17. Предмет науки про фінанси. Фінансові категорії на мікро- і макрорівнях.

Фінанси — сукупність економічних відносин, пов'язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), а в певних умовах і національного багатства. Предметом науки про фінанси є фінансові відносини, які виникають на всіх рівнях господарювання:

Загально-державному (мікрорівні)

Регіональному(рівень адміністративно - територіальних одиниць)- місцеві органи

Макрорівні (рівень суб‘єктів господарювання)

Міжнародному рівні- міжнародні суб’єкти господаювання: інститути і уряди.

18. Фінансові категорії на макро- і мікрорівнях. Особливості функціонування фінансів на мікрорівні. Сутність і призначення фінансів суб’єктів господарювання.

ФП –це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.Відмінності в орг-правовому статусі підприємств визначають особливості механізму упр-ня підпр-вом, характеру майнової відповідальності й пов”язані з ними форми формування і розподілу фін. ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статууного фонду, розподілу прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.Так. майно держ. підпр-в знаходиться у власності держ. органів влади.Для фін-ня цих підпр-в, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюдж. асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого розподілу. Орг-ція фінансів підпр-в недерж. Форми власності характ. Більшою самостійністю у формування та використанні фін. ресурсів. У госп. оборот цих підпр-в залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників.Вищими органами упр-ня на підпр-вах недерж. форми власності є (залежно від типу підпр-в) загальні збори членів трудового колективу або акціонерів; рада директорів, засновників або інше правочинні представництво. Існують такі суб’єкти —1-Внутрішні – між підприємством і працівниками цього підприємства при розподілі пирбутку, залучені коштів працівників через продаж акцій та інших цінних паперів.

2-Зовнішні – між окремими підприємствами при наданні комерційних кредиів, організації спільних виробництв, розрахунків за штрафами тощо; між окремими підриємствами і банками при одержанні кредитів , розрахунках за користування ними; між підприємствами і державою при сплаті платижів до бюджету, одержанні фінансування і дотацій з бюджету.

19-20. Фінансові категорії на макро- і мікрорівнях. Особливості функціонування фінансів на макрорівні. Сутність і призначення державних фінансів.

Фінансові категорії — категорії фінансової науки, які в абстрактній теоретичній формі характеризують важливі сторони фінансово- економічної діяльності. До Ф. к. належать: податки, державний кредит, державні доходи, державні витрати, бюджет. Вони відображають стійкі причинно-слідственні зв'язки і залежності, які складають зміст об'єктивних економічних законів. Податки являють собою обов'язкові платежі юридичних і фізичних осіб до бюджету. Податок — це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може. Державний кредит — грошові відносини, що виникають у дер- жави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із мобілізацією тимчасово вільних грошових коштів у розпорядження органів державної влади, які призначені для фінансування державних витрат; форма вторинного перерозподілу валового внутрішнього продукту. Д.к. має строк повернення і ціну в формі процентів. Буває внутрішнім і зовнішнім. Бюджет — економічні відносини, що виникають у дер- жави із юридичними та фізичними особами у зв'язку із розподілом і перерозподілом ВВП з метою форм. і викорис. бюдж. фонду призначеного для виконання державою покладених функцій. Доходи Державного бюджету України – фн. відносини, які скл. в державі в процесі форм. бюдж. фонду фін. ресурсів. Державні витрати- це фін. відносини які обумовлені використанням центр. та децентр. доходів держви і направлені на задоволення заг. потреб держави.