Висновки

Увага є одним із визначальних факторів розвитку людської особистості та становлення особистості в дитячому віці. Розвиток уваги є значимим для підготовки до шкільного навчання та успішності у більшості сфер протягом всього життя людини. Діти, що страждають на загальний недорозвиток мовлення (ЗНМ) знаходяться в особливо уразливому становищі, оскільки їхні емоційні та інтелектуальні ресурси, як правило, залишаються неушкодженими і можуть бути нерозвиненими у випадку ненадання дитині необхідно кваліфікованої допомоги.

Основними видами уваги є мимовільна, довільна та післядовільна увага. Всі ці типи уваги пов’язані між собою і знаходяться в стані перманентного перетікання один в одного протягом щоденної життєдіяльності людини. Мимовільна увага характеризується тим, що виникає переважно як безумовна відповідь нервової системи на появу різноманітних подразників, що впливають на різні типи аналізаторів організму. При цьому сигнал, що провокує появу мимовільної уваги не обов’язково є актуальним, значимим чи пов’язаним з поточною діяльністю особистості. У зв’язку з цією обставиною часто визначають поняття уразливості та гіпнабельності, що тісно зв’язані з тим рухливістю та активністю нервової системи, її здоров’ям та різноманітними порушеннями. Астенічна нервова система, наявність низки порушень, пережиті стреси та наявність сильного остаточного збудження та інші обставини можуть призводити до тих чи інших проявів мимовільної уваги. Вважається, що мимовільна увага виникає в обставинах, за яких вплив зовнішніх збудників сильніший, ніж вплив усвідомлюваних особистістю вже в даний момент діючих збудників.

Внаслідок наявності різної глибини порушень, що можуть продовжувати проявлятися в різному віці, ці порушення можуть зачіпати різні рівні мовленнєвого розвитку дитини. У старшому дошкільному віці формування мовленнєвих функцій фактично завершується, дитина здатна до розуміння та відтворення більшості словника, правильної фонетики та повного арсеналу основних граматичних засобів мови. Лексичний арсенал дитини ще доволі обмежений, як і типи використовуваних речень та зворотів, але ці характеристики все більшою мірою залежать від виховання, обсягу індивідуального читання та спілкування з дорослими та однолітками [18, 30]. Цей період у випадку значного розвитку мовлення дитини зі ЗНМ може характеризуватися як третій період мовленнєвого розвитку з наявністю фразового мовлення, що містить різноманітні елементи лексико-граматичного та фонетичного недорозвитку. Проте більш детальне та всебічне вивчення мовлення частіше всього виявляє наявність недорозвитку в всіх сферах.

Розвиток ваги пов’язується с процесами формування вольової компоненти поведінки, мотивації до подальшого розвитку, цілеспрямованої діяльності та взаємодії з іншими людьми. Довільна увага у старшому шкільному віці є підставою для формування розвинених комунікативних навиків та соціальних навичок, стійкого інтересу до участі в спільних діях з іншими людьми, утворення стабільних соціальних зв’язків. Діти старшого шкільного віку з ЗНМ схильні до значного скорочення обсягу та спрямованості довільної уваги порівняно з середніми показниками для більшості дітей цього віку. У них можуть спостерігатись компенсаторні явища збільшення обсягу мимовільної уваги до цікавих їм занять та об’єктів, а також скорочення характеристик довільної уваги у сферах, пов’язаних зі спілкуванням та взаємодією з однолітками та дорослими. При цьому, при наявності активної зайнятості та цілеспрямованому тренуванні за участі дорослих у старших дошкільників зі ЗНМ може відзначатися значний приріст післядовільної уваги, що сприяє швидкому формуванню необхідних когнітивних навичок. Слід зауважити, що всі відзначені особливості торкаються лише випадків клінічної діагностики ЗНМ без ускладнень та некритичної форми. У протилежному випадку необхідні додаткові дослідження. Для дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ критично важливим фактором розвитку когнітивних та соціальних навичок є систематичний розвиток всіх компонентів уваги, що виступають як визначальний фактор їхнього подальшого успішного розвитку та соціалізації.