- •4 Характеристика фінансів як історичної категорії, передумови їх виникнення. Розвиток фінансів.
- •8. Сутність дефініції «фінанси». Визначте відмінності та взаємозв’язок між фінансами і такою категорією вартісного розподілу як заробітна плата.
- •10. Деякі економісти вважають, що фінанси – це гроші. Чи вірним є це твердження? Обґрунтуйте свою відповідь.
- •11. Обґрунтуйте взаємозв’язок фінансів і грошей.
- •12 Назвіть функції грошей, на яких базується функціонування фінансів, та розкрийте їх суть.
- •16 Доведіть, що функціонування фінансів тісно пов’язане з такими поняттями, як фінансові відносини, фінансові ресурси, фінансова діяльність.
- •17. Предмет науки про фінанси. Фінансові категорії на мікро- і макрорівнях.
- •21. Дайте визначення вихідної категорії державних фінансів та обґрунтуйте свою відповідь.
- •22. Дайте визначення вихідної категорії фінансів акціонерних товариств (корпорацій) та обґрунтуйте свою відповідь.
- •23 Дайте визначення фінансових категорій державних фінансів, охарактеризуйте їх за сутністю та формами прояву.
- •28 Обґрунтуйте необхідність перерозподілу вартості ввп і фінансові інструменти його забезпечення.
- •29. Розкрийте зміст первинного розподілу вартості створеного продукту.
- •30. Розкрийте зміст розподільної функції фінансів. Поясніть, яким чином розподіл безпосередньо зачіпає інтереси держави, господарюючих суб’єктів і окремих членів суспільства.
- •31. Фінансова система: визначення, характеристика внутрішньої будови. Назвіть базову і провідну сферу фінансової системи і поясніть свою відповідь.
- •34. У чому полягає взаємозв’язок фінансового ринку зі сферами і ланками фінансової системи? Визначте його місце в розподільних процесах.
- •35. Фінансові методи впливу на соціально-економічний розвиток, їх склад і характеристика.
- •36. Фінансове забезпечення як напрям фінансового впливу на процеси суспільного розвитку: сутність та форми.
- •37. Визначте відмінності між фінансовим регулюванням і фінансовим стимулюванням.
- •39. Яким чином фінанси впливають на суспільне виробництво, і в чому полягає їх роль у економічному та соціальному розвитку держави?
- •41. Обґрунтуйте, яким чином фінанси впливають на виробництво, розподіл, обмін та споживання.
- •42. Обґрунтуйте, яким чином через фінанси держава може впливати на внутрішню структуру ціни продажу товарів (робіт, послуг).
- •43. Доходи і видатки рабовласницьких держав.
- •44. Доходи і видатки Стародавнього Риму.
- •45. Фінанси феодальних міст та їх вплив на розвиток державних фінансів.
- •46. Доходи і видатки феодальної держави.
- •47. Поясніть відмінності у формуванні доходів східних рабовласницьких держав і Стародавньої Греції та Римської імперії.
- •49. Які зміни у сфері податків та державних видатків відбулися на етапі індустріального розвитку економіки?
- •52. Поняття фінансового права, його джерела.
- •56. Бюджетне право – це… Продовжте визначення. Визначте бюджетні права вищих державних органів влади і управління.
- •58. Фінансова політика: зміст, завдання. Яким чином фінансова політика пов’язана з економічною політикою держави?
- •59. Визначте основні завдання фінансової політики на макрорівні
- •62. Поняття і завдання фінансової політики, зміст її окремих напрямів. Ефективність фінансової політики України.
- •63. Поясніть зв’язок між економічною і фінансовою політикою держави. Які особливості фінансової політики України в сучасний період?
- •66. Фінансова стратегія та фінансова тактика: їх сутність, завдання і взаємозв’язок.
- •68. Дискреційна та недискреційна фінансова політика: сутнісна характеристика.
- •69. Фіскальна і монетарна політика, їх взаємозв’язок і суперечності.
- •71. Фінансова безпека: її сутність та складові
- •81. Класифікація податків за формою оподаткування: сутність, переваги, недоліки.
- •82. Класифікація податків за економічним змістом об’єкта оподаткування. Наведіть приклади.
- •84. Непрямі податки: сутність, переваги і недоліки їх застосування.
- •86. Сутність непрямого оподаткування. В чому переваги і недоліки непрямих податків? Яка роль непрямих податків в доходах Державного бюджету України?
- •88 Обґрунтуйте, чому непрямі податки вважаються найбільш важкими в соціальному плані.
- •89. Яка різниця між загальнодержавними та місцевими податками і зборами? Наведіть приклади загальнодержавних та місцевих податків.
- •90 Назвіть і охарактеризуйте елементи системи оподаткування.
- •91 Обґрунтуйте взаємозв’язки між суб’єктом оподаткування, об’єктом оподаткування і джерелом сплати податків.
- •92. Доведіть, що об’єкт оподаткування та база оподаткування – це не тотожні поняття.
- •93 Покажіть на прикладах різницю між суб’єктом, платником та носієм податку.
- •94. Елементи податків. Характеристика податкових ставок.
- •95. Охарактеризуйте податкові ставки, наведіть конкретні приклади.
- •96. 97. Податкові пільги, їх види та регулюючий вплив.
- •99. Поняття податкового боргу, причини його виникнення та соціально-економічні наслідки.
- •100. Податкова система: визначення, наукові (класичні) принципи побудови податкової системи.
- •101. Сутність податкової системи. Які принципи покладено в основу побудови податкової системи України? Охарактеризуйте їх.
- •102. Наукові принципи оподаткування.
- •103. Податкова політика: визначення, принципи побудови.
- •105 Обґрунтуйте, яким чином трансформаційні процеси, що відбуваються в податковій системі України, впливають на суспільний розвиток.
- •107. Бюджет: економічний зміст, форма, матеріальне втілення, функції. Які специфічні ознаки характеризують цю категорію?
- •108. Визначте бюджет за його економічним змістом, формою і матеріальним втіленням. В чому відмінності бюджету від інших фінансових категорій?
- •109. Дайте визначення бюджету як економічної категорії. Місце бюджету у розподілі ввп і шляхи його впливу на цей розподіл.
- •110. Бюджет як основний фінансовий план держави. Показники стану бюджету.
- •111. Обґрунтуйте, в чому полягає необхідність і призначення бюджету.
- •112. За якими ознаками класифікують доходи бюджету? в чому полягає економічна необхідність такої класифікації?
- •113. Джерела формування доходів Державного бюджету. Загальний і спеціальний фонди, їх призначення.
- •115. Поясніть необхідність і економічну доцільність існування загального і спеціального фондів бюджету.
- •116 За якими ознаками класифікують видатки бюджету? Розкрийте їх сутність.
- •117. Поясніть відмінності між видатками поточного бюджету і видатками бюджету розвитку.
- •118. За якими ознаками класифікують бюджетні видатки? Назвіть і охарактеризуйте їх. Покажіть взаємозв’язок між державними і бюджетними видатками.
- •119 Склад і структура видатків державного бюджету, їх класифікація. Поточні видатки і видатки розвитку.
- •120. Обґрунтуйте необхідність та критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
- •121 Бюджетна система України: визначення, основи побудови і критерії розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи.
- •122. Бюджетна система: визначення, структура бюджетної системи України, принципи побудови.
- •124. Поясніть взаємозв’язок між такими поняттями як «бюджетна система» та «бюджетний устрій».
- •125. Поясність відмінності між такими принципами побудови бюджетної системи України, як принцип єдності і принцип самостійності.
- •126. Бюджетний процес: поняття, етапи. Зміст кожного етапу, задіяні органи і їх функції.
- •127. Бюджетне планування: зміст і завдання. Характеристика етапів бюджетного планування.
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:
- •128. Обґрунтуйте, чому бюджетне планування є основою бюджетного процесу.
- •129. Які завдання розв’язують в ході бюджетного планування? Визначте основні стадії процедури бюджетного планування в Україні і назвіть органи, які задіяні в бюджетному процесі.
- •1. Складання проекту бюджету:
- •2. Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України:
- •130. Назвіть переваги казначейської системи касового виконання державного і місцевих бюджетів.
- •131.. Бюджетне фінансування: сутність поняття, принципи і форми.
- •132. Поясність відмінності між кошторисним фінансуванням і бюджетним кредитуванням.
- •133. Поясність відмінності між державними дотаціями, державними субсидіями та бюджетними кредитами.
- •134. Причини виникнення бюджетного дефіциту. Назвіть наслідки бюджетного дефіциту в Україні.
- •136. Обґрунтуйте економічну доцільність використання різних джерел фінансування бюджетного дефіциту та економічні наслідки їх застосування.
- •3) Кредити Національного банку та комерційних банків.
- •4) Міжнародні позики.
- •137. Обґрунтуйте, чому державні позики як засіб покриття дефіциту бюджету безпечніші ніж грошова емісія.
- •138. Поясність відмінності між активним і пасивним бюджетним дефіцитом.
- •139. Поясніть відмінності між поняттями “дефіцит бюджету” і “касовий дефіцит бюджету”.
- •140 Сутність та необхідність застосування секвестру бюджету. До яких статей Державного бюджету України застосовується секвестр?
- •141. У якому випадку вводиться секвестр бюджету? в чому його сутність і мета? Захищені статті Державного бюджету України.
- •142. Державний кредит: сутність, необхідність і роль у формуванні фінансових ресурсів держави. Відмінності між державним і банківським кредитом?
- •143. Сутність державного кредиту як фінансової категорії. Що спільного і в чому відмінності між державним і банківським кредитом?
- •146 Функції державного кредиту. Яким чином державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень банківської процентної ставки, виробництво і зайнятість населення?
- •147. За якими ознаками класифікують державні позики? Розкрийте їх зміст.
- •148. Класифікація державних позик. За допомогою яких цінних паперів здійснюється оформлення державних позик?
- •149. Які причини функціонування державного кредиту? Які існують джерела погашення державних позик?
- •150. Обґрунтуйте, яким чином державний кредит може впливати на стан грошового обігу, рівень процентних банківських ставок, на виробництво і зайнятість населення.
- •152. Державний борг: визначення, сутність, види. Як державний борг впливає на фінансову безпеку держави і до яких наслідків може привести його зростання?
- •153. Зовнішній і внутрішній державний борг: сутність, склад, причини виникнення, наслідки існування та заходи щодо скорочення.
- •154. Державний борг: сутність, методи управління. Яким чином регулюється гранична величина державного боргу в Україні?
- •155. Методи управління державним боргом. Які методи найчастіше застосовує уряд України?
- •156. Управління державним боргом та його обслуговування. Дайте визначення цим поняттям. У чому полягають відмінності між рефінансуванням і реструктуризацією державного боргу?
- •157 Управління і обслуговування державним боргом. Яким чином проводиться погашення державних позик?
- •158. Поясніть відмінності між рефінансуванням та реструктуризацією державного боргу.
- •159. Поясність відмінності між такими методами управління державним боргом, як конверсія, консолідація та уніфікація.
- •160. Який зв’язок існує між бюджетним дефіцитом, державним кредитом і державним боргом? Поясніть свою відповідь.
- •161. Визначте сутність, склад і призначення місцевих фінансів.
- •162. Економічна сутність, форма прояву і матеріальний зміст місцевих бюджетів, їх ієрархічна будова.
- •163. Склад і структура доходів місцевих бюджетів. Власні і закріплені за місцевими бюджетами доходи. Які основні проблеми формування доходів місцевих бюджетів в Україні?
- •164. Міжбюджетні відносини, їх сутність і необхідність регулювання. Назвіть і охарактеризуйте види і форми міжбюджетних відносин.
- •165. Міжбюджетні відносини: сутність та необхідність їх регулювання. Види міжбюджетних трансфертів, їх характеристика.
- •166. Міжбюджетні трансферти: характеристика їх видів. Досвід застосування міжбюджетних трансфертів в Україні.
- •167. Поясніть, чому функціонування бюджетної системи України передбачає використання міжбюджетних трансфертів?
- •168. Поясніть, чому місцеві бюджети вважаються фінансовою основою місцевого самоврядування.
- •170. Страхування: сутність і призначення. Назвіть ознаки, які характеризують специфічність цієї категорії в системі фінансів.
- •172. Обґрунтуйте, в чому полягають особливості перерозподільних відносин у сфері страхування.
- •171. Страхування: сутність, економічна необхідність, особливості і роль. Охарактеризуйте стан та перспективи розвитку страхування в Україні.
- •173. Сутність страхування. Визначте об’єкти страхування в різних галузях страхових відносин: майнове, соціальне, особисте, медичне, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків.
- •174. Сутність і функції страхування. Назвіть і охарактеризуйте галузі страхових відносин.
- •175. Визначте сутність і функції страхування. Назвіть і охарактеризуйте об’єкти і суб’єкти страхових відносин.
- •176 Назвіть і охарактеризуйте функції страхування. Специфічні особливості категорії “страхування”. Як страхування пов’язане з ризиками?
- •177 Об’єктивна необхідність страхового захисту і його роль у забезпеченні суспільного відтворення.
- •181. Об’єкти страхових відносин. Обов’язкове та добровільне страхування.
- •182. Визначте суб’єктів страхування. Який зв'язок існує між ними?
- •183 Необхідність створення та призначення державних цільових фондів. Принципи їх організації. Які державні цільові фонди існують в Україні ?
- •184. В чому полягає необхідність створення та призначення державних цільових фондів. Визначте джерела формування доходів і напрями видатків Пенсійного фонду України.
- •185. Обґрунтуйте необхідність створення і призначення державних цільових фондів.
- •187 Поясніть відмінності між солідарною та накопичувальною пенсійною системою.
- •189. Страховий ринок: сутність, характеристика, організаційна структура. Порівняйте його із фінансовим ринком.
- •191. Сутність страхового ринку. Який стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні?
- •200. Фінансовий ринок як економічна категорія, його призначення та економічні передумови функціонування.
- •211 Класифікація фондового ринку за характером руху інструментів і за формою його організації. Суб’єкти фондового ринку.
- •213 Сутність і призначення фондового ринку. Біржовий та позабіржовий ринок цінних паперів, їх характеристика.
- •215 Фондова біржа: сутність, функції.
- •221 Цінні папери: сутність, класифікація. Види корпоративних цінних паперів.
- •222 Цінні папери: сутність, класифікація. Види державних цінних паперів.
- •233. Фінансові ресурси комерційних підприємств, їх склад і джерела формування
- •234. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: поняття, склад і структура. Джерела формування фінансових ресурсів новостворюваних підприємств.
- •235. Фінансові ресурси суб’єктів господарювання: сутність, склад та джерела формування фінансових ресурсів (на рівні підприємницьких структур і бюджетних установ).
- •242 Джерела формування статутного фонду підприємств різних форм власності.
- •244 Розподіл грошових надходжень суб’єктів господарювання від реалізації продукції, робіт і послуг.
- •245Сутність та особливості функціонування корпоративних фінансів
- •246. Капітал корпорації, його ціна і структура
- •247. Роль корпорацій на фінансовому ринку
- •248. Дивідендна політика корпорації, її види
- •249 Сутність, склад та передумови виникнення міжнародних фінансів.
- •251. Охарактеризуйте сутність і особливості руху світових фінансових потоків.
- •252. Назвіть і охарактеризуйте міжнародні фінансові потоки. Визначте суб’єкти міжнародних фінансів.
- •253. Призначення та складові міжнародного фінансового ринку. Його роль у розвитку світової економіки.
- •254. Розкрийте сутність кожного сегмента міжнародного фінансового ринку.
- •255. Які причини та наслідки глобалізації світового фінансового середовища?
- •256 Бюджет єс: джерела формування його доходів і напрями використання бюджетних коштів.
- •257. Особливості бюджету Європейського Союзу.
- •258 Податкова політика Європейського Союзу.
- •259 Охарактеризуйте особливості організації фінансів єс. Що означає гармонізація податкових систем країн єс?
- •260 Функції і напрями діяльності Міжнародного валютного фонду.
- •261. Характеристика бюджету оон.
- •262. Група Світового банку: склад, завдання, сфери діяльності.
- •263. Завдання і сфери діяльності європейських фінансових інституцій (Європейський центральний банк, Європейський інвестиційний банк, Європейський банк реконструкції та розвитку).
- •265 Сутність фінансового менеджменту. Охарактеризуйте основні завдання фінансового менеджменту.
- •266. Бюджетний менеджмент, його сутність і структурні елементи.
- •267. Бюджетування як сучасна технологія бюджетного менеджменту.
- •268. Податковий менеджмент, його сутність і складові.
- •269. Управління фінансами: визначення, об’єкти і суб’єкти управління. Охарактеризуйте функції органів управління фінансами загальнодержавного рівня.
- •274. Фінансовий механізм: сутність, елементи. Характеристика елементів фінансового механізму. Взаємозв’язок між фінансовим механізмом і фінансовою політикою держави.
- •275. Сутність та методи фінансового планування і прогнозування.
- •278. Поясніть відмінності між такими фінансовими планами, як кошторис доходів і видатків бюджетних установ і баланс доходів і витрат підприємств.
- •282 Суб’єкти державного фінансового контролю в Україні, їх функції.
222 Цінні папери: сутність, класифікація. Види державних цінних паперів.
Цінні папери - документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.
Цінні папери за порядком їх розміщення (видачі) поділяються на емісійні та неемісійні.
Емісійні цінні папери - цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).
До емісійних цінних паперів належать: акції; облігації підприємств; облігації місцевих позик; державні облігації України; іпотечні сертифікати; іпотечні облігації;
сертифікати фондів операцій з нерухомістю (далі - сертифікати ФОН); інвестиційні сертифікати; казначейські зобов'язання України.
Цінні папери, що не належать згідно із цим Законом до емісійних цінних паперів, можуть бути визнані такими Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, якщо це не суперечить спеціальним законам про ці групи та/або види цінних
паперів.
Цінні папери за формою існування поділяються на документарні та бездокументарні.
Емісійні цінні папери одного випуску можуть існувати лише в одній формі.
Неемісійні цінні папери можуть існувати виключно в документарній формі.
Цінні папери за формою випуску можуть бути на пред'явника, іменні або ордерні.
Права, посвідчені цінним папером, належать:
пред'явникові цінного паперу (цінний папір на пред'явника);
особі, зазначеній у цінному папері (іменний цінний папір);
особі, зазначеній у цінному папері, яка може сама здійснити ці права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
В Україні у цивільному обороті можуть бути такі групи цінних паперів:
1) пайові цінні папери - цінні папери, які посвідчують участь їх власника у статутному капіталі (крім інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН), надають власнику право на участь в управлінні емітентом (крім сертифікатів ФОН) і отримання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів, та частини майна у разі ліквідації емітента (крім сертифікатів ФОН). До пайових цінних паперів відносяться:
а) акції;
б) інвестиційні сертифікати;
в) сертифікати ФОН
2) боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов'язання. До боргових цінних паперів відносяться:
а) облігації підприємств;
б) державні облігації України;
в) облігації місцевих позик;
г) казначейські зобов'язання України;
ґ) ощадні (депозитні) сертифікати;
д) векселі;
3) іпотечні цінні папери - цінні папери, випуск яких забезпечено іпотечним покриттям (іпотечним пулом) та які посвідчують право власників на отримання від емітента належних їм коштів. До іпотечних цінних паперів відносяться:
а) іпотечні облігації;
б) іпотечні сертифікати;
в) заставні;
4) приватизаційні цінні папери - цінні папери, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду;
5) похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів;
6) товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.
Державні цінні папери:акції держ підприємств, облігації, казначейські зобов’язання, приватизаційні цінні папери.
, облігації, казначейські зобов’язання, приватизаційні цінні папери.
#223 Які існують види цінних паперів держави? Назвіть і охарактеризуйте їх. За рахунок яких коштів держава виплачує доходи по державних позиках і погашає їх?
Акція являє собою документ, який засвідчує право на певну частину власності акціонерного товариства і дає право на отримання доходу від неї у вигляді дивідендів. Існують різні види акцій, які встановлюють різні права їхніх власників: прості й привілейовані; іменні та на пред’явника; паперові та електронні; номінальні та без номіналу; платні та преміальні; з вільним та обмеженим обігом
Облігація являє собою боргове зобов’язання позичальника перед кредитором, яке оформляється не кредитною угодою, а продажем-купівлею спеціального цінного папера. Облігації поділяються на різні види залежно від емітента, способу виплати доходу, термінів, на які вона випускається, умов обігу та надійності.
Державні облігації випускають центральні органи управління. Як правило, емітентом є Міністерство фінансів. Залучені кошти спрямовуються на покриття бюджетного дефіциту чи на фінансування певних інвестиційних проектів. Облігації місцевих позик випускають місцеві органи управління.
Казначейські зобов’язання — це вид цінних паперів на пред’явника, які розміщуються серед населення виключно на добровільних засадах і які свідчать про внесення їхнім власником грошових засобів до бюджету й дають право на отримання фінансового доходу. Можуть бути випущені такі види казначейських зобов’язань — довгострокові (від п’яти до десяти років), середньострокові (від одного до п’яти років), короткострокові (до одного року).
Вексель — це письмове абстрактне й безспірне зобов’язання позичальника сплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя. Казначейський вексель є формою боргового зобов’язання держави. На відміну від державних облігацій, казначейські векселі випускаються на строк, як правило, до одного року під покриття бюджетного дефіциту з виплатою доходу у вигляді дисконту.
Приватизаційні цінні папери є різновидом державних цінних паперів. Вони надаються лише громадянам і підтверджують право їхніх власників на безкоштовне одержання в процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, а також земельного фонду.
Приватизаційні цінні папери є виключно іменними, надаються лише громадянам і можуть бути використані лише в період приватизації. Зазначені папери не підлягають вільному обігу. За ними не виплачуються ні дивіденди, ні будь-які інші доходи. Їх неможливо використовувати як засіб платежу чи забезпечення зобов’язань. Використання приватизаційних паперів здійснюється виключно за допомогою їх обміну на акції та інші документи, що підтверджують право власності на частку державного майна, розмір якої дорівнює розмірові номінальної вартості приватизаційного паперу. Державними органами регулювання ринку цінних паперів є Міністерство фінансів, Національний банк, Фонд державного майна України, а також Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
#224 Фінансові послуги, їх види та характеристика.
Ринок фінансових послуг як складова фінансового ринку являє собою сферу різноманітних послуг, що надаються суб’єктам фінансових відносин — підприємницьким структурам, державі і громадянам у процесі їх фінансової діяльності.
Фінансові послуги за своєю структурою дуже різні, вони можуть мати риси кредитних операцій, операцій оренди, страхування тощо, проте всі вони раціонально доповнюють мобілізацію й використання фінансових ресурсів в інших підсистемах фінансової системи держави. До фінансових посередників відносять комерційні банки та небанківські кредитні установи, фінансові, факторингові й лізингові компанії, інституційні інвестори, фондові та валютні біржі.
До найхарактерніших видів посередницьких фінансових послуг належить лізинг. Фінансовий лізинг полягає в тому, що під час дії лізингової угоди орендар виплачує орендодавцю всю величину амортизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди лізингоодержувач може повернути об’єкт оренди лізингодавцю, викупити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду
До фінансових посередницьких послуг належить також факторинг. Головна мета факторингового обслуговування — інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80—90 % від суми боргу. Решту 10—20 % від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнтові. Серед небанківських кредитних установ, що надають кредитні послуги, особливе місце посідають кредитні спілки. Це громадські неприбуткові організації, головною метою яких є фінансовий та соціальний захист своїх членів через залучення їхніх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Одна з найпоширеніших послуг кредитних спілок — надання позичок. Страхування теж можна розглядати як один із сегментів ринку фінансових послуг. При цьому страхові компанії можуть розглядатися і як виробники страхових послуг, і як фінансові посередники. Фінансові послуги у сфері страхування пов’язані із формуванням колективних страхових фондів і фінансовим відшкодуванням різних втрат і збитків. До групи обслуговуючих фінансових послуг відносяться:Консалтингові, аудиторські, та інформаційні послуги, що безпосередньо не пов’язаний з рухом фінансових ресурсів чи формуванням доходів та здійсненням витрат і видатків. Водночас їх призначення полягає у наданні таких послуг, які сприяють указаним процесам.Консалтингові фірми, проводячи консультаційну роботу, можуть допомогти мінімізувати вартість залучених фінансових ресурсів, оптимізувати їх розміщення, сприяти мінімізації податкового навантаження тощо.Аудиторські послуги пов’язані із незалежною перевіркою фінансової діяльності і фінансової звітності господарюючих суб’єктів.Інформаційні послуги полягають у наданні певної фінансової і нефінансової інформації, необхідної суб’єктам господарювання для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності. Первинна інформація надається інформаційними агенціями через видання статистичних збірників, періодичних зведень, наприклад біржових, систему інформаційної мережі — Інтернет. Аналітичну інформацію надають рейтингові агенції (аналітичні огляди, рейтингові оцінки, наприклад привабливості цінних паперів).
№225 Поясніть відмінності між такими видами фінансових послуг, як лізинг і факторинг.
До найхарактерніших видів фінансових послуг належить лізинг. Суб’єктами лізингових операцій є продавець лізингового майна, тобто його виробник; лізингодавець — організація, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа; лізингоодержувач — підприємство, яке отримує в користування майно за договором лізингу. У межах довгострокової оренди розрізняють дві основні форми лізингових операцій — фінансовий і оперативний лізинг.
Фінансовий лізинг полягає в тому, що під час дії лізингової угоди орендар виплачує орендодавцю всю величину амортизації орендованого майна. Після закінчення такої угоди лізингоодержувач може повернути об’єкт оренди лізингодавцю, викупити його за залишковою вартістю або укласти нову угоду на оренду. Об’єктами фінансового лізингу є переважно виробничі будівлі та споруди.
Оперативний лізинг є таким видом орендних операцій, за якого лізингова угода укладається на термін менший, ніж період амортизації орендованого майна (здебільшого на 2—5 років). Як і за фінансового лізингу, після закінчення терміну угоди вона може бути продовжена на нових умовах. В іншому разі майно повертається власникові або викуповується за договірною ціною. Отже, лізинг дає змогу підприємствам та організаціям отримувати необхідні виробничі фонди без значних одноразових затрат, а також уникнути витрат, пов’язаних із моральним старінням засобів виробництва.
Структура лізингового платежу регулюється законодавством і включає амортизаційні відрахування, плату за кредит, прибуток лізингодавця, страхові платежі та інші витрати лізингодавця. Конкретна величина платежу за надане в лізинг майно встановлюється лізингодавцем.До фінансових посередницьких послуг належить також факторинг. Головна мета факторингового обслуговування — інкасування дебіторських боргів своїх клієнтів і одержання належних їм платежів. Клієнт (постачальник), продавши дебіторський борг, отримує від банку кошти в розмірі 80—90 % від суми боргу. Решту 10—20 % від суми боргу банк тимчасово стягує як компенсацію ризику до погашення боргу. Після погашення боргу банк повертає стягнену суму клієнтові. Банк може оплатити постачальникові платіжні вимоги не тільки у день подання їх на інкасо, а й відправлені у банки платників раніше й акцептовані платниками, але не оплачені через відсутність коштів на рахунках. Отже, отримання факторингової послуги дає змогу підприємствам перетворити продаж із відстрочкою платежу на продаж із негайною оплатою і в результаті прискорити рух свого капіталу.
№226 Обґрунтуйте, чому страхування можна розглядати як один із сегментів ринку фінансових послуг.
Страхування теж можна розглядати як один із сегментів ринку фінансових послуг. При цьому страхові компанії можуть розглядатися і як виробники страхових послуг, і як фінансові посередники. Фінансові послуги у сфері страхування пов’язані із формуванням колективних страхових фондів і фінансовим відшкодуванням різних втрат і збитків. Фінансове посередництво має місце при розміщенні фінансових ресурсів на фінансовому ринку.
#227 Поясніть, яким чином держава регулює фінансовий і страховий ринок.
Держава, як учасник ринку страхових послуг, створює правові основи страхової діяльності та здійснює контроль за дотриманням чинного законодавства. У законах і прийнятих нормативних актах сформульовані вимоги до страховиків, порядок їх створення та реєстрації, вимоги до договорів і правила страхування, обов’язки страховиків і страхувальників у кожній конкретній ситуації.
Страховий нагляд здійснюється також за рівнем страхових тарифів, формуванням запасних і резервних фондів страховиків, проведенням інвестиційної політики, організацією обліку і звітності, своєчасною і повною сплатою податків у бюджет, за рівнем фахової підготовки страхових працівників.
Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для фінансової безпеки країни, пред'являє настільки високі ви-моги до інфраструктури та ресурсів на його будівництво, що тільки зусилля держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпечної форми. По суті, має бути масштабна програма створення ринку цінних паперів у країні, адекватна державним програмам приватизації та структурних змін у галузях господарства. Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюється державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за розкриттям обширних масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондового ринку, необхідністю постійної адаптації законодавства та підза-конних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення ну, який здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.
На сьогодні в Україні функції державного регулювання фондового ринку, відповідно до чинного законодавства, розподілені між різними міністерствами та відомствами. Контрольні та регулятивні функції стосовно професійних учасників фондового ринку щодо їх діяльності з приватизаційними паперами здійснює Фонд державного майна України. Ним також регулюються питання видачі дозволів та ліцензій на здійснення фінансовими посередниками представницької, комерційної та посередницької діяльності з приватизаційними паперами. Контрольні й регулятивні функції здійснює також Національний банк України. Певні регулятивні функції здійснюють також Міністерство юстиції. Міністерство економіки. Державна податкова інспекція та Державний митний коміте? Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку
№228 Сутність фінансів суб’єктів господарювання, їх функції та принципи організації.
Оскільки фінанси підприємств безпосередньо пов’язані з рухом грошових коштів, то досить часто поняття «фінанси підприємств» ототожнюється з поняттями «грошові кошти» та «фінансові ресурси». Однак самі кошти чи фінансові ресурси не розкривають поняття «фінанси», якщо не з’ясувати суті економічної природи останніх. Такими суттєвими загальними властивостями, які лежать в основі фінансів, є закономірності відтворювального процесу та грошові відносини, що виникають між учасниками суспільного виробництва на всіх стадіях процесу відтворення, на всіх рівнях господарювання, у всіх сферах суспільної діяльності. Однак не всі грошові відносини належать до фінансових. Грошові відносини перетворюються на фінансові, коли рух грошових коштів стає відносно самостійним. Таке відбувається в процесі формування, розподілу, використання грошових доходів та фондів згідно з цільовим призначенням у формі фінансових ресурсів. Отже, фінанси підприємств — це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, формуванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів суб’єктів господарювання в процесі відтворення.
Фінанси підприємств як економічна категорія проявляються та виражають свою сутність, свою внутрішню властивість через такі функції:
формування, розподіл та використання фінансових ресурсів для забезпечення операційної виробничої та інвестиційної діяльності, для виконання фінансових зобов’язань перед бюджетом, банками, іншими суб’єктами господарювання;
контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів у процесі відтворення.
При комерційному розрахунку принципи організації: повна юридична та господарська відокремленість, самоокупність, прибутковість, самофінансування, відповідальність.
При неприбутковій діяльності: госп. І юрид. Відособленість, самоокупність фінансова відповідальність.
При кошторисному фінансуванні: плановість, цільовий характер коштів, підзвітність, виділення коштів в залежності від фактичних показників діяльності.
№229 Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання. Вплив цих відносин на фінансову діяльність підприємств.
Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.
До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:
а) відносини обміну:
взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;
б) відносини розподілу:
взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування;
взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження;
взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування;
взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;
взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;
взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані фонди і надходження з них.
Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:
розподіл доходу і формування прибутку;
розподіл чистого прибутку та його використання;
формування та використання амортизаційних відрахувань;
утворення та використання фондів підприємств.
В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках. У такий спосіб формується ланцюг, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові ресурси ® витрати ® доходи ® фінансові результати ® збільшення (зменшення) фінансових ресурсів.
№230 Методи організації фінансової діяльності підприємств. Принципи, мета і зміст кожного методу.
Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами, а саме:
— комерційний розрахунок;
— неприбуткова діяльність;
— кошторисне фінансування.
Комерційний розрахунок є раціональним і високоефективним методом фінансової діяльності. Він спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фінансових ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку. Комерційний розрахунок притаманний ринковій економіці. Саме він, а не ринкові відносини самі по собі, сприяє високоефективному господарюванню.
Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах:
— повна господарська і юридична відокремленість;
— самоокупність;
— прибутковість;
— самофінансування;
— фінансова відповідальність.
Необхідність установлення повної господарської і юридичної відокремленості випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, повноважень у визначенні оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів.. Принцип самоокупності означає, що фінансова діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів, яке обов’язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг фінансових ресурсів.
У фінансовій практиці розрізняють повну і часткову самоокупність. Повна самоокупність означає повне покриття витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій самоокупності отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Прибутковість, яка є логічним продовженням принципу самоокупності, означає, що отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток відіграє надзвичайно важливу роль. По-перше, це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства. По-друге, це критерій ефективності діяльності підприємства. Прибуток відіграє важливу стимулюючу роль для підприємства, націлюючи його на максимізацію доходів і мінімізацію витрат. При цьому ринкові механізми сприяють установленню оптимального рівня рентабельності продукції (робіт, послуг. Самофінансування передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Цей принцип установлює взаємозв’язок між розвитком підприємства і фінансовими результатами його діяльності.
Фінансова відповідальність є підсумковим принципом комерційного розрахунку і забезпечує його дійовість. Сутність цього принципу полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності.
Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах:
— господарська і юридична відособленість;
— самоокупність;
— фінансова відповідальність.
Стосовно господарської і юридичної відособленості слід зазначити, що в цілому вона достатня для самостійного ведення фінансової діяльності. Разом з тим є певні обмеження. По-перше, з боку засновників, які визначають характер і напрями діяльності. По-друге, з боку держави, яка може регламентувати рівень витрат. Адже важливе не тільки встановлення самоокупності, а й рівня, на якому вона досягається. Рівень витрат повинен забезпечити доступність товарів і послуг.
Кошторисне фінансування полягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування.
Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:
— плановість;
— цільовий характер виділених коштів;
— виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;
— підзвітність.
Кошторисне фінансування як метод організації фінансової діяльності не включає достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не отримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів.
№231 Кошторисне фінансування: сутність, принципами здійснення.
Кошторисне фінансування може здійснюватися за двома напрямами: з бюджету і з централізованих фондів корпоративних об’єднань чи фондів підприємств. Установи, які фінансуються з бюджету на основі кошторису, називаються бюджетними. На внутрішньому кошторисному фінансуванні перебувають відособлені підрозділи підприємств і організацій, як правило, соціального призначення.
Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами:
— плановість;
— цільовий характер виділених коштів;
— виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи;
— підзвітність.
Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (звідси і назва методу). Кошторис — це документ, у якому розраховані й затверджені планові витрати на відповідний плановий період (місяць, квартал, рік) чи відповідні заходи. Розрахунки планових витрат здійснюються, як правило, на основі нормативного методу. Складання кошторису ґрунтується на оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями. Крім того, витрати можуть установлюватись на підставі статистичних розрахунків, виходячи з динаміки розвитку установи.
Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом.. Цільове призначення асигнувань дає змогу фінансуючій організації здійснювати контроль за їх раціональним і ефективним використанням.
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-сітьових показників. Отже, фінансування здійснюється не автоматично за планом, а з урахуванням реальних потреб. Це дуже важливо, бо сприяє недопущенню завищення планових розрахунків для отримання більшого фінансування.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування. Необхідність контролю випливає з того, що цей метод фінансової діяльності не передбачає реальних стимулів і фінансової відповідальності за результати діяльності. Тому потрібен жорсткий і постійний фінансовий контроль за діяльністю таких організацій та установ.
Кошторисне фінансування як метод організації фінансової діяльності не включає достатніх стимулів до раціонального й ефективного господарювання. Тому він застосовується в тих сферах, де важко забезпечити самоокупність і прибутковість. Насамперед це установи соціальної сфери, які надають так звані безплатні послуги, тобто оплата здійснюється не отримувачем послуг, а державою чи за рахунок централізованих фондів.
232. Охарактеризуйте зміст фінансів підприємницьких структур та принципи комерційної діяльності.
Фінанси підприємницьких структур – це особлива галузь функціонування самих фінансів і фінансових відносин з метою забезпечення процесу виробництва. Фінанси підприємницьких структур – це процес формування фондів грошових коштів для обслуговування виробничого процесу з метою одержання прибутку, підвищення ефективності виробництва, забезпечення розрахунків з Державним бюджетом, фінансовими інститутами та іншими юридичними і фізичними особами.Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах: повна господарська і юридична відокремленість; самоокупність; прибутковість; самофінансування; фінансова відповідальність.Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати.Самоокупність означає покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів. Принцип самоокупності означає, що фін. діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів,я ке обов’язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг фінансових ресурсів. Є повна і часткова самоокупність. Повна означає повне покриття витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Є непередбачена часткова самоокупність (веде до збитків) і запланована (потребує встановлення відповідних джерел відшкодування втрат доходів; визначається державною ціновою політикою для певних товарів і послуг).
Прибутковість означає, що отримані доходи мають покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток – це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства; критерій ефективності діяльності підприємства; є основним джерелом нарощування фін. ресурсів і розширення виробництва.
Самофінансування передбачає покриття витрат та розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Мета самофінансування полягає не в тому, щоб просто самостійно витратити певну суму коштів, а в тому, щоб отримати певний ефект. Результатом такого вкладення коштів має бути приріст прибутку.
Принцип фінансова відповідальність полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності.
Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах: господарська і юридична відособленість; самоокупність; фінансова відповідальність (див. вище).
Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами: плановість; цільовий характер виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи; підзвітність.
Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (це документ, у якому розраховані і затверджені планові витрати на відповідний плановий період чи відповідні заходи). Складання кошторису ґрунтується на оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями.
Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом.
Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-цільових показників.
Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування.