Кожна окремо взята, композиційно оформлена одиниця художнього твору (глава, частина, дія і т.п.) має свою 3., яка підпорядкована основній. Так, повість М. Коцюбинського «Для загального добра» має свої міні-

елементи сюжету (3. у 1-ій частині «Перший грім» слугує епізод, з якого читач дізнається про головних персонажів. 3. 2-ої ч. «Різні погляди» дає відомості про

членів філоксерної комісії і т. д.). Бувають випадки, коли твір розпочинається з кульмінації чи розв’язки. Письменник зумисне «ламає» усталену схему

(зав’язка – розвиток дії – кульмінація – розв’язка), щоб активізувати читача,

рельєфніше відтінити основну ідею твору. Так, етюд М. Коцюбинського

«Лялечка» починається з розв’язки, яка розривається і створює своєрідне обрамлення, а 3. реалізується через спогади-роздуми головної героїні в середині твору. Типи З.: динамічна (В. Стефаник «Новина»), стисла (У. Самчук

«Марія»), сконцентрована (І. Багряний «Сад Гетсиманський»), розтягнута

(У. Самчук «Волинь»).

Заголовок – назва твору або його частини, що пишеться на титульній сторінці рукопису, машинопису, видання або над текстом. 3. має бути чітким,

афористичним, містити в собі ідею (тему) художнього твору.

Задача – умова творчого характеру; те, що вимагає виконання, дозволу.

З. є основою виконання будь-якої дії на сцені.

Задник (англ. backdrop або backcloth) – велике живописне полотно, яке є фоном для всіх інших декорацій у виставі. Позначає горизонт сцени, виконаний по довжині і висоті сцени.

Задум режисерський – образне уявлення режисера про зміст і форму майбутньої вистави. Як частина постановочного плану містить такі компоненти: трактування драматичного твору – надзавдання і наскрізна дія майбутньої вистави; образ вистави – метафора основної дії вистави; єдиний режисерський прийом; жанр вистави; композиція вистави – режисерські епізоди (їхня назва, зміст, атмосфера, темпоритм, завдання й дії персонажів);

режисерські акценти; характеристики персонажів.

Завіса (театральна) – завіса, яка відокремлює сцену від залу для глядачів.

Кілька з’єднаних між собою важких полотнищ, що закривають сцену від

глядача.

Закритий монтаж один із видів технічного монтажу, який використовується у театралізованих виставах на стадіоні. З. м. включає елементт відволікання уваги глядачів від виконання учасниками масового

номера перехідної перебудови. Найчастіше він застосовується, коли на полі стадіону потрібно винести і встановити гімнастичні снаряди та ін. конструкції.

Запропоновані обставини (рос. предлагаемые обстоятельства) –

у системі Станіславського – факти художнього твору, явища і процеси, що відбуваються в житті акторів-персонажів. Запропоновані обставини – це факти,

що безпосередньо зачіпають інтереси актора-персонажа, спонукаючи його діяти. Термін «запропоновані обставини», використавши афоризм О. Пушкіна,

впровадив у практику театру К. Станіславський. Запропоновані обставини для Станіславського – це «фабула п’єси, її факти, події, епоха, час і місце дії, умови життя, наше акторське і режисерське розуміння п’єси, усе, що ми додаємо від себе, мізансцени, постановка, декорації і костюми художника, бутафорія,

освітлення, шуми і звуки та ін., що пропонується акторам узяти до уваги у процесі їхньої творчості». Станіславський диференціював обставини зовнішні і внутрішні стосовно поведінки персонажів. Театральна правда в методології Станіславського – це обставини, у які може повірити актор і глядач у силу високої імовірності їхнього збігу з життєвими обставинами.

Засоби виразності – художні дії різних видів мистецтв, які використовуються режисером у постановці масового театралізованого дійства та організації святкового ігрового спілкування. Засоби виразності умовно можна поділити на традиційні (живе слово, музика, світло, хореографія,

пантоміма, театр, кіномистецтво, динамічна і статична проекція, скульптура,

спорт, цирк, естрада), нетрадиційні (транспорт, тварини, вода, вогонь, дим,

природне освітлення місцевості) й алегоричні (алегорія, метафора, уособлення,

символ).

Застільний період – процес творчого усвідомлення п’єси через логіку подій, які відбуваються. Пошук дієвого початку і реалізація його через словесну дію, думку і образне бачення.

Зачин – підготовка творчого процесу та реалізація його на майданчику в залежності від теми. Задана або вільна тема творчості студентів, присвячена тій чи іншій проблемі.

Звільнення м’язів (зняття фізичного затиску) – тренінг, вправи для вироблення вміння рухатися виразно і правдиво. Зняття затискачів і напруги.

Підпорядкування зовнішньої і внутрішньої техніки волі актора. Природа людської майстерності актора, заснована на розкутості фізичного апарату тіла,

як виразного засобу, що створює пластику сценічного співіснування актора за допомогою роботи певної групи м’язів.

Звукорежисер (англ. Sound Director, Sound Designer, Sound Supervisor,

Mix Engineer, Sound Engineer) – постановник звукової частини вистав, фільмів,

естрадних і циркових програм.

Здібності – індивідуально-психологічні особливості особистості.

Особливі природні задатки від яких залежить успішність виконання різних видів діяльності, набуття знань, умінь, навичок. Здібності формуються і розвиваються у міру становлення і вдосконалення особистості. Художні здібності – особлива обдарованість, що виражається в потреби і можливості художньої творчості.

Зерно п’єси і вистави (англ. kernel – зерно) – у практиці К. Станіславського і В. Немировича-Данченка – дійове визначення суті майбутнього спектаклю, виражене в лаконічній, згорнутій формі; «емоційне

заряджання акторської думки» (В. І. Немирович Данченко); «суто робоче

визначення суті твору» (М. О. Кнебель), «головне у змісті дії, що розвивається»

(В. Г. Сахновський), «темперамент вистави» (О. Д. Попов).

Зерно ролі – у системі Станіславського й у практиці Немировича-

Данченка – найяскравіша риса характеру, домінантна потреба персонажа, «двигун» його наскрізної дії. Практики сцени так визначали зерно ролі: «Базікало» – від слова répéter – зерно Репетилова, Фамусов – «консерватор»

(«Лихо з розуму» О. Грибоєдова, В. Немирович-Данченко); «Влада» – зерно Кабанихи у «Грозі» О. Островського (В. Немирович-Данченко); «Я – бог?» –

зерно Кавалера у «Господині готелю» К. Гольдоні (К. Станіславський); «Мені