Тема 9. Економічні аспекти охорони праці

Після опанування теми 9 студент повинен знати:

• показники витрат і ефективності заходів щодо поліпшення умов та охорони праці на підприємстві;

• напрями та методи економічного стимулювання поліпшення умов та охорони праці.

Після опанування теми 9 студент повинен вміти:

• Обґрунтовувати економічну ефективність заходів спрямованих на

поліпшення стану охорони праці;

• здійснювати економічне стимулювання поліпшення умов охорони праці.

Питання для обговорення:

1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання.

2. Витрати підприємства на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація, ефективність.

Дискусійні питання:

1. Як здійснювати економічне стимулювання виконання правил безпеки?

2. Які витрати пов’язані з охороною праці є більш доцільними?

Тренінгові завдання:

- тести;

• виконання розрахунково-аналітичних вправ;

• презентація з захистом обов’язкової та вибіркової робіт з карти самостійної роботи студентами групи відповідно до встановленого графіку.

Інформаційне забезпечення:

1. Керб Л.П. Основи охорони праці. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни. К., КНЕУ, 2006, с162-167.

2. Постанова КМУ №994 « Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до витрат» від 27 червня 2003 р.

3. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці. К.: Основа, 1995.

(Змістовий модуль № 2 – «Безпека життєдіяльності») Заняття № 1 Теми 1 - 3. Семінар-прес-конференція на тему:

„Природні та техногенні небезпеки.”

Мета заняття – удосконалити:

• навчально-пізнавальну компетенцію;

• цінністно-смислову компетенцію;

• інформаційну компетенцію студентів.

Ключова компетентність – розуміння об’єктивності існування природних та техногенних небезпек, методів Ії ідентифікації та кількісної оцінки.

Студент повинен вміти:

• визначати безпеки як абсолютні та відносні;

• формулювати зміст аксіом небезпек;

• класифікувати й характеризувати природні та техногенні небезпеки, виявляти закономірності їх реалізацій;

• знайти інформацію щодо ідентифікації та оцінювання рівня небезпек за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей.

Теоретичні питання:

1. Безпека абсолютна та відносна, аксіоми небезпеки.

2. Природні та техногенні небезпеки: класифікація, закономірності їх реалізацій, характеристика.

3. Ідентифікація небезпек.

4. Оцінка рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей.

Навчальні завдання:

1. Визначити та проаналізувати основні критерії абсолютності та відносного характеру безпечного життя і діяльності.

2. Сформулювати зміст аксіом небезпеки.

3. Розкрити сутність природних та техногенних небезпек, показати їх класифікацію, розкрити закономірності реалізацій типових з них та дати їм стислу характеристику.

4. Розкрити сутність ідентифікації небезпек.

5. Ознайомитись з методом (методами) оцінки рівня небезпек за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей.

Форми проведення:

1. Усне опитування або експрес-контроль щодо знання змісту основних понять і визначень навчального матеріалу стосовно безпеки життєдіяльності людини, небезпек, їх реалізацій, методів їх кількісної оцінки.

2. Обговорення окремих дискусійних проблем абсолютності та відносного характеру безпеки, аксіом небезпеки.

3. Розкриття змісту небезпек природного та техногенного характеру, наслідків їх реалізацій.

4. Дискусія щодо ролі негативно діючих факторів в порушенні нормальних умов життя і діяльності людини.

5. „Мозковий штурм” на тему: „Ідентифікація небезпек”.

6. Презентація на тему: „Оцінка рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей.”

Інформаційне забезпечення:

Презентація до семінарського заняття (комплект слайдів).

Наочні матеріали, підготовлені студентами до заняття.

Література:

1. Панкратов О.М., Міляєв О.К. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2005,-232с.

2. Панкратов О.М., Ольшанська О.В., Джог П.В., Черево Д.Р. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Практикум Ч. І – К.: КНЕУ, 2013, – 178 с.

3. Панкратов О.М., Ольшанська О.В., Туровський О.Л., Шалаєва Т.П. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях: Практикум Ч. ІІ – К.: КНЕУ, 2014, – 87 с.

4. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: АТІКА, 2001.- 304с.

5. Джигирей В.А. та ін. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – Львів: “Афіша”, 1999.- 254с.

6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона.-Київ.: “Знання-прес”,2003,-430 с.

7. Шоботов В.М. Цивільна оборона. Навчальний посібник.– К.: ”Центр навчальної літератури”, 2004.- 439 с.

Рівень оцінювання знань на занятті:

4 балів – студент отримує за активну участь в дискусіях, вірні й повні відповіді на теоретичні питання, вірні виконання завдань експрес-опитування, активну участь у „мозковому штурмі”;

3 балів – студент отримує за участь в дискусіях, вірні але не повні відповіді на теоретичні питання, переважно точні виконання завдань експрес-опитування, участь у „мозковому штурмі”;

2 бали – студент отримує в тому випадку, коли участь в дискусіях була не активною, відповіді на теоретичні питання свідчили про поверхневий характер знань, слабо аргументовані, виконання завдань експрес-опитування носили незавершений характер, участь у „мозковому штурмі” малоактивна;

0 балів – студент отримує у випадку, коли він не приймав участі в дискусіях, „мозковому штурмі”, відповіді на теоретичні питання були невірними, або студент взагалі на них не відповідав і не приймав участі в обговоренні, завдання експрес-опитування не виконувались, матеріали, що свідчили про підготовку до заняття, у нього були відсутні.