Лекція 12. Політичні режими

12.1. Сутність політичного режиму та його типи. Політичний режим - це сукупність характерних для певного типу держави політич­них відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціаль­них і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспіль­ства. Зміст політичного режиму визначається взаєминами між двома політичними субстанціями - владою і свободою. Саме обсяг повнова­жень влади, способи і методи її діяльності, ступінь свободи індивідів дозволяють належно оцінити характер існуючого у певному суспільстві політичного режиму.

Значну увагу характеристиці політичних режимів приділяв у своїх працях Арістотель. Він поділив режими на правильні (монархія, арис­тократія, політея) і неправильні (тиранія, олігархія, демократія): при пра­вильному режимі влада використовується для загального блага", а при неправильному - для задоволення приватних інтересів правлячої групи. Еволюція політичних режимів має свою послідовність, відповідні цикли: монархія - аристократія - олігархія - тиранія - демократія - республіка (політея).

У XVI ст. французький мислитель Ж. Боден, опираючись на ідеї Арі-стотеля, у праці "Республіка " класифікує політичні режими на: 1) монар­хію (верховна влада належить одній особі); 2) аристократію (при владі знаходиться менша частка населення); 3) народну державу чи республіку (весь народ бере участь у здійсненні влади).

Ознаками виділення політичного режиму у окремий тип є:

• спосіб формування органів влади;

• співвідношення між гілками влади;

• становище і роль політичних партій та громадських організацій;

• правовий статус особи;

• рівень економіко-господарського розвитку;

• рівень політичної стабільності суспільства;

• порядок функціонування правоохоронних і каральних органів;

• встановлена правова система, її особливості та характер;

• історичні, культурні традиції, звичаї народу тощо.

З виділених ознак можна зробити висновок, що політичні режими роз­різняються на основі аналізу співвідношення та взаємодії держави і гро­мадянського суспільства.

В. Якушик пропонує таку класифікацію політичних режимів:

1. режими постійні та тимчасові;

2. режими нормального та надзвичайного функціонування;

3. конституційні та неконституційні;

4. режими функціонування правової держави, режими революційної за­ конності та режими свавілля (відсутність законності);

5. світські, релігійні, атеїстичні;

6. безпартійні, одно-, дво- та багатопартійні;

7. цивільні та воєнні;

8. режими, що мають досить стабільну та надійну внутрішню опору та такі, що потребують постійно підтримки з-зовні;

9. режими, котрі опираються лише на національні інститути влади, та такі, що підтримуються за допомогою діючих на території країни політикних інститутів, які представляють закордонні сили;

10) режими, що мають реальною постійною і активною сферами своєї діяльності увесь світ та такі, котрі у своїй діяльності фактично обмежені рамками своєї країни і мають лише окремі компоненти загальнопланетарної системи забезпечення національних інтересів.

У сучасних умовах політичні режими частіше за все класифікують на авторитарні, тоталітарні та демократичні. Іноді в окрему групу дослідники виділяють фашистські режими у різноманітних формах їх прояву.

12.2. Характерні ознаки демократичного, авторитарного та тоталітарного політичних режимів. Характерною особливістю де­мократичного режиму є децентралізація, роззосередження влади між гро­мадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів. Це форма організації суспільно-полі­тичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, пе­ріодичної виборності органів державного управління і прийняття рішень у відповідністю з волею більшості.

Демократичний режим характеризує:

• виборність найважливіших органів політичної влади;

• вирішення найголовніших політичних проблем відповідно до волевиявлення більшості громадян;

• формальне визнання народу джерелом влади, сувереном у державі;

• юридична рівність громадян;

• пріоритет прав людини над правами держави;

• розподіл влади з метою недопущення її концентрації в єдиному центрі;

• повага більшості до права меншості мати власну точку зору і відсто­вати її цивілізованими методами;

• верховенство закону в усіх сферах суспільного життя тощо. Авторитарний режим. Авторитаризм (від лат. аіиогііаз - цілковита

влада, вплив) - це політичний режим, який характеризується значним зосе­редженням влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звужен­ням політичних прав і свобод громадян та їх об'єднань, суворою регла­ментацією їхньої активності, різким скороченням повноважень демокра­тичних інституцій.

На відміну від тоталітаризму, авторитарний політичний режим допус­кає існування обмеженого плюралізму в різних суспільних сферах, погод­жується з існуванням окремих елементів демократії, таких як парла­ментські вибори, багатопартійність. Проте його сутнісними ознаками за­лишається щоденна загроза репресій, використання армії та каральних органів.

Основні ознаки авторитаризму :

• у діяльності органів політичної влади переважають методи команду­ вання, диктату;

• виконавчі органи держави наділені широкими законодавчими повно­ важеннями;

• обмежені громадянські, політичні та особисті права і свободи, юри­ дичні гарантії їх забезпечення;

• гласність не є принципом діяльності органів влади;

• опора на силу й готовність влади в будь-який час застосувати масові репресії;

• при боротьбі за владу використовуються як законні, так і незаконні методи;

• обмеження чи заборона діяльності опозиційних до існуючого режиму об'єднань громадян;

• в процесі прийняття та реалізації політичних рішень практично виключається метод компромісу, взаємоузгодження різних позицій;

• органи влади діють на власний розсуд (часто порушуючи при цьому закон), керуючись власним баченням політичної доцільності.

Основними видами авторитаризму є реформаційний, стабілізаційний, виключно деструктивний.

Тоталітарний режим. Тоталітаризм (від фр. Іоіаіііе - сукупність, повно­та, від лат. гоїш - весь, цілий) - це політичний режим, який характеризуєть­ся повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фак­тичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Щодо авторства цього терміну, то думки учених розійшлися, називаю­чи Б. Муссоліні, Д. Джентіле, Дж. Амендолу, П. Габетті. Перша спроба наукового аналізу належить німецько-американськш дослідниці X- Арендт у праці "Походження тоталітаризму" (1951 р.). X. Арендт знаходить початки тоталітарної ідеології в діалектичному розумінні історії і в перевазі теоретичного над політичним життям. Тобто, відбувся відхід від тих політичних вартостей, носіями яких були стародавні греки, а пізніше - західноєвропейський громадянин у буржуазно-ліберальній кон­ституційній державі. Цей процес виявився у переході від політичного "діяння" до вірування у можливість "творення" історії й її тотального планування. Це спричинило атомізацію суспільства, розпад авторитету, традицій, релігії. На базі атомізації та утворення маси виникло нове безкласове тоталітарне суспільство. Тобто, походження тоталітаризму X. Арендт бачить у зламі класового суспільства і відсутності будь-якої суспільної структури. Вона наголошувала, що тоталітарна влада не при­пускала ніякої діяльності, наслідки якої неможливо передбачити, а тому тоталітарний рух повинен був усіх обдарованих, талановитих, незалежно від їх політичних орієнтацій, замінити шарлатанами і дурнями, бо такі люди є найбільшою гарантією стабільності режиму. Основні ознаки тоталітарного політичного режиму:

• жорсткий контроль політичної влади над усіма сферами життя сус­ільства в цілому і кожної особи зокрема;

• відсутність легальної опозиції;

• наявність обов'язкової для усіх офіційної ідеології;

• нетерпимість до політичного інакодумства;

• знищення громадянського суспільства;

• проголошення принципу органічної єдності держави і народу;

• повна монополізація влади політичним лідером, який представляє законодавчу та виконавчу владу;

• існування широкого суспільно-політичного руху, що забезпечує тоталітарній владі масову підтримку;

• всезагальна лояльність громадян досягається під загрозою терору;

• державний монополізм в економіці.

Між дослідниками ведеться дискусія щодо того, чи є обов'язковою оз­накою тоталітаризму ліквідація багатопартійності й абсолютне пануван­ня у суспільному житті однієї партії. Зокрема, В. Якушик зауважує, що у деяких країнах з тоталітарним режимом зовсім немає політичних партій, в інших - одна, ще в інших дозволяється діяльність кількох партій, які виз-. нають провідну роль партії-гегемона.

Формами прояву тоталітарного режиму є комунізм, сталінізм, фашизм, нацизм та ін. Історично першою формою тоталітаризму є комунізм ра­дянського типу, сформований після 1917 р. У 1922 р. в Італії був встанов­лений такий різновид тоталітаризму як фашизм, а в 1933 р. у Німеччині виникає новий суспільний устрій - націонал-соціалізм, котрий мав чимало спільних рис з фашизмом та радянським комунізмом.

12.3. Політичний режим сучасної України. Політичний режим України можна охарактеризувати як "змішаний", тобто такий, що інтег­рує ознаки усіх основних політичних режимів: демократичного, автори­тарного, автократичного, тоталітарного, анархічного, охлократичного та ін. Подана нижче таблиця демонструє елементи кожного з цих режимів, які характерні для України сьогодні.